Енн Епплбом

польсько-американська історик, письменниця і журналістка

Енн Епплбом, іноді транскрибується українською як Енн Аппелбаум[4] та Ен Еплбаум[5] (англ. Anne Elizabeth Applebaum, нар. 25 липня 1964, Вашингтон) — американський історик, письменник та журналіст єврейсько-польського походження.

Енн Епплбом
англ. Anne Elizabeth Applebaum
Anne Elizabeth Applebaum.jpg
Ім'я при народженні Енн Елізабет Епплбом
Народилася 25 липня 1964(1964-07-25) (56 років)
Вашингтон
США США
Громадянство США США
Польща Польща
Національність єврейка
Місце проживання
Діяльність колумністка, історик, письменниця, нехудожня письменниця, журналістка
Сфера роботи журналіст
Alma mater Єльський університет
Оксфордський університет
Лондонська школа економіки та політичних наук
Мова творів англійська
Членство Товариство Phi Beta Kappad
У шлюбі з Радослав Сікорський
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Премії Пулітцерівська премія (2003)
Премія Лайонела Ґелбера (2018)
Сайт: Офіційний вебсайт

CMNS: Енн Епплбом у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Епплбом працює приїжджою Професоркою Практики в Лондонській школі економіки, де вона також керує проєктом Arena, присвяченому вивченню пропаганди та дезінформації. У минулому Епплбом працювала редакторкою часописів «The Economist» та «The Spectator[en]» та була членкинею видавничої ради «The Washington Post». За її праці з історії Східної Європи, громадянського суспільства і комунізму була неодноразово відзначена різними журналістськими та письменницькими преміями.

Дружина польського політика і державного діяча Радослава Сікорського.

ЖиттєписРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Народилася в єврейській реформістській сім'ї у Вашингтоні[6]. Батько (Гарві М. Епплбаум) — співробітник юридичної фірми, мати (Елізабет (Блум) Епплбаум) — працівник художньої галереї.

У 1982 році Епплбом закінчила приватну квакерську школу. У 1986 році вона здобула подвійний ступінь бакалавра з відзнакою summa cum laude у Єльському університеті за спеціальностями «історія» та «література».[7] У 1987 році вона здобула ступінь магістра Лондонській школі економіки з фаху «міжнародні відносини».[8] У 1988 вона певний час навчалася у Оксфордському університеті, після чого покинула навчання в Оксфорді та перебралася до Варшави у якості кореспондента журналу «The Economist».[9]

Журналістська кар'єраРедагувати

Еплбом працювала редакторкою в британському консервативному щотижневому часописі «The Spectator[en]», як постійний оглядач писала одночасно у «The Daily Telegraph» та «Sunday Telegraph», публікувалася також в «The Independent»[9].

У 1988 перебралася до Варшави, але продовжила частину часу жити в Лондоні. Як колумністка «The Economist» опублікувала низку статей про суспільні й політичні зміни у Східній Європі[10]. Згодом у 1992 році протягом короткого часу вона була також і редактором «The Economist».

З 2001 по 2005 рік, Епплбом проживала у Вашингтоні, ДіСі та була у цей час членкинею видавничої ради «The Washington Post»; окрім того Епплбом почала вести свою власну колонку в «The Washington Post», що продовжувалося впродовж наступних 17 років.[11]

У листопаді 2019 року американський часопис The Atlantic оголосив, що Епплбом приєднається до колективу як журналіст-дописувач у січні 2020 року.[11]

Аадемічна кар'єраРедагувати

У роки проживання в Вашингтоні, ДіСі у 2001—2005 роках Епплбом також була досліджувачем-помічником (англ. Adjunct fellow) в American Enterprise Institute[en] (мозковий центр з питань ринкової економіки)[12]

Повернувшись до Європи у 2005 році, через рік у 2006 році Епплбом стала George Herbert Walker Bush/Axel Springer досліджувачем в American Academy in Berlin[en].[13]

З 2011 по 2016 рік Епплбом створила та керувала Форумом Перехідностей (англ. Transitions Forum) в Legatum Institute[en] (мозковий центр з питань освіти та демократії). Сфера проєктів Епплбом в Legatum Institute була широкою й включала дослідження аспектів демократії в Іраку, Ірані, Грузії, Україні, Молдові тощо.[14][15][16][17][18][19] Також, у співпраці з журналом Foreign Policy Епплбом створила Лабораторію демократії (англ. Democracy Lab), вебсайт що слідкував за переходом країн від та до демократії,[20] й який згодом перемістився з сайту Foreign Policy до часопису The Washington Post (під назвою Демократична пошта англ. Democracy Post)[21]. Окрім цього Епплбом керувала проєктом Звиш пропаганди (англ. Beyond Propaganda), що фокусувався на аналізі пропаганди у 21-му столітті та дезінформації.[22]

