Відкрити головне меню

РозташуванняРедагувати

Знаходиться на річці Ослава.

НазваРедагувати

В ході кампанії перейменування українських назв у 1977–1981 роках село називали Мєндзиґуже (пол. Międzygórze).

Майже анекдотРедагувати

На думку польського археолога Володимира Антонієвича назва села походить від албанського слова kulloše, що означає пасовище.

ІсторіяРедагувати

Засновано у 1538 році на волоському праві. До 1772 року село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Речі Посполитої. За податковим реєстром 1565 р. в селі було 16 кметів на 8 і 1/2 ланах з численними податками й повинностями.[2]

З 1772 до 1914 року  — Ліському, а згодом Сяніцькому повітах Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини.

У 1785 році у Куляшному проживало 235 осіб.

У 1905 році Вернер Ліпа разом з іншим співвласником займав 180 га землі у Куляшному.

В 1912 р. збудовано дерев'яну церкву св. Михаїла.

У 1918–1919 роках село разом з іншими 33 селами входило до складу Команчанської Республіки. Далі село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства.

В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 650 жителів села — 620 українців, 10 поляків і 20 євреїв[3].

До виселення лемків у 1945 році в СРСР та депортації в 1947 році в рамках акції Вісла[4] у селі була греко-католицька церква парафії Щавне Лупківського деканату[5].

У результаті депортацій 1944–1946 років та операції «Вісла» 1947 року усе українське населення Куляшного було виселено до радянської України або на так звані повернені території на заході Польщі. На початку 1960-х років декілька десятків колишніх мешканців повернулися додому і поселилися у селі.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

ЦеркваРедагувати

У Куляшному греко-католицька церква св. Архангела Михаїла, яка входить до складу сяноцького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Належав до парафії у Щавному.

У 1962 році неподалік місця, де колись був старий храм, було збудовану нову муровану греко-католицьку церкву св. Архистратига Михаїла. Поплизу знаходиться старий цвинтар.

З 1947 року в селі є римо-католицький костел з парафією у Буківсько.

МешканціРедагувати

Згідно записів у XIX столітті у Куляшному мешкали особи з прізвищами: Баранецький, Барвицький, Барнечка, Бернецький, Биник, Біда, Вах, Гринчишин, Гузельс, Гузік, Дембицький, Дембука, Дзюбак, Дороцяк, Дяк, Єремко, Жимський, Інкула, Качмар, Кіцак, Крепіч, Кролик, Кукулка, Купер, Курпа, Малиняк, Марко, Мафко, Мельник, Михалишин, Мищишин, Нич, Очич, Процько, Сейка, Секелик, Семен, Сидор, Собко, Стапай, Сташицький, Стройний, Тейка, Терек, Трояновський, Урбан, Халупняк, Хвостяк, Хомчак, Хрін, Цюра, Шимока, Шимський, Шумський, Фейко, Феньо, Юренко, Юрківська, Яценко.

Видатні особиРедагувати

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 98 15 71 12
Жінки 93 13 63 17
Разом 191 28 134 29

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати