Вікіпедія

Криворізький національний університет

університет в Кривому Розі
(Перенаправлено з Криворізький технічний університет)
Запит «КНУ» перенаправляє сюди; див. також КНУ.

Криворі́зький націона́льний університе́т (ДВНЗ КНУ, відкритий як технікум) — державний вищий навчальний заклад України, розташований у місті Кривий Ріг.

Державний вищий навчальний заклад «Криворізький національний університет»
ДВНЗ КНУ
Центральний корпус університету
47.9055° пн. ш. 33.4013° сх. д. / 48° пн. ш. 33° сх. д. / 48; 33
Типнаціональний
Країна Україна
РозташуванняКривий Ріг
Засновано1922
Президентголова наглядової ради Юрій Вілкул
Ректорв.о. Микола Ступнік
Студентів20 000
КольориСиній та Білий         
Кампусміський
ВипускникиКатегорія:Випускники Криворізького національного університету
Адреса50027, м. Кривий Ріг,
вул. Віталія Матусевича, 11
Сайтknu.edu.ua
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР Золота медаль ВДНГ
Мапа
CMNS: Kryvyi Rih National University у Вікісховищі

Утворений у 2011 році[1][2][3] на базі Криворізького технічного університету, КНУ — багатогалузевий центр технічної освіти і науки Кривбасу. Підготовка фахівців на факультетах проводиться з 33 спеціальностей за рівнями: бакалавр, спеціаліст, магістр.

Історія

ред.

Дата заснування — 4 жовтня 1922 року, коли відповідно до спеціальної постанови Радянського уряду в приміщенні 7-річної школи на ст. Вечірній Кут розпочав роботу Криворізький вечірній робітничий технікум. Його завданням було готувати інженерно-технічні кадри для залізорудних підприємств Криворіжжя. На 3-х відділеннях технікуму — гірничому, механічному та електротехнічному — розпочали навчання 67 студентів, а навчальний процес здійснювали 20 викладачів, 9 з яких мали вищу освіту. Перший випуск відбувся у 1926 році; 12 студентів отримали дипломи техніків.

У 1929 р. технікум було перетворено у вечірній робітничий інститут, а з 1931 р. — у Криворізький гірничорудний інститут. У післявоєнні роки кількість спеціальностей, за якими готувалися інженерні кадри, досягла дванадцяти.

У 1972 році за заслуги у підготовці інженерних кадрів і розвиток наукових досліджень Президія Верховної Ради СРСР нагородила інститут орденом Трудового Червоного Прапора. Значна кількість викладачів і наукових працівників була відзначена урядовими нагородами.

З 1994 р. інститут набув статуту технічного університету.

21 березня 2011 року постановою Кабінету Міністрів України № 280[1][2][3] злиттям Криворізького технічного університету та Криворізького державного педагогічного університету, з приєднанням Криворізького економічного інституту КНЕУ, Криворізького металургійного факультету НМетАУ та державних підприємств: Науково-дослідного гірничорудного інституту і Науково-дослідного інституту безпеки праці та екології в гірничорудній і металургійній промисловості було створено Криворізький державний університет. У 2016 році педагогічний, економічний та металургійній інститути було виокремлено у самостійні навчальні заклади[4].

24 травня 2011 року згідно з Указом Президента України Віктора Януковича № 599/2011 Криворізькому державному університету надано статус національного[3].

