Кудзула Кадфіз (бактр. Κοζουλο Καδφισο, кхар. Kujula Kasasa, кит.: 丘就卻; піньїнь: Qiujiuque) (близько/до 43/44 — близько/до 85) — другий наразі відомий представник династії Кушан (у китайських джерелах — Гуйшуан-сіхоу), фундатор і перший «великий цар, цар царів, син Бога» царства Великих Кушан. У Рабатакському напису Канішки Великого його згадано як «…Кудзулу Кадфіза царя і прадіда…» (бактр. «…Κοζουλο Καδφισο shαο αβο ι φρονιαγο…»)[1] Вірогідний наступник Санаба.

Кудзула Кадфіз
бактр. Κοζουλο Καδφισο
KujulaKadphisesCoinAugustusImitation.jpg
бактр. KOZOΛA KAΔAΦEC XOϷANOV ZAOOV
Династія Кушани
Держава до 63/4 р. — Князівство Кушан
з 63/4 р. — Кушанське царство
Титул 42/43-63 р.р. — ябгу
63-78 р.р. — Великий цар
78-85 р.р. — Великий цар, Цар Царів
Форма влади спадкова автократія
Попередник Санаб Кушан
Наступник Віма Такту
Роки правління близько 43/44 — до/близько 85 р
Біографічні дані
Рік народження невідомо
Батько невідомо
Мати невідомо
Брати, сестри невідомо
дружина невідомо
Діти Віма Такту, Садашка
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

У 42-43р. Вардан Аршак підкорив весь Тохарістан своїй владі. Серед нумізматичних пам'яток середини I ст. відома низка монет з легендами «maharajasa rajarajarasa mahatasa Arṣakasa tratarasa jayatasa» та «maharajasa rajarajasa mahatasa Arṣakasa tratarasa» — «великий цар, цар царів Великий Аршак». Як відомо, Аршак — тронне ім'я усіх без виключення парфянських царів. Й ці емісії, найімовірніше, підтверджують оповідь Тацита щодо подій у Парфії у 42/43 р.р., а саме:

«(3) …Вар­дан, після низки вдалих битв, підкорив народи, що мешкали між названою річкою та річкою Сіндом, яка відокремлює дагів від аріїв… (5) Отже, встановивши пам'ятники та написавши на них написи, що славили його могутність й те, що жоден Аршакід до нього не обкладав ці племена даниною, Вардан повертається у Парфію, овіяний гучною славою, й тому ще нестриманіший та нестерпніший для власних підданих. Проти нього змовилися та під час полювання його вбили…»[2][3]

Гіпотетично Кудзула очолив кушан близько 43 року, про що свідчить добре датований напис на кхароштхі з буддійського монастирського комплексу у Тахт-і-Бахі (CKI 53), де його згадано як князя Кадфіза (кхар. erzuṇa Kapasa) разом зі скіфським царем Гондофаром, що свідчить про те, що Кудзула Кадфіз прийняв титул ябгу Кушан ще за життя цього царя, хоча запропонована інтерпретація цієї пам'ятки суперечлива та далеко не загальновизнана. Добре відомі монети сакського царя Гермея, де Кудзулу Кадфіза також згадано як ябгу (Kujula Kasasa Kuṣana Yavugasa dhramathidasa).[4][5]

У 43 р., по смерті Вардана Аршака парфяни втратили контроль над Тохаристаном. Кудзула Кадфіз за невизначених обставин позбувся сюзеренітету Гермея, вже у 53-54 р. вдерся до Парфії[6] та, урешті-решт, підкорив до 64/65 р. інші племена тохарської спільноти та низку сакських дрібних утворень-скалок царства Гондофара, що, можливо підтверджують інші повідомлення Тацита, а саме:

«… Воло­ге­за затримує заколот у Гірканії…»;
«… пар­фяни були обмежені війною з гірканами. Тоді ж гіркани доправили до римського принцепса посольство з проханням укласти з ними спілку, нагадуючи, що вони стримують царя Вологеза. (3) Кор­бу­лон при поверненні послів надав їм охорону, аби, перейшовши Євфрат, їх не було схоплено ворожими загонами: їх супроводили до узбережжя Червоного моря, звідки, уникнувши меж парфянських, вони повернулися на батьківщину.»
«… припинив війну з гірканами, збирає головні сили та виступає з цим військом, загрожуючи римським провінціям.»

