Відкрити головне меню

Санаб (бактр. Σάναβ) (перша пол. I ст. н. е.) — перший з відомих (виключно з нумізматичних джерел) династів (ябгу) Кушан (у китайських джерелах — Гуйшуан-сіхоу), одного з п'яти тохарських аристократичних родів, якого ще за легендами на його монетах (бактр. ΤΥΡΑΝΝΟΥΝΤΟΣ ΗΙAΟΥ ΚΟϷϷΑΝΟΥ ΣΑΝΑΒ) іменують Герай чи Герай Санаб.[1] Наразі все більшого поширення набирає думка, за якою Герай — не ім'я, а титул ябгу (джаову),[2] а Санаб — скорочення (досить поширена в ті часи практика при карбуванні монет) від Санабар.

Санаб (Санабар (?))
бактр. Σαναβ
Санаб (Санабар (?))
ябгу Кушан
близько 30 — близько/до 46
Попередник: ?
Спадкоємець: Кудзула Кадфіз
 
Народження: 1 століття
Бактрія
Смерть: близько/до 46
Бактрія
Віросповідання: племінні культи
Династія: Кушани
Діти: Кудзула Кадфіз (?)

Медіафайли у Вікісховищі?

Щодо родинних зв'язків Герая Санаба з наступними ябгу кушан Кудзулою Кадфізом будь-які відомості відсутні, але, враховуючи той факт, що й перший, й другий правителі титулують себе ябгу та називають Кушан, нічого не заважає припускати це.

Перші відомості про Кушан датовано посольством Чжана Цяня на захід, до юечжів у 128 р. до н. е. Кушани («Гуйшуан-сіхоу зі ставкою у м. Хуцзао») згадані серед п'яти сіхоу,[3] які отримали контроль над ділянками караванного шляху, заснувавши там власні резиденції, та були зобов'язані забезпечити провіант для китайського посольства. За однією з сучасних інтерпретацій давньокитайських джерел ставка Кушан м. Хуцзао знаходилося біля сучасного Бекабаду.[4] До цього моменту будь-яка інформація щодо кушан відсутня.

Мапа археологічних пам'яток кушанського часу у Бактрії.

Щодо історії Кушан у тохарській спілці протягом I ст. до н. е. також будь-яка інформація відсутня, але у Тохарському царстві відбулися наступні події:

  • близько 100/99 р. до н. е. тохари остаточно заволоділи усією територією Бактрійського Царства, володіння Гуйшуан-сіхоу (як й усіх інших сіхоу) збільшилися та охоплювали область сучасного Бадахшану та, можливо певні території на північ — долини річок Вахш та Кафірніган,[5] де згодом будуть побудовані найвідоміші кушанські святилища — Тахт-і-Сангін, Сурх-Котал, Рабатак, Баглан;[6]
  • між 61 р. до н. е. та 43 р. до н. е. об'єднання тохари розпалося на декілька окремих володінь;[7]
  • першою чвертю I ст. н. е. датовано монети династа Сапалбіза (грец. ΣAΠAΛBIZHΣ),[8] який правив у західній частині Бактрії. Висловлено аргументоване припущення, що Сапалбіз — один з ябгу (за однією з інтерпретацій китайських джерел — Сідунь-сіхоу), який на тлі майже безперервних парфянсько-тохарських конфліктів позбувся залежності від Великого Юечжі та виступав як васал та спільник Аршакідів. Окрім монет Сапалбіза відомі ще монети двох династів, ймовірних його попередників — Арсела (грец. AΡΣEIΛHΣ),[9] Пулага (грец. ПΥΛΑΓΗΣ) та Паба (грец. ΠABHΣ).[10] Можливо, родовим могильником цієї династії були поховання біля Тілля-Тепе.[11]

Єдиним джерелом щодо Санаба Кушана наразі залишаються його монети. Не вдаючись у детальний опис, усі його монетні емісії можна розділити на дві групи: срібні тетрадрахми та оболи та бронзові монети.

1. Срібні тетрадрахми Санаба Кушана наслідують відповідні монети бактрійського царя Євкратида. Це якісні (не менш як 80 % срібла) монети, які карбувалися у східній Бактрії, на північ від Гіндукуша. Мають легенди виключно грецькою абеткою. На монетах однієї з серій замість TΥPANNOΥOTOΣ HАOΥ ΣАNАB KOϷϷANOY написано TΥPANNOYNOTOΣ HPAOΥ ANTEIX KOϷϷANOY. Висловлено цікаве, але небезсумнівне припущення, що грец. ANTEIX є елінізованим варіантом бактр. ΣАNАB(AR).[12] Наразі виділено 13 груп монет різних чеканів (переважно за написами та формою літер).

2. Бронзові монети Санаба Герая типологічно наслідують монети Гондофара та магакшатрапа м. Чухса Джигуньяси-Зейоніса. Карбувалися на південь від Гіндукуша, на території сучасного північного Пакистану. За хімічнім складом монетна бронза збігається з металом емісій сакського династа Джигуньяси-Зейоніса.[13]

Отже, у другій чверті першого століття ще один ябгу-сіхоу тохарів-юечжів почав бити власну монету, на якій досить красномовно задекларував свій статус — владарюючий ябгу Санаб Кушан та вступив у боротьбу за гегемонію у Бактрії. Ймовірно, саме цей династ, декларуючи власну політичну незалежність, заклав той фундамент, на якому ґрунтувалися подальші розбудови царства Кушан його наступниками, хоча, судячи з його монетних емісій та відсутності його імені у Рабатакському написі Канішки Великого, ця боротьба для нього не була вдалою. Його останні монети (можливо перші емісії його наступника — Кудзули Кадфіза) билися за межами Бактрії, на південь від Гіндукушу, а сам Кудзула Кадфіз певний час виступав як васал сакського царя Гермея.

