Косарики болотні

Косарики болотні
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Порядок:	Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина:	Півникові (Iridaceae)
Рід:	Косарики (Gladiolus)
Вид:	Косарики болотні (G. palustris)
Біноміальна назва
	Gladiolus palustris; Gaudin, 1828

Косарики болотяні^{[2 1]}, Коса́рики боло́тні^{[2 2]} (Gladiolus palustris)^{[2 3]} — рідкісна багаторічна рослина родини півникових. Вид занесений до Червоної книги України у статусі «Зникаючий», також має охоронний статус в багатьох європейських країнах та Євросоюзі загалом. Декоративна культура.

Опис

Трав'яниста рослина 30–60 (рідко до 90) см заввишки. Бульбоцибулина куляста, у верхній частині обгорнута сіткою густих волокон. Стебло прямовисне, тонке, голе, нерозгалужене. Листків 2–3 штуки, вони лінійні, тонко загострені, 8–15 мм завширшки, коротші за стебла. Суцвіття — однобічний негустий колос, що складається з 2–5 квіток. Пелюстки пурпурово-фіолетові, нижні мають білу смугу з темною облямівкою. Оцвітина формує вигнуту воронку. Квітки, що розташовані на кінці суцвіття, розкриваються не повністю і насіння не дають. Плід — обернено-яйцеподібна, довгаста, зверху округла коробочка.

Число хромосом 2n = 60^{[2 4]}.

Екологія

Вигляд суцвіття збоку

Вигляд квіток спереду

Рослина світло- і вологолюбна, проте добре переносить тимчасову літню посуху. Трапляється на вологих луках, болотах, лісових галявинах, рідше — у соснових і ялинових лісах з вересом у трав'яному покрові. На півдні ареалу зростає в лучних степах, на пісках зі степовою рослинністю, у дубових лісах. Віддає перевагу помірно гумусованим, багатим на вапно ґрунтам. Максимальна висота, на якій поширені косарики болотні в Альпах, — 1200–1500 м над рівнем моря, в передгір'ях Карпат — 100–300 м.

Квітне у травні-липні. Плодить у серпні-вересні. Розмножується бульбоцибулинами і насінням. Квіти запилюються джмелями.

Поширення

Батьківщина косариків болотних — Центральна Європа, де вони поширені на сході Франції, на півдні та сході Німеччини, у Швейцарії, Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії, Австрії, балканських країнах, материковій частині Греції та на півночі Італії. Окремі популяції трапляються в Польщі і Болгарії^{[2 5]}. Стан раніше описаних популяцій в Литві, Білорусі^{[1 1]}, Росії невідомий, ймовірно, в цих країнах вид зник^{[2 6]}.

В Україні зростають в таких регіонах як Закарпаття, Передкарпаття і Полісся.^{[1 2]} Через ці місцевості проходить східна межа ареалу.

Значення і статус виду

Німецька поштова марка з зображенням косариків болотних

По всьому ареалу спостерігається скорочення чисельності через збирання квітів, сінокоси, меліоративні роботи, що призводять до осушення боліт і заплавних луків. В минулому знищенню рослин сприяло збирання бульбоцибулин, які вважалися талісманом^{[2 7]}. Внаслідок цього косарики болотні стали рідкісними у багатьох країнах, зокрема вони занесені до Червоних книг Литви, Німеччини, Росії, Австрії^{[2 8]}, Швейцарії^{[2 9]}, Червоних списків Польщі^{[2 10]}^{[2 11]} і Міжнародного союзу охорони природи.^{[2 7]} Крім того, рослина занесена до додатка Оселищної директиви^{[2 12]} — документу Євросоюзу, спрямованого на захист особливо уразливих видів та їх природних осередків. У більшості країн стан популяцій характеризується як загрозливий, повільне зростання чисельності спостерігається в Німеччині, Угорщині і Польщі.^{[1 3]}

В Україні усі описані популяції знаходяться поза межами природоохоронних територій. Цим зумовлене і скорочення чисельності, і погана дослідженість виду загалом. Для збереження цієї рослини потрібно виявити усі місця зростання і взяти їх під охорону, також дієві стандартні охоронні засоби: заборона на зміну середовища, збирання квітів, перенесення до приватних колекцій, регламентація меліоративних робіт, регулювання часу сінокосу.^{[1 4]}

Косарики болотні цінуються за яскраві і витончені квіти, їх зрідка культивують аматори декоративного садівництва.

Синоніми

Gladiolus boucheanus Schltdl.
Gladiolus felicis Z.Mirek
Gladiolus imbricatus subsp. parviflorus K.Richt.
Gladiolus parviflorus Berdau
Gladiolus pratensis A.Dietr.
Gladiolus triphyllus Bertol.^{[2 3]}

Примітки

↑ Популяція біля с. Дуровєси (Могильовської обл.) описана в XIX сторіччі.
↑ Осередок біля с. Дмитрівка (Новгород-Сіверський район Чернігівської обл.), виявлений в 1912 році, ймовірно, знищений.
↑ Відтворенням виду займається Польське Товариство Охорони Природи «Саламандра».
↑ Оскільки міграція поживних речовин до бульбоцибулини відбувається протягом 4-6 тижнів після плодоношення, важливо не скошувати до цього часу наземну частину рослини.