Саме 64/65 р. датовано напис, у якому вперше засвідчено титул (безіменний) — Магараджа (великий цар) Кушан, (CKI 59: maharayasa Guṣaṇasa), й відомі декілька емісій монет, битих близько цього часу, поєднані певними особливостями легенд, а саме:

Отже, якщо етимологія етноніму тохари від праір. *taṷa- + *gār-[7] знайде додаткові підтвердження, то саме в цих емісіях можна бачити перше свідоцтво об'єднання усіх тохарських племен під владою ябгу Кушан Кудзули Кадфіза, який по цьому прийняв титул великий цар, цар царів, Тохар та присвятив цій події низку емісій п'ятихалкових монет.

Також відомо, що монети Кудзули у долині Кабула замінили монети нетривалих емісій Абдагаза, які, в свою чергу, прийшли на зміну більш тривалим емісіям Гондофара, та монети магакшатрапа м. Чухса на ім'я Зейоніс-Джигуньяса східніше, у Гандхарі.[8] До 78 р. від держави саків залишилися території на заході («малий» Сакастан) та на півдні чи, скоріше, на заході Індії (так зване «царство Західних Кшатрапів»). У 78/79 р. вперше засвідчено титул, який зазвичай наслідуватимуть наступники Кудзули Кадфіза — великий цар, цар царів, божий син, Кушан (CKI 60: maharajasa rajatirajasa devaputrasa Khuṣaṇasa).[9]

У 87 р. до Хань прибула дипломатична місія з Кушанського царства. Від неї у Піднебесній стало відомо про утворення нової держави та про те, що незадовго до відправлення цього посольства Кудзула Кадфіз помер у віці більш як 80 років, та державу очолив його син. Це знайшло відображення у пізніших ханьських хроніках. Ось як про це повідомляє Бань Гу:

«за сто з лишком років гуйшуанський сіхоу Кіоцзюкю напав та знищив чотирьох сіхоу та сам посів трон та став правителем. Царство почало зватися Гуйшуанським. Він почав воювати з Ансі, підкорив Гаофу[10], знищив Пуда[11] та Цзибінь, й оволодів їхніми землями. Кіоцзюкю жив більш як 80 років. По смерті його син Яньгаочжень одержав владу, й ще підкорив Індію, керування якою доручив одному зі своїх військових очільників. З цього часу юечжі зробилося найсильнішим та найзаможнішим Домом. Сусідні держави звали його гуйшуанським государем, але Хань залишило за ним попередню назву — Великий Юечжі».[12]

Бань Гу називає наступником Кудзули Кадфіза його сина Яньгаочженя. З Рабатакського напису (IKEo 318) відомо, що сина-наступника Кудзули звали Віма Такту.

