Кязім Емінов
Емінов Кязим Ібрагімович (24 травня 1928, Алушта, СРСР — 1 травня 1976, Ташкент, СРСР) — кримськотатарський живописець і педагог. Батько Рустема Емінова.
| Емінов Кязим Ібрагімович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
24 травня 1928 Алушта, СРСР | |||
| Смерть | 1 травня 1976 (47 років) | |||
| Ташкент, СРСР | ||||
| Жанр | Живопис | |||
|
| ||||
Заслужений діяч мистецтв Узбецької РСР (1972). Лауреат 1-го ступеня Всесоюзного фестивалю молоді та студентів (Москва, 1957). Член Союзу Художників СРСР (1960).
Біографія ред.
Народився 24 травня 1928 року, в Алушті, Кримська АРСР. З дитячих років любив малювати. Займався у студії відомого художника-баталіста Миколи Семеновича Самокіша у Сімферополі.
У 1944 році сім'єю та тисячами інших кримких татар був депортований до Узбекистану. Вступив вчитися до Самаркандського художнього училища. Закінчив училище у 1949 році. 13 квітня 1950 року народився син Рустам.[1]
З 1954 року брав участь у республіканських та всесоюзних виставках.
З 1955 року — член Спілки художників СРСР.
Закінчив Ташкентський педагогичний інститут (1968; викладач М. Набієв).
Працював у художніх майстернях Художнього фонду Узбецької РСР; 1968–76 — працював у Ташкентському державному педагогічному інституті: від 1975 — доцент кафедри рисунку і живопису.
Персональні виставки: у м. Ак-Курган (Узбекистан, 1974), Ташкенті (1977 — посмертна).
Автор монументально героїчно-епічних полотен про революційні події в Туркестані, портретів поетів та вчених Сходу, пейзажів. Окремі роботи зберігаються у Державному музеї мистецтв та Музеї ім. А. Навої[uz] в Ташкенті.[2]
Загинув у автомобільній катастрофі 1976 року.[3]
У листопаді 2015 в Кримському Будиноку художника проходила виставка його робіт «Перерваний шлях».[4]
Творчість ред.
- «Депутатка» (1957)
- «Дружина табунника» (1961)
- «На етюдах (У. Тансикбаєв)» (1964)
- «Перед боєм» (1967)
- «Н. Навої в Самарканді» (1968)
- «Хвилина мовчання» (1969)
- «Південна розповідь» (1970)
- «Свіжість. Аю-Даг» (1970)
- «Гурзуф. Вулиця А. Чехова» (1970)
- «Комісар кримськотатарського народу» (1970)
- «Коріння» (1974)
- «Сосни на Ай-Петрі» (1975)
- Серія пейзажів Криму (1969–71)
«Комісар кримськотатарського народу» ред.
Робота має примітну історію. Айше знала про роботу Кязима Емінова, але коли побачила закінчений портрет уперше, була дуже здивована. «Кязим, ти написав мене в шкіряній куртці і в червоній косинці, як якогось комісара, але я ж антикомуністка, і червона хустка мені не личить», — заявила вона художнику. На що Кязим Емінов відповів: «Айше-ханум, ви не червоний комісар, ви більше — ви комісар кримськотатарського народу». «Після цього я новими очима подивилася на свій портрет і подумала: ну гаразд, якщо так, то нехай буде», — розповідала Айше-ханум.[5]
Рекомендована література ред.
- Еминов Кязым: Альбом-каталог посмерт. выставки. Ташкент, 1978.
Примітки ред.
- ↑ Кязим Эминов. Художники Узбекистана. krapan-5.livejournal.com. Процитовано 29 листопада 2023.
- ↑ Таїрова, Л. С. (1 лютого 2009). Емінов Кязим Ібрагімович (Ukrainian) . Т. 9. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
- ↑ Кязим Эминов: вернуться в Крым не довелось. Crimeantatars.club - Сайт о крымских татарах (ru-RU) . 24 травня 2023. Процитовано 29 листопада 2023.
- ↑ Творчість кримськотатарського художника, що залишилася в Узбекистані, демонструють у Криму. Крым.Реалии (укр.). 5 листопада 2015. Процитовано 29 листопада 2023.
- ↑ «Комиссар крымскотатарского народа». day.kyiv.ua (рос.). Процитовано 29 листопада 2023.