Бруно Вальтер
Бру́но Ва́льтер (нім. Bruno Walter; нар. 15 вересня 1876, Берлін — пом. 17 лютого 1962, Беверлі-Гіллс; народжений як Бруно Вальтер Шлезінґер нім. Bruno Walter Schlesinger) — німецько-австрійський диригент, піаніст та композитор. Його зараховують до найвизначніших диригентів 20-го століття.
Бруно Вальтер | |
---|---|
![]() | |
Ім'я при народженні | нім. Schlesinger[1] ![]() |
Народився | 15 вересня 1876 Берлін, Німецька імперія[2][5] ![]() |
Помер | 17 лютого 1962[2][3][…] (85 років) ![]() Беверлі-Гіллз, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США[5] ![]() |
Поховання | Sant'Abbondio Cemetery in Gentilinod ![]() |
Країна | ![]() ![]() ![]() |
Діяльність | диригент, піаніст, композитор, автобіограф, музичний режисер ![]() |
Alma mater | Консерваторія Штерна і Берлінський університет мистецтв ![]() |
Відомі учні | Carl-Olof Anderbergd і Пауль Бен-Хаїмd[6] ![]() |
Знання мов | німецька[7] ![]() |
Заклад | Віденський університет музики й виконавського мистецтва ![]() |
Членство | Віденський філармонічний оркестр ![]() |
Роки активності | з 1894 |
Жанр | симфонія ![]() |
Нагороди | |
IMDb | ID 0909989 ![]() |
Вальтер був капельмейстром Ляйпцізького Ґевандхаусу (нім. Leipziger Gewandhaus у 1929—1933 роках), шеф-диригентом Нью-Йоркського філармонічного оркестру (англ. New York Philharmonic у 1947—1949 роках) та постійним гостьовим диригентом Віденського філармонічного оркестру (нім. Wiener Philharmoniker).
На його честь названо астероїд 16590 Бруновальтер[8].
Примітки
ред.- ↑ Deutsche Biographie — München BSB, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 2001.
- ↑ а б в Вальтер Бруно // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ японська Вікіпедія — 2001.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Бруно Вальтер (англ.) .
Посилання
ред.- Вальтер // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
- Штефан Цвайґ. Бруно Вальтер. Мистецтво самовіддачі (укр.)
Це незавершена стаття про музиканта або музикантку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |