Вікіпедія

Користувач:AshFox/Конотоп (річка)

< Користувач:AshFox
(Перенаправлено з Користувач:ZomBear/Конотоп (річка))
Конотоп
Гирло Конотопки при впадінні в Єзуч
Витік
• координати 51°14′40″ пн. ш. 33°12′45″ сх. д. / 51.24444° пн. ш. 33.21250° сх. д. / 51.24444; 33.21250
Гирло Єзуч
• координати 51°14′30″ пн. ш. 33°13′37″ сх. д. / 51.24167° пн. ш. 33.22694° сх. д. / 51.24167; 33.22694
• висота, м близько 129,0 м
Басейн суббасейн Десни, басейн Дніпра
Країни: Україна Україна
Регіон Сумська область
Район Конотопська міська рада
Довжина близько 1,2 км

Коното́п (МФА: [kon̪oˈt̪ɔp] ( прослухати); інша назва — Коното́пка[1]) — зникла мала річка, що на даний час існує як невеличкий пересихаючий струмок, що протікає в межах міста Конотоп Сумської області в Україні. Ліва притока річки Єзуч, яка впадає у річку Сейм (суббасейн Десни, басейн Дніпра)[1]. Свою назву місто Конотоп, за однією з легенд, отримало від гідроніма Конотопки[2][3]. Висота гирла — близько 129,0 м над рівнем моря[4].

Назва ред.

Слово коното́п позначає будь-яку болотисту, топку та непроїзну місцину. Імовірно, слово походить від конструкції конь + топь («коні топнуть»), перетвореної на іменник за допомоги словотвірного способу основоскладання[5].

Історія ред.

У давнину Конотопка представляла собою повноводну та рідко пересихаючу малу річку. На місці злиття річок Конотопки і Єзучу, на місці давньоруського «дитинця» в першій половині XVII століття, поляками було побудовано укріплення, яке дало початок місту Конотоп[6][7][8]. Сама фортеця «Конотоп» розташовувалася на височині берега[2], північніше Конотопки і на захід від Єзуча[9][10][11].

 
Картина художника В. Г. Шерстюка «Конотопське укріплення XVII ст.» На передньому плані річка Конотопка, праворуч вдалині видно Єзуч
 
План Конотопа, кінець XVII — початок XVIII ст.

За даними 1666 року під містом Конотопом на річці Конотопка було 2 греблі та діяло 2 водні борошномельні млини з 4 колесами[8][12]. Проте швидше за все малася на увазі річка Єзуч, а не Конотопка. На планах міста Конотопа кінця XVIII століття і 1802 року видно, що в районі сучасного проспекту Червоної Калини (до 2015 року просп. Леніна) в історичній частині міста, на Конотопці розташовувалася гребля зі ставком[2].

На деяких мапах початку XIX століття, наприклад на таких як відома «столистова карта» 1804 року та десятиверстна мапа Ф. Ф. Шуберта 1832 року, ймовірно, через якусь помилки річку Єзуч переплутали з річкою Конотопкою[13][14][15]. При цьому наприклад на ранній карті 1787 року[16] та більш пізніх від середини 1800-х років, немає даної неточності в найменуванні Єзуча[17].

Розташування ред.

Гирло Конотопки знаходиться на лівому березі річки Єзуч. Раніше річка брала початок в невеликому яру, нині розташованої на території міста Конотоп, на південний захід від меморіального комплексу «Вічної слави». Сьогодні недалеко від початкового витоку річки, поруч з Конотопської гімназією на вулиці Братів Лузан, розташований викопаний ставок довжиною близько 120 і шириною 25 метрів[11]. Початкова загальна довжина річки становила близько 2 км і протікала вона із заходу на схід по балці яка нині перетинає центральну історичну частину міста і тягнеться від вулиці Братів Лузанів, паралельно Красногірській вулиці, перетинаючи вулицю Шевченка та Волочаївську[11]. У колишній річковій долині, між вулицями Шевченка і Волочаївською за територією Конотопського енергозбуту, протягом XX століття та до недавнього часу (початку 2000-х років), існувала водойма, яка раніше використовувалася як став-охолоджувач для дизельних генераторів міської електричної підстанції. Ставок був зарибнений і в ньому ловився карась, але на сьогоднішній день від ставка залишилася невелика болото, заросле рогозою.

У 1803 році імператор Олександр I затвердив проект перепланування міста Конотоп. Проект охоплював майже всю територію з передмістям. Згідно з ним, пропонувалося розбити нові вулиці на квартали, а старі вулиці відповідно випрямити[8][18]. Часткове втілення перепланування 1803 року, а також подальше розростання міста на південь до прокладеної в 1860-х роках залізниці і станції Конотоп[11], ймовірно, призвели до порушення природного водотоку річки, внаслідок чого почався процес обміління Конотопки.

У вересні 2019 року неформальний офіс Сеймського регіонального ландшафтного парку організував «пошук» річки Конотопки[19], який підтвердив, що на даний час вона існує як невеличкий пересихаючий струмок, місцями взятий в трубу та частково проходячий по каналізаційним колекторам. Струмок, здебільшого, є сезонним і повністю наповнюється водою навесні, під час танення снігу та після рясних опадів. Русло струмка простежується приблизно з вулиці Волочаївської, де до нього примикає водовідвідна канава, що починається майже в кілометрі на північний захід на Батуринській вулиці, близько Сінного базару. Далі струмок проходить в долині та виходить до Ярмаркової вулиці, біля Конотопської міської друкарні. Після чого місцями заходячи в колектори, струмок перетинає Красногірську вулицю і проспект Червоної Калини, після якого, пройшовши ще трохи по поверхні заходить в трубу близько трамвайний лінії на Виконкомівській вулиці. Труба прокладена через територію заводу «Червоний металіст» із заходу на схід. Вийшовши з труби, Конотопка впадає в річку Єзуч, на північ від моста на вулиці Пушкіна, близько району Загребелля.