Ранні Кушани в китайських джерелахРедагувати

Бань Гу. Хань Шу.[14]

  • гл. 96. (Опис Великого Юечжі) «Царство Велике Юечжі. Ставка Ланьші віддалена від Чан'ань на 11600 лі. Не підкоряється духу.[15] 100000 дворів, 400 тисяч ротів і 100000 добірних військ. На схід до ставки духу 4740 лі, на захід до Аньсі 49 днів шляху. На півдні суміжно з Цзибінь. Земля, клімат, види виробів, народні звичаї та монети такі ж, як в Аньсі. Вирощують одногорбих верблюдів … Дася ж спочатку не мала верховного голови, а міста й землі призначали зазвичай малих очільників. Народ був слабкий і боявся війни. Тому юечжі переселилися сюди, і всі підпорядкувалися та підкорилися йому.
    Є п'ять Сіхоу, які забезпечували ханьских послів їжею:
    1. Сюмі-сіхоу зі ставкою у м. Хемо… ;
    2. Шуанмі-сіхоу зі ставкою у м. Шуанмі… ;
    3. Гуйшуан-сіхоу зі ставкою у м. Хуцзао… ;
    4. Сідунь-сіхоу зі ставкою у м. Бома… ;
    5. Гаофу-сіхоу зі ставкою у м. Гаофу[16]
    Всі п'ять Сіхоу підкорюються Великому Юечжі.»

Примітки. Джерела. ПосиланняРедагувати

  1. (англ.) The coins gallery: Sanab.
  2. (англ.) H. Falk. Names and Titles from kuṣāṇa Τimes to the Hūṇas The Indian Material. Coins, Art and Chronology II. The First Millennium C.E. in the Indo-Iranian Borderlands. 2010
  3. Сіхоу (ліхоу) — спеціальний китайський титул, який використовувався виключно для позначення вищого суспільного прошарку кочовиків (в першу чергу усунь та юечжі), представників найвищої родової верхівки, близький за рівнем до китайського «ван» — князь. На території Хань його надавали двічі: у 147 р. до н. е. Ханданю та у 131 р. до н. е. Чжао Сіню, які перейшли від хунну до Хань й, можливо, були юечжами, що залишились в Ганьсу та стали васалами шаньюя. Докладніше:(англ.) Nicholas Sims-Williams and E´tienne De la Vaissière. Jabḡuya, Arabo-persian form of the Central Asian title yabḡu. 2007.
  4. (рос.) Л. А. Боровкова. Кушанское царство (по древним китайским источникам). М., 2005.
  5. (англ.) John E. Hill. The Western Regions according to the Hou Hanshu. Second Edition. University of Washington. 2003.
  6. (рос.) Ртвеладзе Э. В. К истории становления Кушанского государства в Бактрии и Гандхаре. India and Central Asia. Tashkent, 2000.
  7. (англ.) Zhang Defang. Discussion on Some Documents Concerning the Western Region (Xi Yü;) in the Inscribed Slips of Han Dynasty from Xuan Quan. History of Relationship between China and Foreign Countries: New Sources and New Problems . (Ed.) Rong Xinjiang, Li Xiaocong. Beijing, 2004 (德芳. 懸泉漢簡中若干西域資料考論 中外關係史:新史料與新問題;).
  8. (англ.) The coins gallery: Sapalbizes
  9. (англ.) Coins of Arselis
  10. (англ.) The coins gallery: Pabes. Щодо монет цього династа слід звернути увагу на відмінності його чеканів від двох попередніх.
  11. (англ.) R. Bracey. Evidence for Sapadbizes and West Bactria under the Yu-chi. 2001.
  12. (рос.) Ртвеладзе Э. В. К интерпретации слов «Σαναβ» и «Αντειχ» на тетрадрахмах Херая/Хиайя. НЦА. Вып. II. Ташкент, 1997.
  13. (англ.) Cribb J. The «Heraus» coins: their attributions to the Kushan king Kujula Kadphises, c. AD 30–80. Essays in honour of Robert Carson and Kenneth Jenkins. L., 1993. Слід зазначити, що у цій праці автор після вельми системного аналізу робить досить несподіваний висновок — всі монети Санаба, Антеїха та навіть анонімні емісії з легендою ΣΩTHP MEΓAΣ належать Кудзулі Кадфізу.
  14. (рос.) Бань Гу. «Хань Шу»
  15. Духу (сіюй-духу) — спеціальна додаткова військова посада для чиновників високого 3-го рангу 2-го ступеня служби палацової охорони (Гуанлусюнь), на час їхньої служби за межами імперії, а саме для охорони залежних царств Західного Краю. Запроваджено у 60 р. до н. е. Штат усієї служби духу комплектувався з військових. (рос.) Боровкова Л. А. Царства западного края во II—I веках до н.э. Институт востоковедения РАН, Крафт+, 2001.
  16. за іншими джерелами — Думі-сіхоу зі ставкою у місті Думі (Термез) — (англ.) Yang Juping. Some Notes On Dayuezhi, Daxia, Guishuang And Dumi In Chinese Sourses. The Silk Road #14. 2016.