Крістіан Лассен (нім. Christian Lassen; 22 жовтня 1800 року, Берген — 8 травня 1876 року, Бонн)- норвезький та німецький сходознавець.

БіографіяРедагувати

Крістіан Лассен народився в Бергені в родині Миколи Лассена, де і здобув початкову освіту [1]. Отримавши університетську освіту в Осло, він переїхав до Німеччини, здобувши там освіту в Гейдельберзькому та Боннському університетах[1]. У Бонні Лассен відмінно опанував санскритом. Він провів 3 роки в Парижі та в Лондоні, мешкаючи за державний бюджет, займаючись копіюванням та звіренням рукописів, збираючи там матеріали для майбутніх досліджень, в першу чергу про індійські драми та філософію. У цей період Лассен опублікував разом з Еженом Бюрнуф свою першу працю «Ессе про пали» (фр. Essai sur le Pâli, Париж, 1826) [1].

Повернувшись в Бонн, він зайнявся вивченням арабської мови та отримав ступінь доктора філософії. Його дисертація стосувалася арабських повідомлень про географію Пенджабу (Commentario geographica historica de Pentapotamia Indica, Бонн, 1827)[1]. Незабаром після цього він отримав посаду приват-доцента і в 1830 році був призначений екстраординарним професором давньоіндійської мови та літератури. Замість того, щоб прийняти привабливу пропозицію з Копенгагена в 1841 році, Лассен залишився відданий Боннському університету до кінця свого життя. У 1864 році він був допущений до читання лекцій. Він помер в Бонні, страждаючи від практично повної сліпоти вже кілька років.

Наукова діяльністьРедагувати

У 1829—1831 роках Лассен спільно з Августом Вільгельмом фон Шлегелем випустив критичне, забезпечене коментарями видання «Хітопадеша». Поява цього видання стала початковою точкою в критичному вивченні санскритської літератури. В цей же час Лассен допомагає Шлегелю в перкладі та виданні двох перших книг «Рамаяни» (1829 - 1838). У 1832 році він випустив текст першого акту драми Бхавабхуті під назвою «Малаті Мадхава» і повне видання з перекладом на латинську мову «Санкхья-Карика». У 1837 році вийшов цього переклад і видання ліричної драми Джаядева «Гітаговінда», а також вийшли його «Institutiones linguae Pracriticae».

Його «Anthologia Sanscritica», яка вийшла в 1838 році, містила кілька до цього неопублікованих текстів і багато зробила для стимулювання вивчення санскриту в університетах Німеччини. У 1846 році Лассен випустив покращене видання тексту «Бхагавад-гіти» з перекладом Шлегеля. Разом зі Шлегелем він став засновником критичної та історичної школи санскритології в Німеччині[1].

Крім вивчення індійських мов, Лассен залишив значний внесок і в інших галузях філологічної науки. Своєю працею «Beiträge zur Deutung der Eugubinischen Tafeln» (1833), він підготував грунт для правельної інтерпретації умбрійських написів.«Zeitschrift für die Kunde des Morgenlandes» (7 випусків, 1837-1850), засновником та редактором якого він же сам був, містив, крім ряду інших його цінних статей , граматичні огляди мов белуджи і брау, а також нарис про лікійські написи. У цьому періодичному виданні була опублікована робота Лассена «Beiträge zur Kunde des Indischen Alterthums aus dem Mahabharata», що поставило початок критичного вивчення в Німеччині індійської епічної поезії[1].

Незабаром після появи «Коментаря до Ясне» (фр. Commentaire sur le Yacna , 1833) Бюрнуф Лассен також звернув свою увагу на іраністику в загальній і зокрема в авестійській мові. В «Die altpersischen Keilinschriften von Persepolis»(1836), він першим з'ясував справжнє значення давньоперських клинописних написів ,тим самим перевершивши роботу Бюрнуфа ( «Mémoire») на ту ж тему, яка вийшла на місяць пізніше, в той час як знаменита стаття Генрі Роулісона про Бехустинські написи, яка була написана в Персії, незалежно від сучасних їй європейських досліджень, приблизно в той же самий час, досягла Королівського азіатського суспільства лише трьома роками пізніше.

