Відкрити головне меню

Володимир Петрович Мартиненко (14 травня 1937(19370514) — пом. 2007) — генеральний директор ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»(19831998). На його рахунку понад 50 наукових праць та винаходів у сфері розробки родовищ корисних копалин. Основні наукові розробки Володимира Петровича експонувалися на ВДНГ.

Мартиненко Володимир Петрович
Мартиненко Володимир Петрович.jpg
Народився 14 травня 1937(1937-05-14)
Саранівський Рудник
Помер 16 березня 2007(2007-03-16) (69 років)
Горішні Плавні
Поховання Кривий Ріг
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Горішні Плавні
Діяльність металург, політик
Alma mater Криворізький національний університет (1960)
Науковий ступінь доктор технічних наук
Титул Доктор технічних наук
Посада директор ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»
Термін 1983—1998
Наступник Бадагов Володимир Федорович
Нагороди
Орден «Знак Пошани»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Заслужений металург України
Грамота Президії Верховної Ради УРСР Державна премія України в галузі науки і техніки Державна премія України в галузі науки і техніки

Верховна рада України
1 скликання
15.05.1990 10.05.1994

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 14 травня 1937 року у селищі Саранівський Рудник, Чусівського району, Пермської обл. РРФСР

ОсвітаРедагувати

Криворізький гірничорудний інститут, факультет «Розробки родовищ корисних копалин» (1954—1960), гірничій інженер.

Доктор технічних наук. Дисертація «Наукове обґрунтування і розробка екологічно орієнтованих технологій гірничих робіт на залізорудних гірничо-збагачувальних комбінатах» (Національна гірнича академія України, 1999).

Академік двох академій: Екологічної та Академії інженерних наук України.

Трудова діяльністьРедагувати

  • З 1956 — підземний кріпильник, підземний бурильник шахти рудоуправління імені Дзержинського тресту «Дзержинськруда», місто Кривий Ріг Дніпропетровської області.
  • З 1961 — заступник начальника дільниці, заступник головного інженера, начальник шахти «Саксагань» рудоуправління імені Дзержинського, місто Кривий Ріг.
  • З 1970 — головний інженер рудоуправління імені Дзержинського, місто Кривий Ріг.
  • З 1974 — заступник начальника головного виробничого управління гірничорудних підприємств Міністерства чорної металургії УРСР.
  • З 1979 — головний інженер Республіканського промислового об'єднання «Укрруда».
  • 1983—1998 — генеральний директор Полтавського гірничо-збагачувального комбінату імені 50-річчя СРСР, місто Комсомольськ (нині Горішні Плавні).
  • З 1999 — голова спостережної ради АТ «Інжиніринг»; президент ТОВ "Дослідно-виробниче підприємство «Укргірвибухпром».

Член КПРС з 1965 року.

Був народним депутатом Верховної Ради України першого скликання, Член Комісії ВР України з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування. Неодноразово обирався депутатом обласної та міської рад.

НагородиРедагувати

ДжерелоРедагувати