За період з 1922 р. по 2012 р. підготовлено близько 70000 спеціалістів. Аспірантура готує науково-педагогічні кадри з 24 спеціальностей, а докторантура — з 8. Працюють 3 спеціалізовані вчені ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій із 10 спеціальностей. Використовуючи великий науковий потенціал, Криворізький гірничорудний інститут став ініціатором створення Академії гірничих наук України (1991 р.), президентом якої є голова наглядової ради Криворізького національного університету, професор Вілкул Юрій Григорович. Створення Академії гірничих наук дало змогу більш ефективно поєднувати навчальний процес з науковою діяльністю академічних структур і кафедр, готувати спеціалістів, які відповідали б сучасним вимогам. Загальноуніверситетські факультети мають міцну навчальну і наукову базу. Навчально-виховний процес та наукова робота здійснюється у 6 навчально-лабораторних корпусах. Вони мають: 65 аудиторій, 93 лабораторії, 12 навчальних кабінетів, 11 читальних залів, 25 приміщень, обладнаних комплексами технічних засобів навчання і навчального телебачення. У навчальному процесі широко використовуються класи, обладнані персональними комп'ютерами, 7 креслярських залів, 6 залів курсового та дипломного проектування, 6 спортивних залів. Все це сприяє якісній підготовці висококваліфікованих спеціалістів, відповідає сучасним вимогам та вищим стандартам освіти.

Кампуси і корпуси

ред.
 
Старий корпус інституту (вул. Пушкіна, 37), Гірничий та Геолого-екологічний факультет
 
Будинок на вулиці Пушкіна, 44

В 1929 р. технікум було перетворено у вечірній робітничий інститут, у 1931 р. — у Криворізький гірничорудний інститут, перший вищий навчальний заклад на Криворіжжі. У зв'язку з розширенням закладу по вулиці Пушкінській (сучасна Пушкіна) було збудовано навчальний корпус гірничорудного інституту у 1930—1932 рр. за авторським проектом архітектора Харківського інституту «Діпромісто» Й. Ю. Каракиса. В 1947 р. навчальний корпус відновлено і реконструйовано, додано класичний портик та колони.

У 1940 р. засновано так званий «лабораторний корпус», в якому діяв залізорудний робфак. Він був першим п'ятиповерховим будинком у місті, та був побудований за авторським проектом архітектора Михайлова, Московський інститут «Гіпровуз».

Головний корпус знаходиться у Металургійному районі по вул. Віталія Матусевича (колишня ХХІІ партз'їзду), 11.

Відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації від 12.04.1996 р. № 158-р Гірничорудний інститут (вул. Пушкіна, 37) є пам'яткою архітектури місцевого значення міста Кривого Рогу з охоронним номером 128.

Структура

ред.

Факультети

ред.
  • Гірничий факультет (у 1980–1998 роках був розділений на факультети підземної та відкритої розробки родовищ корисних копалин)
    • кафедра підземної розробки родовищ корисних копалин
    • кафедра відкритих гірничих робіт
    • кафедра маркшейдерії
    • кафедра рудникової аерології та охорони праці
    • кафедра будівельних геотехнологій
  • Механіко-машинобудівний факультет (створений у 1964 році)
    • кафедра технології машинобудування
    • кафедра теоретичної та прикладної механіки
    • кафедра гірничих машин і обладнання
    • кафедра нарисної геометрії та інженерної графіки
  • Будівельний факультет (створений у 1959 році)
    • кафедра будівельних конструкцій
    • кафедра технології, організації і механізації будівництва
    • кафедра архітектури та містобудівництва
    • кафедра технології будівельних виробів, матеріалів і конструкцій
    • кафедра теплогазоводопостачання, водовідведення і вентиляції
    • кафедра опору матеріалів та будівельної механіки
    • кафедра філософії і соціальних наук
  • Електротехнічний факультет (створений у 1964 році)
    • кафедра електропостачання та енергетичного менеджменту
    • кафедра автоматизованого електроприводу
    • кафедра електромеханіки
    • кафедра теплоенергетики
    • кафедра фізики
    • кафедра систем промислового електроспоживання та електричного транспорту
  • Геолого-екологічний факультет (у 1947 році створений як геологічний; у 1960–1966 роках називався геологорозвідувальним; у 1966–2008 — геолого-збагачувальний)
    • кафедра геології та прикладної мінералогії
    • кафедра екології
    • кафедра геодезії
  • Факультет інформаційних технологій (створено 1 вересня 2001 року)
    • кафедра моделювання і програмного забезпечення
    • кафедра інформатики, автоматики і систем управління
    • кафедра комп'ютерних систем та мереж
    • кафедра економічної кібернетики і управління проектами
    • кафедра інженерної математики
    • кафедра інженерної педагогіки та мовної підготовки
  • Транспортний факультет (створений у 1993 році)
    • кафедра автомобільного транспорту
    • кафедра підйомно-транспортних машин
    • кафедра історії та українознавства
    • кафедра фізичного виховання
 
