Лампека Микола Геронтійович
Микола Геронтійович Лампе́ка (нар. 26 грудня 1954, Рачин) — український художник декоративної кераміки, скульптор, дизайнер і педагог; член Спілки дизайнерів України з 1987 року та Спілки художників. України з 1994 року. Лауреат Премії імені Катерини Білокур[1]. Чоловік художниці Наталії Черниченко-Лампеки.
| Лампека Микола Геронтійович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
26 грудня 1954 (69 років) Рачин, Дубенський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1982) | |||
| Діяльність | художник, скульптор, дизайнер, педагог | |||
| Вчитель | Гладкий Михайло Захарович, Горбалюк Борис Васильович, Крвавич Дмитро Петрович і Франк Іван Миколайович | |||
| Працівник | ВАТ «ДЕФФА», КАМ і Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука | |||
| Член | Спілка дизайнерів України і Спілка художників України | |||
| У шлюбі з | Черниченко-Лампека Наталія Іванівна | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 26 грудня 1954 року в селі Рачині (нині Дубенський район Рівненської області, Україна). 1982 року закінчив Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва, де навчався зокрема у Михайлп Гладкого, Бориса Горбалюка, Дмитра Крвавича, Івана Франка. Дипломна робота — чайно-кавовий сервіз «Унікальний» до 1500-річчя Києва (керівник Борис Горбалюк, оцінка — відмінно)[2].
Упродовж 1982—1997 років працював на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі/ВАТ «ДЕФФА»; у 1997—2000 роках викладав у Київській дитячій академії мистецтв; з 2000 року — в Київському інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну: з 2007 року — доцент кафедри рисунку; з 2008 року — доцент кафедри графічного дизайну Інституту дизайну і ландшафтного мистецтва Національної академії керівівних кадрів культури і мистецтв. Живе в Києві в будинку на вуиці Архітектора Вербицького, № 10-А, квартира № 163[3].
Творчість ред.
Працює в галузі декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка). У 1980–1990-х роках створив форми зразків художнього фарфору для промислового виробництва. Разом із дружиною виконав серії ужиткового порцелянового посуду і пластики малих форм. Серед робіт:
- порцеляна
- лікеро-кавовий сервіз «1500 років Києву» (1982);
- кухоль «Козацький» (1984);
- ваза «Серпанок» (1985);
- кавовий сервіз «Карпати» (1987);
- чайнмй сервіз «Снігур» (1987);
- ваза інтер'єрна з портретом Тараса Шевченка (1987);
- чайний сервіз «Кабінетний» (1989);
- ваза «Зоря» (1990-ті, у співавторстві);
- набір ваз «Прощання із Седневом» (1990);
- набір ваз «Інтер'єрні» (1996);
- кавовий сервіз «Спелеолог» (1999);
- керамічні композиції
- «Дощик» (1990);
- «Реквієм» (1990);
- «Реверсія» (1990);
- «Блага вість» (1992);
- «Проталини» (1993);
- «Людина і дерево» (2014);
- монументально-декоративні і садово-паркові скульптури
- скульптурний знак «Архістратиг Михаїл (до 300-річчя Харкова)» у Харкові (2003, у співавторстві);
- «Акин (Народний музикант)», «Адам і Єва» (обидві — 2011), «Кобланди Батир» (2012) у парках міста Усть-Каменогорська у Казахстані;
- «Щастя» у парку міста Ізміра у Туреччині (2013);
- «Світовид» у туристичному комплексі «Буковель» Івано-Франківської області (2013);
- «На камені ноги мию» у Центральному парку міста Миколаєва Львівської області (2014);
- інше
- керамічне панно «Аркадія» в санаторії «Аркадія» в Одесі (1993, у співавторстві);
- декоративна скульптура «Біля дзеркала» (1999);
- декоративні металеві решітки в інтер'єрі залу засідань Адміністрації Президента України в Києві (2004);
- декоративна таріль «Її світ (Присвята Марії Примаченко)» (2008);
- проєкт пам'ятника митрополиту Петру Могилі (2014).
Розробив моделі керамічних розеток для Михайлівського Золотоверхого собору та кахлі для печей у митрополичих палатах на території Софіївського собору в Києві.
Бере участь у всеукраїнськиї, всесоюзних, міжнародних художніх виставках і симпозіумах кам'яної скульптури з 1982 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1993, 1999 роках.
Окремі роботи митця зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Музеї образотворчих мистецтв імені Олександра Білого у Чорноморську.
Примітки ред.
- ↑ М. Г. Лампека. Порцеляна Київського експерементального керамікохудожнього заводу в контексті мистецької культури України ХХ — початку ХХІ століть. Київ. 2021, С. 233.
- ↑ Лампека Микола Терентійович / Львівська нацональна академія мистецтв. Кафедра художньої кераміки. Випускники кафедри.
- ↑ Лампека Микола Геронтійович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, С.82.
Література ред.
- З. А. Чегусова. Лампека Микола Геронтійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.