Самюел Барбер
Самюел Барбер (англ. Samuel Osmond Barber II; 9 березня 1910 — 23 січня 1981) — американський композитор.
| Самюел Барбер | |
|---|---|
| Samuel Barber | |
 | |
| фотографія К. Ван Вехтена, 1944 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | англ. Samuel Osmond Barber II |
| Дата народження | 9 березня 1910 |
| Місце народження | Вест-Честер, Пенсільванія, США[1][2] |
| Дата смерті | 23 січня 1981 (70 років) |
| Місце смерті | Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
| Причина смерті | злоякісна пухлина |
| Роки активності | з 1917 |
| Громадянство |
 США |
| Професія | композитор |
| Освіта | Кертісовий інститут музики і West Chester Henderson High Schoold |
| Відомі учні | Charles Turnerd[3] |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | опера і симфонія |
| Нагороди | |
| Мати | Marguerite McLeod Barberd[4] |
| Автограф |
 |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився у м. Вест-Честер (Пенсільванія). Навчався в інституті Кертіса (Філадельфія) разом з Леонардом Бернстайном і Джанкарло Менотті. Під час Другої світової війни служив у військово-повітряних силах США. У 1945 році був обраний почесним членом Меморіального фонду Джона Гугенгайма. У 1947 і 1948 роках був музичним консультантом Американської академії в Римі. Захворівши на рак, помер у 70-річному віці в Нью-Йорку.
Творчість ред.
У творах раннього періоду виявляється близькість до традицій романтиків. Пізніше з романтичними традиції поєднуються елементи неокласицизму.
Індивідуальні риси стилю проявилися у скрипковому концерті (1939), потім отримали розвиток у «Кепрікорнському концерті» («Capricorn Concerto») для флейти, гобоя, труби та струнного оркестру, 1944), концерті для віолончелі (1945), концерті для фортепіано, сюїті «Медея» (1947), сонаті для фортепіано (1949).
Серед інших творів — опера «Ванесса» (1956, лібрето Д. Менотті), балет «Сувеніри» («Souvenirs»,1951-52; на його основі сюїти для фортепіано та фортепіано в 4 руки), увертюра до «Школи лихослів'я» Річарда Шерідана(Overture to the School for Scandal; 1933), 2 квартети (1936 і 1948), симфонії № 1 (1936, 2-я ред. 1943) та № 2 (1944, 2-я ред. 1947), Адажіо для струнних (1936) , 2 «есе» для оркестру (1937 і 1942), сонати, хори та пісні на вірші Ґеорга Гейма, Шекспіра, Дж. М. Хопкінса, Е. Дікінсон, Альфреда Хаусмена, Райнера Марія Рільке, Вільяма Єйтса, Джеймса Джойса, В. Г. Одена, Чеслава Мілоша Єжи Гарасимовича, Лорі Лі та інших поетів і письменників.
Нагороди ред.
За сонату для віолончелі та фортепіано (1932) і музику до сцени з Персі Біші Шеллі (Music for a Scene from Shelley) — американська Римська премія (1935). Двічі лауреат Пулітцерівської премії з музики, член Американської академії мистецтва і літератури.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118924109 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ https://archives.nypl.org/mus/18615
- ↑ Geni.com — 2006.
Література ред.
- Broder N. Samuel Barber. N. Y.: G. Schirmer, 1954.
- Heyman B.B. Samuel Barber: the composer and his music. New York: Oxford UP, 1992
- Wentzel W.C. Samuel Barber: a guide to research. New York: Routledge, 2001
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Samuel Barber |
- Samuel Barber(англ.)
- SAMUEL BARBER[недоступне посилання з червня 2019](англ.)
|
Це незавершена стаття про композитора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |