Джордж Гершвін

американський композитор і піаніст

Джордж Ґершвін (англ. George Gershwin, 26 вересня, 1898, Бруклін — 11 липня, 1937) — американський композитор. Народився у районі Бруклін, Нью-Йорк, у сім'ї євреїв — емігрантів з України. Більшість своїх творів композитор написав у співавторстві зі своїм старшим братом поетом Айрою. Він писав як класичні твори, так і для Бродвею. Його твори мали великий успіх серед публіки, а також виконавців, багато з них використовували для фільмів.

Джордж Гершвін
George Gershwin
Зображення
Джордж Гершвін. 1937 рік.
Основна інформація
Повне ім'я Яків Гершович
Дата народження 26 вересня 1898(1898-09-26)
Місце народження Бруклін, Нью-Йорк, США
Дата смерті 11 липня 1937(1937-07-11) (38 років)
Місце смерті Каліфорнія, США
Поховання
Роки активності 19141937
Громадянство США США
Національність єврей
Професія Композитор
Вчителі Рубін Голдмаркd, Генрі Коуелл, Edward Kilenyid, Charles Hambitzerd[1] і Надія Буланже
Мова англійська
Жанри опера, джаз і класична музика
Псевдоніми George Gershwin
Колективи George & Ira Gershwind
Нагороди
Автограф George Gershwin signature.svg
gershwin.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Справжні ім'я та прізвище Джорджа Ґершвіна — Яків Гершович. Його батько емігрував до Америки з Одеси.

Джордж був другою дитиною у сім'ї. Коли хлопець досяг 6-річного віку він познайомився з відомим, в майбутньому, американським скрипалем Максом Розенцвейгом. У домі Розенцвейга, який був старшим за Джорджа, він сам навчився грати на фортепіано: підбирав по слуху популярні мелодії, намагався складати. Але одного разу в домі Ґершвинів з'явилося фортепіано — батьки купили його для занять Айри. Яке ж було здивування батьків, коли молодший брат за короткий час досяг настільки великого успіху, що залишив брата далеко позаду. На превелику радість братів було вирішено, що займатися на фортепіано буде Джордж.

За два роки навчання Джордж змінив чотирьох вчителів. І тільки вчитель Чарлз Хамбіцер виявився саме тим вчителем, який був потрібен майбутньому композитору. Піаніст і композитор Хамбіцер одразу побачив винятковий талант учня і недоліки його музичного виховання. Вчитель викладав радісно та захоплено, вчив не тільки грі на фортепіано, але і дав вірний напрям розвитку таланту Джорджа, познайомив його з творчістю Йоганна Себастьяна Баха, Ференца Ліста, Фредерика Шопена, Моріса Равеля, Клода Дебюссі. Зустрічі Хамбіцера і учня продовжувались до самої смерті вчителя у 1918 році.

У 1915 році 17-річний Джордж починає працювати піаністом-популяризатором у видавництві «Ремік і Ко». А вже у 1916 році з'являється перший його твір, який здобув успіх. Ґершвін привернув увагу деяких бродвейських продюсерів. Зіґмунд Роберт з радістю включив музику Ґершвіна у свою оперету «The Passing Show of 1916».

У 19181919 роках на Бродвеї з'явилось багато творів композитора: його пісня Суоні «Swanee» увійшла до мюзиклу «Сінбад» і мала приголомшливий успіх у виконанні Ела Джонсона.

Першою, але не дуже вдалою спробою введення елементів джазу в композицію традиційного типу стала його одноактна опера «135 вулиця» («135th Street»). Але вже наступний його твір написаний у змішаній манері — Рапсодія у стилі блюз для фортепіано з оркестром перевернула американський музичний світ. Трохи неоднорідна за формою ця рапсодія завдяки винятковій оригінальності мелодики і ритму, яскравому національному колориту отримала міжнародне визнання і досі є найпопулярнішим симфонічним твором американського композитора.

У 1928 році Ґершвін їде до Європи де спілкується з визначними композиторами того часу, такими як Моріс Равель. Подорож до Європи надихнула композитора на створення симфонічної сюїти «Американець у Парижі» («An American in Paris»), у якій яскраво проявилась майстерність автора.

Весь цей час композитор працює зі своїм братом, який пише всі тексти для його творів. Цей творчий тандем протягом десятьох років був найпродуктивнішим на Бродвеї. Найвдалішим їхнім шоу було «Of Thee I Sing», яке побачило світ у 1931 році. За це шоу брати отримали Пулітцерівську премію, яка вперше була присуджена музичному твору.

У 1935 році побачила світ найбільш масштабна і досконала опера композитора — «Поргі і Бесс» («Porgy and Bess»). Поставлена за романом Дюбоса Хейворда вона стала не тільки найдовершенішою оперою автора, але й найкращою серед всіх американських опер.

Однак 11 липня 1937 року композитор помер внаслідок невдалої операції по видаленню пухлини головного мозку так і не побачивши успіху свого найкращого твору.

Музичний стиль та впливРедагувати

Як композитор Гершвін розвивався під влпивом французьких композиторів початку 20-го століття. У свою чергу, Моріс Равель був вражений можливостями Гершвіна, кажучи: "Я знаходжу джазову складову у його творах найцікавішою: ритми, спосіб подання мелодій, мелодії зокрема. Я чув роботи Джорджа Гершвіна та вважаю їх захоплюючими". Оркестровки у гершвінівських симфонічних роботах часто виглядають схожими на роботи Равеля; подібно до цього, два концерти для фортепіано Равеля виявили вплив Гершвіна.

Джордж Гершвін бажав навчатися у Равеля, але коли сам Равель почув, скільки заробляв Гершвін, він відповів словами, що мали такий сенс: "Це ти маєш давати мені уроки." (У деяких варіантах цієї історії Равеля замінює Ігор Стравінський, але сам Стравінський стверджував, що чув цю розповідь від Равеля.)

Концерт Гершвіна у фа-мажорі критикували за більшу схожість до музики Клода Дебюсі, ніж до джазу, як це передбачалося. Таке порівняння не стримало його від подальшого вивчення французьких музичних стилів. Назва "Американець в Парижі" відображає саму подорож, яку він свідомо здійснив як композитор: "Вступна частина розроблена у типовому французькому стилі, в манері Дебюссі та Французької Шістки, хоча мелодії оригінальні".

Гершвін був у захваті від робіт Альбана Берга, Дмитра Шостаковича, Ігоря Стравінського, Даріуса Мілхауда та Арнольда Шонберга. Останнього він також вмовляв займатися, але той відмовив, кажучи:"Я зможу зробити з тебе поганого Шонберга, але з тебе вже вийшов хороший Гершвін". Ця цитата напрочуд схожа на ту, яка припісується Морісу Равелю під час гершвінівськоЇ подорожі у Францію в 1928 - "Навіщо тобі бути другим Равелем, коли ти перший Гершвін?". Гершвін був особливо вражений музикою Берга, який дав йому ноти своєї "Ліричної сюїти". У 1931 році він відвідав американську прем'єру опери "Воццек", диригентом якої був Леопольд Стоковський, та був "схвильований і глибого вражений"

Вплив російського композитора Іосифа Шиллінгера, як вчителя композиції з 1932 по 1936 рік було істотним у становленні його методу композиції. Мала місце суперечка стосовно впливу Шиллінгера на Гершвіна. Після посмертного успіху "Поргі та Бесс", Шиллінгер заявив, що мав великий та прямий вплив під час нагляду за створенням опери. Іра, брат Джорджа, повністю заперечував те, що Гершвін користувався будь-якою допомогою під час роботи над оперою. Третій опис музичних стосунків Гершвіна з його вчителем був написаний близьким другом Гершвіна Верноном Дюком, також студентом Шиллінгера, у статті для «Музичного квартальника» 1947 року.

Що завжди видавало Гершвіна, так це його здатність маніпулювати музичними формами своїм власним унікальним почерком. Він брав джазові твори, який знаходив на Tin Pan Alley - групі музичних видавництв, що знаходились на 28 вулиці Нью-Йорку, та робив з них хіти того часу, зливаючи ритми та тональності пісень з популярними піснями епохи. Також Джордж Гершвін іноді висловлював великі твердження про власну творчість, він вірив у те, що "справжня музика повинна відображати думки та прагнення людей і часу. Мої люди - американці. Мій час - зараз."

У 2007 році Бібліотека Конгресу назвала премію Популярної Пісні на честь Джорджа та його брата Іри Гершвіна. Беручи до уваги грунтовність та позитивний ефект на культуру, приз щорічно має змогу отримати той композитор або виконавець, чиї життєві внески є прикладом стандарту відмінності, яка асоціюється з Гершвінівською. 1 березня 2007 року першою премією Гершвіна був нагороджений Пол Саймон.[2]

ТвориРедагувати

Цікавий фактРедагувати

У 1935 році Ґершвін написав арію «Summertime» для опери «Поргі і Бесс». За основу для написання цієї арії Ґершвін взяв українську колискову пісню «Ой ходить сон коло вікон»   (аудіо)файл[5], яку він почув у Нью-Йорку в 1929 році у виконанні Українського Національного Хору під керуванням Олександра Кошиця. Музика була написана у лютому 1934 року, однак повністю партитура опери була завершена 20 місяцями пізніше.[6][7]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

ПосиланняРедагувати