у 2016 Епплбом залишила Legatum Institute because, через зміну позиці інституту у питанні Brexit (після призначення євроспкетика-CEO Філіппу Штрауд)[23] та перейшла працювати в Лондонську школу економіки (ЛШЕ) у якості пофесора Інституту глобальних відносин (англ. Institute for Global Affairs). В ЛШЕ Епплбом керувала проєктом Арена (англ. Arena), що фокусувався на аналізі пропаганди у 21-му столітті.[24] Восени 2019 року Епплбом перевела проєкт з ЛШЕ до Аґорського інституту Університету Джона Гопкінса.[25]

Письменницька кар'єраРедагувати

У 1994 році видала свою першу книгу Between East and West (укр. Між Сходом і Заходом, українською не перекладена) за яку у 1996 році отримала французьку Премію Адольфа Бентінцка за європейський нон-фікшн (англ. Adolph Bentinck prize for European non-fiction).[26]

У 2003 році видала свою другу книгу Gulag: A History (укр. Історія ГУЛАГу, видана в українському перекладі у 2006 році видавництвом ВД «Києво-Могилянська академія»[27]) й отримала за неї Пулітцерівську премію,[28] а також британську Премію Даффа Купера (англ. Britain's Duff-Cooper Prize).[29] Книга розповідає про історію радянської системи концентраційних таборів і описує щоденне життя в таборах.

У 2011 році видала свою четверту та третю книжку Gulag Voices: An Anthology (укр. Голоси ГУЛАГу: Антологія, українською не перекладена).

У 2012 році видала свою четверту та п'яту книжку Iron Curtain: The Crushing of Eastern Europe, 1944—1956 (Залізна завіса: Приборкання Східної Європи, 1944—1956, видана в українському перекладі у 2017 році видавництвом ВД «Києво-Могилянська академія») та From a Polish Country House Kitchen: 90 Recipes for the Ultimate Comfort Food (укр. З кухні польської сільської хатинки: 90 неперевершених рецептів для вашого столу, українською не перекладена).

У 2017 році видала свою шосту книгу Red Famine: Stalin's War on Ukraine (укр. Червоний голод. Війна Сталіна проти України, видана в українському перекладі у 2018 році видавництвом «Наш формат») й отримала за неї свою другу британську Премію Даффа Купера (англ. Britain's Duff-Cooper Prize).[29] Книга розповідає про людино-створений штучний голод 1932-33 років що отримав назву Голодомор, за допомогою якого радянська влада мала на меті знищити українську націю та перетворити її на homo Sovieticus.

У 2020 році видала свою сьому книгу Twilight of Democracy: The Seductive Lure of Authoritarianism (укр. Сутінки демократії. Зваблива принадність авторитаризму, українською не перекладена). Книга розповідає про занепад демократії на Заході, та поступовий дрейф до авторатиразму.

У 2020 році видала свою восьму книгу Matka Polka (укр. Мати полька, українською не перекладена). Книга є автобіографічною книгою про життя Епплбоум, у контексті її «другої прийомної батьківщини» Польщі.

Особисте життяРедагувати

Є дружиною польського політика і державного діяча Радослава Сікорського, у них є 2 сини — Александер і Тадеуш.

Сповідує християнство[30], в 2013 році прийняла польське громадянство.

Мешкає з сім'єю у Варшаві.

БібліографіяРедагувати

  • Applebaum, Anne (1994). Between East and West: Across the Borderlands of Europe. New York: Pantheon Books. 314 p. ISBN 0-679-42150-5. 
  • Applebaum, Anne (2003). Gulag: A History. New York: Doubleday. 677 p. ISBN 0-7679-0056-1. 
    • (переклад українською) Епплбом, Енн (2006). Історія ГУЛАГу. Перекл. з англ.: Андрій Іщенко. Київ: ВД "Києво-Могилянська академія". 512 стор. ISBN 966-518-355-9. 
    • (переклад українською) Епплбом, Енн (2010). Історія ГУЛАГу. Перекл. з англ.: Андрій Іщенко. Київ: ВД "Києво-Могилянська академія". 512 стор. ISBN 978-966-518-552-9. 
  • Applebaum, Anne (2011). Gulag Voices: An Anthology. New Haven: Yale University Press. 224 p. ISBN 978-0-300-17783-1. 
  • Applebaum, Anne (2012). Iron Curtain: The Crushing of Eastern Europe, 1944–1956. London: Allen Lane. 614 p. ISBN 978-0-713-99868-9. 
    • (переклад українською) Епплбом, Енн (2017). Залізна завіса: Приборкання Східної Європи, 1944—1956. Перекл. з англ.: Ігор Гарнік. Київ: ВД "Києво-Могилянська академія". 624 стор. ISBN 978-966-518-727-1. 
  • Applebaum, Anne (2012). From a Polish Country House Kitchen: 90 Recipes for the Ultimate Comfort Food. San Francisco: Chronicle Books. 288 p. ISBN 1-452-11055-7. 
  • Applebaum, Anne (2017). Red Famine: Stalin's War on Ukraine. London: Penguin Randomhouse. 466 p. ISBN 978-0-385-53885-5. 
  • Applebaum, Anne (2020). Twilight of Democracy: The Seductive Lure of Authoritarianism[31]. London: Allen Lane. 208 p. ISBN 978-0-241-41971-7. 
  • Applebaum, Anne (2020). Matka Polka. Warszawa: Osnova. 320 s. ISBN 9788366275102. 

