Відкрити головне меню

Чарівна флейта (нім. Die Zauberflöte) (KV 620) — опера-зингшпіль Моцарта у двох діях на лібрето Емануеля Шиканедера. Вперше поставлена 30 вересня 1791 року у Відні, в театрі «Ауф дер Віден».

Чарівна флейта
нім. Zauberflöte
Zauberflöte-Theaterzettel1791.jpg
Театральна афіша прем'єрного виконання, 1791.
Композитор Вольфґанґ Амадей Моцарт
Автор лібрето Емануель Шиканедер
Мова лібрето німецька
Жанр зінгшпіль
Кількість дій 2 Дія (театр)
Рік створення 1791
Перша постановка 30 вересня 1791
Місце першої постановки театр «Ауф дер Віден»
Інформація у Вікіданих

CMNS: Die Zauberflöte на Вікісховищі
S:  Чарівна флейта у  Вікіджерелах

Дійові особиРедагувати

ЛібретоРедагувати

Сюжет опери Шиканедер почерпнув у казці К. Віланда (1733—1813) «Лулу» зі збірки фантастичних поем «Джинністан, або Вибрані казки про фей і духів»(1786—1789), з доповненням з його ж казок «Лабіринт» і «Розумні хлопці». Серед додаткових джерел також називають епічну поему «Оберон, цар чарівників», з доповненнями по лібрето К. В. Хенслера з опери «Свято сонця у брамінів» Венцеля Мюллера; драму «Тамос, цар єгипетський» Т. Ф. фон Геблера; роман «Сетос» Ж. Террасон (1731). Називають і роботу Ігнаци фон Борна, магістра масонської ложі «Zur Wahrheit» («До правди»), «Про містерії єгиптян» («Über die Mysterien der Ägypter»). Саме фон Борну, який помер незадовго до написання опери, лібрето було присвячено.

Після смерті Емануеля Шиканедера на авторство лібрето почав претендувати один з акторів театру Віденська масон Карл Людвіг Гізеке (Carl Ludwig Giesecke).

Дія першаРедагувати

Принц Таміно заблукав у горах, рятуючись від змія. Три дами, служительки Цариці ночі, рятують його від змія. Прокинувшись, принц бачить птахолова Папагено, який робить вигляд, що врятував принца саме він. Три дами обурені його хвастощами і карають, повісивши на рот замок. Пані повідомляють принцу, що його врятувала Цариця ночі, яка дарує йому портрет своєї дочки Паміни. Таміно закохується в портрет. За словами Цариці ночі, дівчину викрав злий чарівник Зарастро. Принц вирушає рятувати Паміну. Цариця дає йому чарівну флейту, яка допоможе здолати зло. Папагено отримує чарівні дзвіночки і повинен за велінням Цариці допомагати принцу. У супроводі трьох хлопчиків вони вирушають в дорогу.

 
Емануель Шиканедер в ролі Папагено

Мавр Моностатос, який охороняв Паміну в замку чарівника, викрав її. Папагено проникає в кімнату, де захована дівчина. Птахолов і мавр лякаються один одного, мавр тікає. Папагено розповідає Паміні, що його послала її мати, і що в неї закохався принц Таміно, котрий бачив її портрет. Дівчина погоджується тікати, але мавр кидається навздогін. Таміно в цей час знаходиться у священному гаю з трьома храмами. Жрець розповідає принцу, що його обдурили: Зарастро насправді добрий чарівник, а не злий, і Паміну він викрав з волі богів. Таміно починає грати на флейті і чує дзвіночки на костюмі Папагено. При звуках чарівної флейти мавр змушений припинити погоню. Зарастро обіцяє Паміні допомогти зустрітися з Таміно. З'являється Моностатос, який спіймав принца. Таміно і Паміна кидаються одне одному в обійми.

Дія другаРедагувати

Зарастро відкриває жерцям, що Таміно посланий стати захисником Храму Мудрості від Цариці ночі, і як нагороду отримає в дружини Паміну, для цього її й викрали. На Принца чекають випробування. Тим часом Моностатос знову переслідує Паміну. Але чується голос Цариці ночі, і він тікає. Цариця в розпачі від того, що принц Таміно хоче присвятити себе служінню храму, і просить дочку вплинути на нього. Та відмовляється. Цариця погрожує відректися від дочки, якщо та не вб'є чарівника. (Арія Цариці: («Der Hölle Rache kocht in meinem Herzen»)

У храмі принца і Папагено піддають першому випробуванню — на мовчання. Паміна думає, що принц її розлюбив. Друге випробування — Таміно говорять, що він повинен попрощатися з Паміною назавжди. І він залишає її. А Папагено, побачивши чудову дівчину, не витримує випробування — він нарешті знайшов свою Папагену.

