Тадеуш Котарбінський
Таде́уш Мар'я́н Котарбі́ньський (пол. Tadeusz Marian Kotarbiński; 31 березня 1886, Варшава — 3 жовтня 1981, там само) — польський філософ і логік, видатний представник Львівсько-варшавської філософської школи, учень Казімежа Твардовського. В історію філософської думки увійшов як впливовий польський мислитель другої половини XX ст. та представник польського антиірраціоналізму.
| Тадеуш Котарбінський | |
|---|---|
| пол. Tadeusz Kotarbiński | |
 | |
| Народився | 31 березня 1886[1][2][…] Варшава, Російська імперія[1] |
| Помер | 3 жовтня 1981[1][2][…] (95 років) Варшава, Польська Народна Республіка[1] |
| Поховання | Військові Повонзки |
| Країна |  Республіка Польща |
| Діяльність | філософ, викладач університету |
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
| Науковий ступінь | професор |
| Науковий керівник | Казімеж Твардовський[4] |
| Відомі учні | Tadeusz Krońskid, Henryk Greniewskid[4], Klemens Szaniawskid[4] і Aleksander Wundheilerd[5] |
| Знання мов | польська[2] |
| Заклад | Варшавський університет |
| Членство | Польська академія наук[6], Łódzkie Towarzystwo Naukowed, Польська академія знань, Варшавське наукове товариство, Płock Scientific Societyd, Російська академія наук і Сербська академія наук і мистецтв (3 жовтня 1981) |
| Посада | Q105978025? і Member of the Sejm of the Polish People's Republicd[7] |
| У шлюбі з | Janina Kotarbińskad[8] |
| Нагороди | |
| |
Займався в першу чергу проблемами теорії пізнання та формальної логіки. Розвив вчення про праксеологію — теорію ефективної колективної дії.
Біографія
ред.Походить з католицької родини. Батько, Мілош Котарбіньський — професор і директор школи пластичних мистецтв, художник-маляр і композитор; мати, Ванда Котарбіньська (Косковська) — піаністка. Тадеуш навчався в класичній гуманітарній гімназії у Варшаві, але через участь у політичному страйку 1905 року був змушений здавати екзаменаційні іспити екстерном — у російській гімназії в міста Пярну (Естонія).
- 1906—1907 — вільнослухачем вивчає математику і фізику в Яґеллонському університеті, потім архітектуру у Львівській Вищій політехнічній школі і політехніці Дармштадту (Німеччина).
- 1907—1912 вивчає філософію та класичну філологію у Львівському університеті Яна Казимира. Там же відвідає лекції у професорів: Яна Лукасєвича — з логіки, Станіслава Вітковського — з мовознавства та Владислава Вітвіцького — з психології. Навчання закінчує докторською дисертацією під керівництвом професора Казімежа Твардовського, тема: «Утилітаризм в етиці Мілля і Спенсера».
- З 1919 — професор у Варшаві;
- 1945—1949 — ректор новоствореного Лодзького університету, завідувач кафедри філософії;
- 1951—1961 — професор, зав. кафедри логіки Варшавського університету;
- з 1952 — дійсний член Польської Академії Наук
- 1957—1962 — президент ПАН
Іноземний член Британської академії, АН СРСР, АН Болгарії, Сербії, Монголії, Фінського наукового товариства.
Доктор honoris causa Оксфордського університету, університету Флоренції, Вільного Брюссельського університету, Яґеллонського університету у Кракові, університетів Лодзі та Братислави.
Відзначений польськими урядовими нагородами.
Котарбінський був найвидатнішим представником і пропагандистом науки про ефективну дію, яка називається праксеологією — близьким родичем праксеології. Праксеологія відрізняється від праксеології головним чином своїми більш філософськими (на відміну від пов'язаних з економікою) цілями[9]. Науковці вважають праці Котарбінського з праксеології найбільш систематичним викладом основ цієї науки, зокрема в його «Traktat o dobrej robocie» (укр. «Трактат про добру роботу») і, певною мірою, в його попередній публікації під назвою «Szkice praktyczne» (укр. «Нариси про практику»)[10].
Головні праці
ред.
- Elementy teorii poznania, logiki formalnej i metodologii naukowej. — Lwów (1929) (пол.)
- Traktat o dobrej robocie. Warszawa (1955) // «переклади»: Praxiology (1965) (англ.) Praxiologie (1966) (нім.); Трактат о хорошей работе. (1975) (рос.)
- Wykady z dziejów logiki. (1957) (пол.) // Leçons sur l'histoire de la logique. (1964) (фр.)
- Gnosiology. The Scientific Approach to the Theory of Knowledge, Warszawa-Oxford (1966) (англ.)
Окремі твори в інтернеті
ред.- Т. Котарбинский Картина собственных раздумий // Журнал «Логос» (рос.)
- Т. Котарбинский О позиции реистической или конкретической // Журнал «Логос» (рос.)
- T.Kotarbiński. O postawie reistycznej czyli konkretystycznej (пол.)
- Twardowski's Private Correspondence (англ.)
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #11898764X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ https://philpapers.org/archive/WYBITS-2.pdf
- ↑ http://czlonkowie.pan.pl/czlonkowie/sites/WynikiWyszukiwania.html?s=KOTARBI%C5%83SKI,%20Tadeusz%20
- ↑ https://bs.sejm.gov.pl/F?func=find-acc&acc_sequence=000053822&find_code=SYS&local_base=ARS10
- ↑ https://link.springer.com/chapter/10.1007/978-3-319-52869-4_14
- ↑ Piotr Tomasz Makowski Tadeusz Kotarbiński's Action Theory — Reinterpertive Studies. — New York: Palgrave Macmillan, 2017. — 253 p. — ISBN 978-3-319-40051-8. (англ.)
- ↑ Oskar Lange, Antoni Banasiński Optimal Decisions: Principles of Programming. — Oxford: Pergamon Press, 1971. — 292 p. — ISBN 978-1-4831-4896-0. (англ.)
Джерела
ред.- Комаха Л. Г. Тадеуш Котарбіньський як засновник праксеології. / Л. Г. Комаха // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. Наук. праць / Гол. Ред. В. В. Лях. — Вип.25. – К.: Український центр духовної культури, 2001. — С. 103—111.
- Котарбиньский Т. Задачи праксеологии // Котарбиньский Т. Избранные произведения / Котарбиньский Т. — М.: Издательство иностранной литературы, 1963. — С. 775–888. (рос.)
- Meyers Enzyklopedisches Lexikon. 9. Aufl., Bd. 14. — S. 272. (нім.)
- Храмов В. О. Наукова спадщина Т. Котарбіньського. (До 100-річчя з дня народження мислення) / В. О. Храмов // Філософська думка. — № 1. — 1987. — С. 78—85.
Література
ред.- Котарбінський, Тадеуш // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.