Кудзула Кадфіз в епіграфіці[13]Редагувати

Магараджі Гондофара 26 року, у сто третьому році, 103, першого, 1-го дня місяця Вайшаха[14], в цей благотворний час[15] каплиця — релігійний дар Спасителю Баласамі, разом зі своїми сином і дочкою на честь Спасителя Міри (та?) принца Капи,[16] на честь його матері та батька.
122 ріку, першого, 1-ого дня місяця Шравани,[17] під час Магараджі Кушана царювання, у східному районі Касу, храм Шиви було зведено Моїкою, сином Урумуджі. І там у моєму подарунку два дерева. Цим гідним вчинком … безсмертні місця блаженства.
Сто двадцять шостого року Магараджі Великого Аза, який помер двадцять третього дня місяця Ашадга,[18] в цей день, під час правління ябгу, це … на честь … Магараджі … родичі та друзі … які встановили цей монастир, ці реліквії там встановлюються. Монах Пріаваша також встановлює ці мощі. Це пожертва монаха Пріаваші. Матері та батькові шана. У володінні благородного Магішадагана.
136 року Аза, 15-го числа місяця Ашадга,[19] цього дня мощі Господа встановлені Урасакою сином Імтаврії, бактрійцями та міщанами Ноака. Він встановлює ці мощі Господа в Дхармараджика-ступі в Такшасілі … за здоров'я Магараджі, Царя царів, Сина Бога, Кушана на честь всіх Будд, на честь самотніх Будд, на честь святих, на честь усіх істот, на честь своєї матері і батька, на честь своїх друзів, близьких, родичів та кровних родичів. Нехай ця пожертва буде заради здоров'я та (досягнення) нірвани.
… І першим, по праву, шана Господу, святому, осяяному, який знищив пожадливість, ненависть та оману, котрий наділений силою десяти… Матері та батькові…, Узамді, який має живого сина і який ще живий, і (його) батькові, який перейшов, Аджидасені, царю Оді, шана. Садашці, сину Магараджі, Царя Царів, Кудзули Кадфіза, Сину Божому…
… Він наказав зобразити їх, цих богів, яких написано [імена], також він наказав зобразити царів таких: Кудзулу Кадфіза царя прадіда, Віму Такту царя діда, Віму Кадфіза царя батька та його, Канішку царя…

Примітки. Джерела. ПосиланняРедагувати

  1. (англ.) N. Sims-Williams. Bactrian Rabatak inscription. New reading. Bulletin of the Asia Institute. New Series, Vol. 18 (2004), pp. 53-68.
  2. (англ.) Cornelius Tacitus, The Annals
  3. щодо опису Корнелієм Тацитом подій на Сході вичерпно висловився Н. К. Дібвойз: «Його знання подій на Сході було досить точним, але його знання східної географії — ні.» (англ. «His knowledge of eastern affairs was fairly accurate, but his knowledge of eastern geography was not.»). N. C. Debevoise. A Political History of Parthia. University of Chicago Press, 1938.
  4. (англ.) The coins gallery: Kujula Kadphizes
  5. (англ.) Gāndhārī Coin Legends. Kujula Kadphises.
  6. (англ.) Jos. Flav. Ant. Jud. XX. 4. 2.
  7. (англ.) H. W. Bailey. Indo-Scythian Studies being Khotanese Texts. Volume VII. Cambridge University Press. 1985.
  8. (рос.) Захаров А. О. Очерки истории традиционного Востока. М., Восточный университет, 2007.
  9. (рос.) Тюрин С. С. Индо-парфянское царство: гипотезы, исследования, нумизматические данные. «Иран-наме», 1-2 (33-34), 2015.
  10. у цьому випадку найімовірніше якась частина царства Гондофара, можливо та, яку раніше у китайських джерелах називали Уішаньлі чи, за іншими інтерпретаціями, долина Кабула.
  11. Неінтерпрепована назва володіння на межі Бактрії та Арахозії
  12. (рос.) Бань Гу. «Хань Шу»
  13. (англ.) Michael C. Skinner. Marks of Empire: Extracting a Narrative from the Corpus of Kuṣāṇa Inscriptions. A dissertation submitted in partial fulfillment of the requirements for the degree of Doctor of Philosophy. University of Washington. 2017.
  14. місяць індійського календаря з 21 квітня до 21 травня, напис датовано 21 квітня 46 (56) року
  15. за буддійськими канонами Будда Гаутама народився у місяць Вайшаха
  16. пов'язування цього антропоніму з Кудзулою Кадфізом не є загальновизнаним
  17. 23 липня — 22 серпня, напис датовано 23 липня 65 (75) року
  18. Місяць Ашадга — 22.06-22.07, тобто, за цим повідомленням, Аз Великий помер 14 липня невизначеного року, а напис датовано 14 липня 69 (79) р.
  19. напис датовано 6 липня 79 (89) року.