Паміна хоче смерті, але три хлопчики заспокоюють її. У принца останнє випробування: пройти крізь вогонь і воду. З'являється Паміна, щоб піти разом з ним. Чарівна флейта допоможе їм. Папагено покарано, він втратив Папагену. Але три хлопчики нагадують йому про чарівні дзвіночки, які мають допомогти знову знайти кохану. Останню спробу здійснює Цариця ночі: вона обіцяє свою дочку Моностатосу, якщо той допоможе знищити храм. Але настає день, і влада Цариці зникає. Розсіюється морок, і сходить сонце. Жерці славлять доброту і розум Зарастро.

Масонська символіка в оперіРедагувати

І Моцарт, і автор лібрето Шиканедера — обидва були членами ордену «вільних каменярів». У лібрето відразу були помічені таємничість і містична символіка, пов'язані з ідеями та ритуалами товариства масонів[1].

За однією з легенд, рання смерть Моцарта пов'язана з тим, що його вбили масони, не пробачивши йому того, що він вивів (і таким чином висміяв) на сцені в «Чарівній флейті» масонські ритуали. За іншою версією, у «Чарівній флейті» Моцарт не висміяв, а оспівав масонство, і віденська ложа сама стала замовником цього твору. Це виглядає тим більше правдоподібно, що на прем'єрі опери, яка відбулася 30 вересня 1791 року, частину ролей виконували самі масони (Емануель Шиканедер — «Папагено», К. Л. Гізеке — «перший раб» та ін)

Чарівник має ім'я «Зарастро» — італізована форма імені Зороастра, якого масони шанують як стародавнього мудреця, філософа, мага й астролога. Також, за пізніми вавилонськими легендами, що дійшли до нас у грецькому викладі, можливо, Зороастр був одним із перших каменярів і будівельником знаменитої Вавилонської вежі — образу, особливо близького «вільним каменярам» — масонам. У Єгипті цього персонажа пов'язували з культом Ізіди та її чоловіка Осіріса. В опері дія розгортається саме в Стародавньому Єгипті, на березі Нілу, в оточенні пальмових гаїв, пірамід і храмів, присвячених культу Ізіди й Осиріса.

Через всю оперу проходить символіка числа три (три феї, три генії, три храми, три хлопчики і т. д.)[2]. Три храми з вигравіюваними на стінах назвами насправді символізують етичну тріаду зороастрійської релігії: добромислення, доброслів'я, добродіяння — ці слова зазвичай писали на стінах зороастрійських храмів. У них жерці під верховенством мага Зарастро здійснюють богослужіння Ізіді і Осирісу.

Символ «3» присутній і в музиці — потрійний акорд в увертюрі повторюється тричі, основна тема опери — вихід з духовної темряви на світло через посвячення — є ключовою ідеєю вільних мулярів. Крім того, в опері є дуалістичне протиборство сил добра і зла, в якому, згідно з зороастрійським ученням, сили добра здобувають остаточну перемогу, що не суперечить переконанням вільних мулярів. Сили зла уособлює Цариця Ночі, сили добра й божественну мудрість — маг Зарастро.

Випробування, які проходить принц протягом опери, нагадують зороастрійські Ордалії, які, в свою чергу, дуже нагадують елементи масонських випробувань і церемоній посвяти, що виникли набагато пізніше (випробування вогнем і водою, усні свідчення у формі запитань і відповідей, використання ордальних труб як музичних інструментів Ордалій і т.д.). Також в опері використано піраміду — традиційний масонський символ, всередині якої проходить одне з випробувань.

