Куляшне (пол. Kulaszne) — лемківське село в Польщі, у гміні Команча Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 191 особа (2011[1]).

Село
Куляшне
пол. Kulaszne
Kulaszne, cerkiew św. Michała Archanioła (HB1).jpg
Греко-католицька церква св. Архангела Михаїла

Координати 49°25′59″ пн. ш. 22°10′00″ сх. д. / 49.43333000002777311° пн. ш. 22.16667000002777854206° сх. д. / 49.43333000002777311; 22.16667000002777854206Координати: 49°25′59″ пн. ш. 22°10′00″ сх. д. / 49.43333000002777311° пн. ш. 22.16667000002777854206° сх. д. / 49.43333000002777311; 22.16667000002777854206

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Сяноцький повіт
Гміна Команча
Перша згадка 1538
Населення 191 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-542
Автомобільний код RSA
SIMC 0354347
GeoNames 767070
Куляшне. Карта розташування: Польща
Куляшне
Куляшне
Куляшне (Польща)
Куляшне. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Куляшне
Куляшне
Куляшне (Підкарпатське воєводство)

РозташуванняРедагувати

Знаходиться на річці Ослава.

НазваРедагувати

В ході кампанії ліквідації українських назв у 1977—1981 роках село називали Мєндзиґуже (пол. Międzygórze).

Майже анекдотРедагувати

На думку польського археолога Володимира Антонієвича назва села походить від албанського слова kulloše, що означає пасовище.

ІсторіяРедагувати

Закріпачене в 1538 році на волоському праві. До 1772 року село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Речі Посполитої. За податковим реєстром 1565 р. в селі було 16 кметів на 8 і 1/2 ланах з численними податками й повинностями.[2]

З 1772 до 1918 року в — Ліському, а згодом Сяніцькому повітах Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини.

У 1785 році у Куляшному проживало 235 осіб.

У 1905 році Вернер Ліпа разом з іншим співвласником займав 180 га землі в Куляшному.

В 1912 р. збудовано дерев'яну церкву св. Михаїла.

У 1918—1919 роках село разом з іншими 33 селами входило до складу Команчанської Республіки. Далі село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства.

В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 650 жителів села — 620 українців, 10 поляків і 20 євреїв[3].

До виселення лемків у 1945 році в СРСР та депортації в 1947 році в рамках акції Вісла[4] у селі була греко-католицька церква парафії Щавне Лупківського деканату[5].

Половину українців у 1944—1946 рр. було виселено до УРСР. Під час операції «Вісла» 28.04-10.05.1947 депортована решта (307 осіб).[6] Саме тут у полі між річкою і коліями біля станції Куляшне було влаштоване гетто для українців. У ньому просто неба під дощами і холодом днями і ночами чекали завантаження у вагони зігнані Польським військом жителі довколишніх сіл. Звідси 29 квітня 1947 р. відправлено на понімецькі землі перший ешелон депортації українців (з Должиці).[7] На початку 1960-х років декілька десятків колишніх мешканців повернулися додому і поселилися в селі.

У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

ЦеркваРедагувати

У Куляшному була греко-католицька церква св. Архангела Михаїла, яка входить до складу Сяніцького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Належала до парафії у Щавному. Спалена в 1974 р. Вціліла мурована дзвіниця.[8]

У 1962 році неподалік місця, де колись був старий храм, було збудовану нову муровану греко-католицьку церкву св. Архистратига Михаїла. Поблизу знаходиться старий цвинтар.

З 1947 року в селі є римо-католицький костел з парафією у Буківсько.

МешканціРедагувати

Згідно записів у XIX столітті у Куляшному мешкали особи з прізвищами: Баранецький, Барвицький, Барнечка, Бернецький, Биник, Біда, Вах, Гринчишин, Гузельс, Гузік, Дембицький, Дембука, Дзюбак, Дороцяк, Дяк, Єремко, Жимський, Інкула, Качмар, Кіцак, Крепіч, Кролик, Кукулка, Купер, Курпа, Малиняк, Марко, Мафко, Мельник, Михалишин, Мищишин, Нич, Очич, Процько, Сейка, Секелик, Семен, Сидор, Собко, Стапай, Сташицький, Стройний, Тейка, Терек, Трояновський, Урбан, Халупняк, Хвостяк, Хомчак, Хрін, Цюра, Шимока, Шимський, Шумський, Фейко, Феньо, Юренко, Юрківська, Яценко.

Видатні особиРедагувати

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][9]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 98 15 71 12
Жінки 93 13 63 17
Разом 191 28 134 29

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Куляшне

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Жерела до історії України-Руси. Том 02. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 2. Люстрації земель Перемиської і Сяноцької. — с. 272.
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 74.
  4. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
  5. Шематизм Перемиськои єпархії. — Перемишль, 1936. — с. 64
  6. Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 453.
  7. Євген МІСИЛО. Календарій акції «Вісла». Архів оригіналу за 15 липня 2009. Процитовано 17 вересня 2019. 
  8. Apokryf Ruski
  9. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

ПосиланняРедагувати