Користувач:Rayan Riener/Голодомор. Забутий геноцид

Голодомор. Забутий геноцид
ЖанрДокументальний фільм
РежисерБенедикт Бане
Тривалість90 хвилин
Мовафранцузька, українська
КраїнаУкраїна, Франція
Рік2013

«Голодомор. Забутий геноцид» — французький документальний фільм про геноцид українського народу, Голодомор[1]. 19 листопада 2014 року у Києві[2] відбулась перм'єра стрічки французької режисерки Бенедикт Бане, а рік до того - у Франції[3]. Фільм базується на архівних документах, коментарях експертів з України та Франції та свідченнях численних очевидців. 22 листопада, у День пам'яті жертв Голодоморів, фільм транслювався в ефірі Першого Національного.

«На початку тридцятих років Україна, яку всі знали як житницю Європи, була приречена сталінським комуністичним режимом помирати з голоду. Поділля – сільськогосподарський центр України – за час Голодомору втратив чверть населення…». (Вступні слова стрічки)

Бенедикт Бане зазначила, що стрічка «Голодомор. Забутий геноцид» вона присвятила усім, хто вижив попри страшний голод. Адже усі, за словами режисерки, з ким вона встигла познайомилась, вразили її своїми непідробними емоціями, пережитими стражданнями, але і незборимим духом, і почуттям нездоланої власної гідності[4].

Деталі сюжету

ред.
«Вирішила зняти кіно після спілкування з українською родиною, чиї батьки пережили великий голод. Аби зібрати більше інформації про трагедію – їздила до Полтави та київських сіл – Таргани та Соболівка, шукала документи у Вінницькому архіві. Проте найбільше матеріалу назбирала – від очевидців.» (Бенедикт Бане)

В основу фабули сюжету, попри інші історії людей, лягла історія родини чоловіка, який пережив Голодомор і зараз живе у Франції. Він походить з Соболівки, що на Вінничині і знімальна команда знімала його повернення додому, в Україну.

Історія створення

ред.

Грунтом для виникнення фільму стало знайомство режисера фільму з українкою у Франції, батько якої пережив Голодомор. Бенедикт Бане, вкрай вражена почутими розповідями про голодну трагедію українського селянства, у 2010 році приїхала в Україну і розпочала роботу над фільмом. Спочатку вона збирала відомості у фондах і працювала з спеціалістами. Мотивована прагненням якомога правдивіше висвітлити приховані сторінки Української історії для французів та українців, вона звернулася за консультаціями не лише до визнаних українських і французьких дослідників історії, а й безпосередньо до численних жертв давніх подій, деякі з яких - вперше розповідали про цю трагедію, зі сльозами на очах...

Аби донести до сучасних європейців біль і страждання українських селян у 1932-33-х роках, француженка двічі приїздила на зйомки в Україну – влітку 2010, а потім – у лютому 2011 року. В умовах 40-градусної спеки та під час злив влітку, і у завірюху з морозом взимку, вона відзняла цілих 65 годин відео, які довелося стиснути у компактні 90 хвилин стрічки[5].

Головні ролі

ред.

Реальні очевидці подій:

  • Тетяна Миколаєнко - село Побірка, Вінницька область,

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Посилання

ред.

Категорія:Документальні фільми Франції Категорія:Фільми про Голодомор