Музичні номериРедагувати

початкові слова у перекладі [3] персонажі записи
Увертюра Увертюра
Перша Дія
№1 Інтродукція Zu Hilfe! Zu Hilfe! Де меч мій? Зламався! Таміно і три Дами   Інтродукція (укр.)опис файлу
№2 Арія Der Vogelfänger bin ich ja Який я птахолов - краса! Папагено Пісенька Папагено з укр. субтитрами
№3 Арія Dies Bildnis ist bezaubernd schön Прекрасні риси чарівні Таміно   Арія Таміно (Роман Шнуренко, укр.)опис файлу
№4 Арія O zittre nicht, mein lieber Sohn! О сине мій, ти не тремти! Цариця ночі
№5 Квінтет Hm Hm Hm Зазнав, сердешний, ти відплати Таміно, Папагено, три Дами
№6 Тріо Du feines Täubchen, nur herein! Сюди, голубонька моя ! Моностатос, Паміга, Папагено
№7 Дует Bei Männern, welche Liebe fühlen У хлопця, що кохати має Паміна, Папагено
№8 Фінал Zum Ziele führt dich diese Bahn Цим шляхом досягнеш мети Таміно, три Хлопці
Друга Дія
№9 Марш жерців dei Sacerdoti Марш жреців (початок другого акту)
№10 Арія з хором O Isis und Osiris Нехай Озіріс та Ізіда Зарастро, жерці
№11 Дует Bewahret euch vor Weibertücken Жінок цурайтеся лукавих Оратор і Жрець
№12 Квінтет Wie? Ihr an diesem Schreckensort? Ах? Як в цю яму ти зайшов? Три дами, Таміно, Папагено
№13 Арія Alles fühlt der Liebe Freuden Людство все на світі знає Моностатос   Арія Моностатоса (Павло Зубов, укр.)опис файлу
№14 Арія Der Hölle Rache kocht in meinem Herzen Палає кров надією відплати Цариця ночі   Арія Цариці ночі (Ольга Фомічова, укр.)опис файлу
Арія Цариці ночі (Бела Руденко, укр.)
Арія Цариці ночі (нім.)
№15 Арія In diesen heil'gen Hallen В святому тут чертогу Зорастро
№16 Тріо Seid uns zum zweitenmal willkommen Вдруге сюди ми втрьох явились Три хлопці
№17 Арія Ach, ich fühl's, es ist verschwunden Ах, навік yсе пропало ! Паміна   Арія Цариці ночі (Оксана Дондик, укр.)опис файлу
№18 Хор O Isis und Osiris, welche Wonne! Ізіда та Озіріс ! Мить блаженна ! Жерці
№19 Тріо Soll ich dich, Teurer, nicht mehr seh'n? Навік кажу тобі прощай. Паміна, Таміно, Зарастро
№20 Арія і дует Ein Mädchen oder Заміжні чи дівчатка Папагено, потім Папагена
№21 фінал Bald prangt, den Morgen zu verkünden Вже скоро променем червоним Три хлопці, Паміна,
потім Таміно,
потім Моностатос, Цариця ночі, хор
  Сцена: Паміна і Три хлопці (укр.)опис файлу

Вибрана дискографіяРедагувати

(Солісти даються в такому порядку: Таміно, Паміни, Папагено, Цариця ночі, Зарастро)

Українські перекладиРедагувати

  Зовнішні відеофайли
Чарівна флейта
(в постановці О.Шевельової)
  1 дія
  2 дія

1956 року український переклад лібрето опери здійснив Євген Дроб'язко. У його перекладі у 1960-х роках опера ставилася на сцені Київського театру опери та балету[4][5]. З приходом на пост керівника національної опери А. Мокренка у 1990-х роках від українського перекладу Є. Дроб'язка відмовились. Знову «Чарівна флейта» українською прозвучала лише у червні 2017 року В Оперній студії при Національній музичній академії ім. П. І. Чайковського (режисер — Олександра Шевельова). Окремі номери цієї опери в перекладах Дроб'язка були видані 2017 року[6]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Альфред Эйнштейн. Моцарт.Личность.Творчество. — М., «Классика-XXI», 2007. — 472 с. — ISBN 978-5-89817-203-9.
  2. Е.И. Чигарёва. Оперы Моцарта в контексте культуры его времени. — Едиториал УРСС, 2000. — 210 с. — ISBN 5-8360-0121-9.
  3. (переклад М.Лукаша)
  4. Дроб'язко Євген Антонович // Енциклопедія сучасної України
  5. Текст зберігається в бібліотеці Київської опери, а також у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, фонд № 573, опис № 4, справа № 54
  6. Моцарт Вольфганг Амадей. Вибрані арії в українських перекладах. Зошит 1. Для жіночих голосів / упор. А. Бондаренко.— К.: Альтернатива Друк, 2017. — 52 с. ISBN 978-966-97648-3-6 та
    Моцарт Вольфганг Амадей. Вибрані арії в українських перекладах. Зошит 2. Для чоловічих голосів / упор. А. Бондаренко.— К.: Альтернатива Друк, 2017. — 48 с. ISBN 978-966-97648-4-3
  7. База даних малих космічних тіл JPL: Чарівна флейта (англ.). 

ДжерелаРедагувати

  • «Разоблаченная магическая флейта: эзотерический символизм в масонской опере Моцарта». Жак Шайе (1910—1999).

ПосиланняРедагувати