Державний науково-дослідний гірничорудний інститут

Науково-дослідні інститути

ред.
    • Науково-дослідний гірничорудний інститут
    • Науково-дослідний інститут безпеки праці та екології в гірничорудній і металургійній промисловості
      • Заснований 1971 року у Кривому Розі як науково-дослідний заклад. Напрями діяльності: розробка способів безпечного ведення робіт, вивчення причин виникнення рудникових пожеж, завалів і затоплень, створення методів запобігання їх і ведення гірничорятувальних робіт. Є аспірантура. Інститут видає збірник праць.

Коледжі

ред.
  • Індустріальний коледж
  • Політехнічний коледж
  • Інгулецький коледж
  • Криворізький гірничий коледж
  • Гірничо-електромеханічний коледж
  • Автотранспортний коледж

Підрозділи

ред.
  • Центр підвищення кваліфікації перепідготовки, удосконалення
  • Відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту
  • Інформаційно-обчислювальний центр
  • Центр сприяння працевлаштуванню студентів і випускників
  • Центр соціального аналізу та вдосконалення навчально-виховного процесу
  • Навчально-методичний відділ
  • Відділ міжнародних зв'язків
  • Приймальна комісія

До складу факультетів загальноуніверситетського підпорядкування КНУ входять 7 факультетів технічного профілю, а також інші структурні підрозділи, які безпосередньо підпорядковуються ректору Криворізького національного університету. Напрямки підготовки гірничого профілю: геологія, геодезія, картографія, гірництво (підземна розробка родовищ корисних копалин, шахтне будівництво, відкриті гірничі роботи, маркшейдерська справа тощо). Крім того, до складу університету на правах відокремлених структурних підрозділів входять навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації (технікуми, коледжі і педагогічні училища).

В цілому у Криворізькому національному університеті здобувають освіту понад 20 тисяч студентів всіх рівнів акредитації.

Ректори

ред.

З 2010 року — Микола Ступнік.

Випускники

ред.

Нагороди та репутація

ред.
 
Поштовий конверт із зображенням Університету

Окремі викладачі були удостоєні Ленінської та Державної премії, вченими інституту у 1969 р. було експоновано на ВДНГ СРСР 39 науково-дослідних робіт, за які Інститут був нагороджений Великою Золотою медаллю і Дипломом 1-го ступеня, а 29 викладачів і 23 студенти — медалями виставки і преміями. У 1982 році інститут був нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Джерела

ред.
  • Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  • Історична енциклопедія Криворіжжя / [упоряд. О. О. Мельник та ін.]. — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. Т. 1 — 2007. — С. 604.
  • Історична енциклопедія Криворіжжя / [упорядники О. О. Мельник та ін.]. — Кривий Ріг: Видавництво «СТПРЕС», 2009. Т. 2 — 2009. — С. 336.
  • Мельник О. О. Криворізька міськрада в 1920—1941 роках / Олександр Мельник. — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2005. — С. 227.
  • Енциклопедія Криворіжжя: у 2-х т. / [упорядник В. П. Бухтіяров]. — Кривий Ріг: ЯВВА, 2005. Т. 1. — 2005. — С. 265, 266.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реорганізації вищих навчальних закладів та наукових установ» від 21.03.2011 № 280
  2. ↑ а б Накази Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 501 від 14 червня 2011 року, № 764 від 07 липня 2011 року
  3. ↑ а б в Криворізькому державному університету надано статус національного. Кабінет Міністрів України. 25 травня 2011. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 16 квітня 2013.
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 3 лютого 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Криворізький_національний_університет&oldid=41392801