Громадська позиціяРедагувати

У червні 2018 підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[32]

НагородиРедагувати

  • Орден княгині Ольги III ступеня — за вагомий внесок у вшанування пам'яті жертв геноциду Українського народу — Голодомору 1932—1933 років в Україні, подвижницьку діяльність, спрямовану на висвітлення правди про Голодомор.[33]

Джерела та приміткиРедагувати

  1. https://www.pulitzer.org/winners/anne-applebaum
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. LIBRIS — 2012.
  4. Енн Аппелбаум (14 травня, 2014). Націоналізм — саме те, що потрібно Україні. Процитовано 5 вересня 2016. 
  5. Не просто завдання: Український націоналізм мусить вирости із дитячих штанців, - блогер. 5 вересня 2016. 
  6. Through a (Communist) Looking Glass, Then and Now (англ.)
  7. Anne Applebaum — internationales literaturfestival berlin. Literaturfestival.com (de). Процитовано 2017-04-03.  (англ.)
  8. Anne E. Applebaum to Wed in June. The New York Times. December 8, 1991. Процитовано 2008-04-23.  (англ.)
  9. а б Anne Applebaum biography. The Washington Post Company. Процитовано January 28, 2012.  (англ.)
  10. Anne Applebaum. The Washington Post. Процитовано 2009-10-03.  (англ.)
  11. а б Press Release: Anne Applebaum Joins The Atlantic as Staff Writer. The Atlantic. 15 листопада 2019.  (англ.)
  12. Leonard, Brooke (May 8, 2008). Turning Abkhazia into a War. National Interest (New York City). Архів оригіналу за January 13, 2009. Процитовано 2008-12-31.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка) (англ.)
  13. Participants of the International Bertelsmann Forum 2006. bertelsmann-stiftung.de. Процитовано January 28, 2012.  (англ.)
  14. Democracy Works. www.li.com (en). Процитовано 2017-04-17. 
  15. Blob. 
  16. The Future of Iran. www.li.com (en). Архів оригіналу за April 18, 2017. Процитовано 2017-04-17.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  17. Blob. 
  18. Blob. 
  19. Blob. 
  20. Democracy Lab. www.li.com (en). Процитовано 2017-04-17. 
  21. DemocracyPost. Washington Post. Процитовано 2017-04-17. 
  22. Beyond Propaganda. www.li.com (en). Процитовано 2017-04-17. 
  23. Londoner's Diary: Love's Legatum Lost in battle over Brexit. Evening Standard (en-GB). 2016-12-08. Процитовано 2017-04-17. 
  24. Science, London School of Economics and Political. People. London School of Economics and Political Science (en-GB). Процитовано 2020-04-13. 
  25. Anne Applebaum : Stavros Niarchos Foundation SNF Agora Institute at Johns Hopkins. snfagora.jhu.edu. Процитовано 2020-04-13. 
  26. From concentration camps to cotton. Untold histories of Russia and California revealed at Iconoclast this week. The Idaho Mountain Express, 23 березня 2005 (англ.)
  27. Енн Епплбом: «Головне місце в моїй книзі про ГУЛАГ посідають не емоції та політика, а те, що пережили жертви». «Дзеркало тижня», № 13 (592) 8-14 квітня 2006
  28. The 2004 Pulitzer Prize Winners General Nonfiction. Архів оригіналу за October 2, 2009. Процитовано 2009-10-03.  (англ.)
  29. а б Britain's Duff-Cooper Prize: Past Winners. 2019 (англ.)
  30. Comment Is King by Virginia Heffernan, New York Times, 23 квітня 2009. (англ.)
  31. прим.: робоча назва After Democracy: A Warning from Europe
  32. An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia Архівовано 22 червень 2018 у Wayback Machine. Open Democracy, 06.06.2018
  33. Указ Президента України № 865/2019

ПосиланняРедагувати