Джерела

↑ Gladiolus palustris // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 405.
↑ ^а ^б The Plant List. [Архівовано 9 грудня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
↑ Erich Oberdorfer: Pflanzensoziologische Exkursionsflora. 7 Auflage. Ulmer, Stuttgart 1994, S. 143.(нім.)
↑ G. Riegel: Merkblatt Artenschutz 7 — Sumpf-Gladiole Gladiolus palustris Gaudin, Bayerisches Landesamt für Umwelt, 2010, 4 Seiten. [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.](нім.)
↑ Косарики болотні [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Інституту проблем екології та еволюції ім. О. М. Сєвєрцова РАН.(рос.)
↑ ^а ^б Gladiolus palustris [Архівовано 19 грудня 2015 у Wayback Machine.] на сайті МСОП.(англ.)
↑ Die Sumpfgladiole (Gladiolus palustris), Datenblatt beim Österreichischen Bundesministerium für Land- und Forstwirtschaft, Umwelt und Wasserwirtschaft, abgerufen am 7. Juni 2014.(нім.)
↑ C. Käsermann: Gladiolus palustris GAUDIN — Sumpf-Gladiole — Iridaceae. In: Merkblätter Artenschutz — Blütenpflanzen und Farne, BUWAL/SKEW/ZDSF/PRONATURA, Oktober 1999, S. 152–153.(нім.)
↑ Red list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.(пол.)
↑ J. Baryła, A. Czylok 2001. Mieczyk błotny. s. 431–432. W: Polska Czerwona Księga Roślin, Kraków 2001.(пол.)
↑ Додаток до Оселищної директиви. [Архівовано 17 лютого 2015 у Wayback Machine.](нім.)

Література

Steingen, S. (1988): Die Sumpf-Siegwurz (Gladiolus palustris) am Moosanger bei Füssen. — Ber. Bayer. Bot. Ges. 59: 65-74.(нім.)

Посилання

Косарики болотні [Архівовано 30 листопада 2014 у Wayback Machine.] в Червоній книзі України. — Переглянуто 11 вересня 2016.

[6] Популяція біля с. Дуровєси (Могильовської обл.) описана в XIX сторіччі.

[8] Осередок біля с. Дмитрівка (Новгород-Сіверський район Чернігівської обл.), виявлений в 1912 році, ймовірно, знищений.

[15] Відтворенням виду займається Польське Товариство Охорони Природи «Саламандра».

[16] Оскільки міграція поживних речовин до бульбоцибулини відбувається протягом 4-6 тижнів після плодоношення, важливо не скошувати до цього часу наземну частину рослини.

[1] Gladiolus palustris // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.

[2] Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 405.

[The_Plant_List.-3] а ^б The Plant List. [Архівовано 9 грудня 2019 у Wayback Machine.](англ.)

[4] Erich Oberdorfer: Pflanzensoziologische Exkursionsflora. 7 Auflage. Ulmer, Stuttgart 1994, S. 143.(нім.)

[5] G. Riegel: Merkblatt Artenschutz 7 — Sumpf-Gladiole Gladiolus palustris Gaudin, Bayerisches Landesamt für Umwelt, 2010, 4 Seiten. [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.](нім.)

[7] Косарики болотні [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Інституту проблем екології та еволюції ім. О. М. Сєвєрцова РАН.(рос.)

[Gladiolus_palustris_на_сайті_МСОП-9] а ^б Gladiolus palustris [Архівовано 19 грудня 2015 у Wayback Machine.] на сайті МСОП.(англ.)

[10] Die Sumpfgladiole (Gladiolus palustris), Datenblatt beim Österreichischen Bundesministerium für Land- und Forstwirtschaft, Umwelt und Wasserwirtschaft, abgerufen am 7. Juni 2014.(нім.)

[11] C. Käsermann: Gladiolus palustris GAUDIN — Sumpf-Gladiole — Iridaceae. In: Merkblätter Artenschutz — Blütenpflanzen und Farne, BUWAL/SKEW/ZDSF/PRONATURA, Oktober 1999, S. 152–153.(нім.)

[12] Red list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.(пол.)

[13] J. Baryła, A. Czylok 2001. Mieczyk błotny. s. 431–432. W: Polska Czerwona Księga Roślin, Kraków 2001.(пол.)

[14] Додаток до Оселищної директиви. [Архівовано 17 лютого 2015 у Wayback Machine.](нім.)

[2 1]

[2 2]

[2 3]

[2 4]

[2 5]

[1 1]

[2 6]

[1 2]

[2 7]

[2 8]

[2 9]

[2 10]

[2 11]

[2 12]

[1 3]

[1 4]