Галерея ред.

  •  
    Конотопка виходить з труби за заводом «Червоний металіст», недалеко від моста через річку Єзуч на вулиці Пушкіна
  •  
    Сухе русло біля містка на проспекті Червоної Калини (осінь 2019 року)
  •  
    Русло що заходь в колектор, поблизу Конотопської міської друкарні на Красногірській вулиці
  •  
    Сухе русло в долині між вулицями Ярмаркова та Волочаївська
  •  
    Канава і труба на Волочаївській вулиці (весна 2020 року)
  •  
    Заболочений ставок біля Конотопського енергозбуту, частина колишнього русла річки. Спереду видно старий поміст на березі
  •  
    Викопна водойма поруч з меморіальним комплексом, поблизу з початковим витоком Конотопки

Див. також ред.

  • Зеленчак — зникла невелика річка, що протікала в Конотопі та дала назву однойменному району міста.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Коното́п // Словник гідронімів України : [укр.] / редкол., гол. ред.: К. К. Цілуйко; укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. — АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. — К. : Наукова думка, 1979. — С. 268. — 782 с. + 1 л. мал. — 3600 екз.
  2. ↑ а б в М. Жарких. Конотоп | 2001 р. Фортеця XVII—XVIII століть (м. Конотоп Сумської обл.). Прадідівська слава: Українські пам'ятки (укр.). Процитовано 10 квітня 2020.
  3. ↑ Ян Пругло (6 вересня 2010). Сегодня можно поздравить Конотоп и Санкт-Петербург. Інтернет-видання «Полтавщина» (рос.). Процитовано 10 квітня 2020.
  4. ↑ Конотоп. План міста [Топографічна карта] — 1:10 000.
  5. ↑ Мурзаєв Е. М. К // Словарь народных географических терминов : [рос.]. — М. : Мысль, 1984. — 656 с. — 50 000 екз.
  6. ↑ Конотоп // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  7. ↑ Konotop // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 351. (пол.)
  8. ↑ а б в В'ячеслав Артюх (20 грудня 2011). Історичний опис м. Конотоп Сумської області. Сумський історичний портал (укр.). Процитовано 10 квітня 2020.
  9. ↑ Жарких, М. Конотоп | Сер. 17 ст. План міста. pslava.info (укр.). Прадідівська слава: Українські пам'ятки. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.
  10. ↑ Цапенко, М. П. Архитектура Левобережной Украины XVII—XVIII веков : [рос.]. — М. : Стройвидат, 1967. — С. 22. — 233 с., [2] с. : іл. — 3000 екз.
  11. ↑ а б в г Куций, С. А. Рельєф міста Конотоп : [укр.] : презент. — К. : Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2016. — 27 жовтня. — 28 с.
  12. ↑ Переписні книги 1666 року : [укр.] / приготував до друку і зредагував В. О. Романовський. — К. : Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія, 1933. — С. 119. — 460 с. — 1000 екз.
  13. ↑ Карта Курского, Орловского и Новгород-Северского наместничества // Атлас Российской Империи для употребления юношества изданной в 1794 году выправленной и дополненной вновь по тому же разделению при собственном Его Императорскаго Величества Депо карт / соч. А. Вильбрехт ; грав. Алек. Савинков, Г. Харитонов. — СПб. : Депо карт, 1802. — 46 с. + 1 атл. (18 карт) : раскраш. от руки границы губерний и уездов ; 41х33 см.
  14. ↑ Лист 34. «Частина IX. Докладної карти Російської Імперії та прилеглих закордонних володінь. Складена, гравірована та друкувала при власному Його Імператорської Величності Депо карт». Масштаб: 20 верст на дюйм (1 : 840 000). Підготовлена в 1801–1804 роках. Видання 1816 року.
  15. ↑ Лист XLI. «Спеціальної карти Західної частини Російської Імперії, складеної та гравірованої в 1/420000 частку реальної величини при Військово-топографічному депо, під час керування генерал квартирмейстера Нейдгарта під керівництвом генерал-лейтенанта Шуберта». Масштаб: 10 верст на дюйм (1 : 420 000). Видання 1832 року.
  16. ↑ Карта представляющая части Новгород-Северского, Черниговского, Киевского и Екатеринославского наместничества // Собрание карт для путешествия ея императорскаго величества в полуденный край России в 1787 году / соч. А. Вильбрехт. — СПб., 1787. — 8 л. + рукописн., раскраш. ; 56х40 (67х46) см. Склад. в футляр 22х17 см.
  17. ↑ Лист 11 з ряду XX. Військово-топографічної карти Російської Імперії 1846–1863 рр., створеної під керівництвом Ф. Ф. Шуберта та П. О. Тучкова. Масштаб: 3 версти на дюйм (1 : 126 000). (Перегляд з прив'язкою)
  18. ↑ С. А. Иванюк (31 серпня 2011). Города-крепости Левобережной и Слободской Украины | Нежинский полк | Конотоп. ukrainianfortress.blogspot.com (рос.). Blogger. Процитовано 10 квітня 2020.
  19. ↑ Анастасія Залозна (16 вересня 2019). Гайда за пригодами! Містянам пропонують приєднатися до пошуків річки Конотопки. Конотоп.City (укр.). Процитовано 10 квітня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:AshFox/Конотоп_(річка)&oldid=41415866