Згодом Лассен опублікував в шостому випуску свого журналу (1845) звіт всіх давньоперських клинописних написів , відомих вже на той час. Він також був першим в Європі вченим, який зробив з великим успіхом дешифрування тільки що відкритих бактрийських монет, отримавши тим самим матеріал для своєї праці «Zur Geschichte der griechischen und indoskythsschen Könige in Bakterien, Kabul, und Indien» (1838).

Лассен мав на меті випустити критичне видання Вендідад, але після публікації перших п'яти фаргардов (1852) він вирішив застосувати свою енергію для успішного завершення головної праці його життя - «Indische Altertumskunde». Це класична[1] робота випущена в чотирьох томах в 1847, 1849, 1858 та 1861 роках відповідно яка стосувалася політичного, соціального та духовного розвитку Індії. Лассен був іноземним членом інституту Франції[2] і Петербурзької академії наук.

БібліографіяРедагувати

  • Спільно з Еженом Бюрнуф: Essai sur le Pali ou langue sacrée de la presqu'île au-delà du Gange. Paris 1826.
  • Commentatio geographica atque historica de pentapotamia india (Dissertation). Bonn 1827.
  • Ueber Herrn Bopps grammatisches System der Sanskrit-Sprache. В: Indische Bibliothek. Band 3,1, 1830, S. 1—113.
  • Gymnosophista sive indicae philosophiae documenta I,1: Isvaracrishnae Sankhya-caricam tenens. Bonn 1832.
  • Die altpersischen Keil-Inschriften von Persepolis. Entzifferung des Alphabetes und Erklärung des Inhalts. Bonn 1836.
  • Institutiones linguae pracriticae. Bonn 1837.
  • Zur Geschichte der Griechischen und Indoscythischen Könige in Baktrien, Kabul und Indien durch Entzifferung der altkabulischen Legenden auf ihren Münzen. Bonn 1838.
  • Indische Altertumskunde I: Geographie und älteste Geschichte. Bonn 1847 (2. Auflage 1867).
  • Indische Altertumskunde II: Geschichte des Buddha bis auf die Ballabhi- und jüngere Gupta-Dynastie. Bonn 1849—52 (2. Auflage 1873).
  • Indische Altertumskunde III: Geschichte des Handels und des griechisch-römischen Wissens von Indien und Geschichte des nördlichen Indiens von 319 nach Christi Geburt bis auf die Muhammedaner. Bonn 1857/58.
  • Indische Altertumskunde IV: Geschichte des Dekkhans, Hinterindiens und des indischen Archipels von 319 nach Christi Geburt bis auf die Muhammedaner und die Portugiesen. Nebst Umriss der Kulturgeschichte und der Handelsgeschichte dieses Zeitraums. Bonn 1861.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж Buckland C. E. Dictionary of Indian Biography. — London : Swan Sonnenschein & Co., Lim. — P. 244.
  2. Buckland C. E. Dictionary of Indian Biography. — London : Swan Sonnenschein & Co., Lim, 1906. — P. 245.

ДжерелаРедагувати

  • Klaus Karttunen: Christian Lassen (1800—1876), a neglected pioneer of indology. В: K. Preisendanz (Hrsg.): Expanding and merging horizons. Contribution to South Asian and Cross-cultural Studies in commemoration of Wilhelm Halbfass. Austrian Academy of Science Press, Viena 2007 (Denkschriften der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, philologisch-historische Klasse, Band 351), S. 109—119 [mit Bibliographie].
  • Willibald Kirfel (Hrsg.): Briefwechsel A. W. von Schlegel — Christian Lassen. Cohen, Bonn 1914.
  • Willibald Kirfel: Christian Lassen 1800—1876. В: Bonner Gelehrte. Beiträge zur Geschichte der Wissenschaften in Bonn. Sprachwissenschaften. Bouvier/Röhrscheid, Bonn 1970 (150 Jahre Rheinische Friedrich-Wilhelms-Universität zu Bonn 1818—1968), S. 296—299.
  • Ernst Windisch: Geschichte der Sanskrit-Philologie und indischen Altertumskunde. I., II. Teil sowie nachgelassene Kapitel des III. Teils. de Gruyter, Berlin (usw.) 1992 [siehe S. 154—158 (XX) & 164—197 (XXII—XXVI), см. тут.].

ПосиланняРедагувати