Вікіпедія

Енн Епплбом

польсько-американська історикиня, письменниця і журналістка
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Епельбаум.

Енн Елизабет Епплбом, іноді транскрибується українською як Енн Аппелбаум[17] та Ен Еплбаум[18] (англ. Anne Elizabeth Applebaum, нар. 25 липня 1964, Вашингтон) — американський історик, письменниця та журналістка, лауреатка багатьох міжнародних літературних премій.

Енн Епплбом
Ім'я при народженні англ. Anne Elizabeth Applebaum[1]
Народилася 25 липня 1964(1964-07-25)[2][3][…] (59 років)
Вашингтон, США[5][6]
Країна  США[7]
Місце проживання Вашингтон[8][9]
Варшава[10]
Лондон[10]
Діяльність історик, журналістка, колумністка, письменниця, нехудожня письменниця
Галузь журналіст, журналістика[11], публіцистика[11], історія[11] і історія комунізмуd
Alma mater Лондонська школа економіки та політичних наук[9][1], Єльський університет (1986)[9][10][…], Коледж святого Антоніяd[9], Pierson Colleged і Sidwell Friends Schoold
Знання мов англійська[12], польська[13][14], російська[13][14] і французька[13]
Заклад The Atlantic[15] і Paul H. Nitze School of Advanced International Studiesd[6]
Членство Фі Бета Каппа[1]
Magnum opus ГУЛАГ. Павутина Великого терору[10] і Червоний голод. Війна Сталіна проти України[15]
У шлюбі з Радослав Сікорський[16][1]
Нагороди
IMDb ID 2425999
Сайт anneapplebaum.com

Епплбом працює приїжджою Професоркою Практики в Лондонській школі економіки, де вона також керує проєктом «Arena», присвяченому вивченню пропаганди та дезінформації. У минулому Епплбом працювала редакторкою часописів «The Economist» та «The Spectator[en]» та була членкинею видавничої ради «The Washington Post». За її праці з історії Східної Європи, громадянського суспільства і комунізму була неодноразово відзначена різними журналістськими та письменницькими преміями.

Дружина польського політика і державного діяча Радослава Сікорського.

Життєпис ред.

Ранні роки ред.

Народилася в єврейській реформістській сім'ї у Вашингтоні[19]. Батько (Гарві М. Епплбаум) — співробітник юридичної фірми, мати (Елізабет (Блум) Епплбаум) — працівниця художньої галереї.

У 1982 році Епплбом закінчила приватну квакерську школу. У 1986 році вона здобула подвійний ступінь бакалавра з відзнакою summa cum laude у Єльському університеті за спеціальностями «історія» та «література».[20] У 1987 році вона здобула ступінь магістра Лондонській школі економіки з фаху «міжнародні відносини».[21] У 1988 році вона певний час навчалася у Оксфордському університеті, після чого покинула навчання в Оксфорді та перебралася до Варшави у якості кореспондента журналу «The Economist».[22]

Журналістська кар'єра ред.

Еплбом працювала редакторкою в британському консервативному щотижневому часописі «The Spectator[en]», як постійний оглядач писала одночасно у «The Daily Telegraph» та «Sunday Telegraph», публікувалася також в «The Independent»[22].

У 1988 році перебралася до Варшави, але продовжила частину часу жити в Лондоні. Як колумністка «The Economist» опублікувала низку статей про суспільні й політичні зміни у Східній Європі[23]. Згодом у 1992 році протягом короткого часу вона була також і редакторкою «The Economist».

З 2001 по 2005 рік, Епплбом проживала у Вашингтоні, та була у цей час членкинею видавничої ради «The Washington Post»; окрім того Епплбом почала вести свою власну колонку в «The Washington Post», що продовжувалося впродовж наступних 17 років.[24]

У листопаді 2019 року американський часопис The Atlantic оголосив, що Епплбом приєднається до колективу як журналіст-дописувач у січні 2020 року.[24]

Академічна кар'єра ред.

У роки проживання в Вашингтоні, округ Колумбія у 2001—2005 роках Епплбом також була дослідницею-помічником (англ. Adjunct fellow) в Американському інституті підприємництва (мозковий центр з питань ринкової економіки)[25]

Повернувшись до Європи у 2005 році, через рік у 2006 році Епплбом стала George Herbert Walker Bush/Axel Springer дослідницею в American Academy in Berlin[en].[26]

З 2011 по 2016 рік Епплбом створила та керувала Форумом Перехідностей (англ. Transitions Forum) в Legatum Institute[en] (мозковий центр з питань освіти та демократії). Сфера проєктів Епплбом в Legatum Institute була широкою й включала дослідження аспектів демократії в Іраку, Ірані, Грузії, Україні, Молдові тощо.[27][28][29][30][31][32] Також, у співпраці з журналом Foreign Policy Епплбом створила Лабораторію демократії (англ. Democracy Lab), вебсайт, що слідкував за переходом країн від та до демократії,[33] й який згодом перемістився з сайту Foreign Policy до часопису The Washington Post (під назвою Демократична пошта англ. Democracy Post)[34]. Окрім цього Епплбом керувала проєктом Звиш пропаганди (англ. Beyond Propaganda), що фокусувався на аналізі пропаганди у 21-му столітті та дезінформації.[35]

У 2016 році Епплбом залишила Legatum Institute через зміну позиці інституту в питанні Brexit (після призначення євроскептика CEO Філіппу Штрауд)[36] та перейшла працювати в Лондонську школу економіки (ЛШЕ) на посаду професора Інституту глобальних відносин (англ. Institute for Global Affairs). У ЛШЕ Епплбом керувала проєктом Арена (англ. Arena), що фокусувався на аналізі пропаганди у 21-му столітті.[37] Восени 2019 року Епплбом перевела проєкт з ЛШЕ до Аґорського інституту Університету Джонса Гопкінса.[38]

Письменницька кар'єра ред.

У 1994 році видала свою першу книгу Between East and West (укр. Між Сходом і Заходом, українською не перекладена), за яку в 1996 році отримала французьку Премію Адольфа Бентінцка за європейський нон-фікшн (англ. Adolph Bentinck prize for European non-fiction).[39]

У 2003 році видала свою другу книгу Gulag: A History (укр. Історія ГУЛАГу, видана в українському перекладі у 2006 році видавництвом ВД «Києво-Могилянська академія»[40]) й отримала за неї Пулітцерівську премію,[41] а також британську Премію Даффа Купера (англ. Britain's Duff-Cooper Prize).[42] Книга розповідає про історію радянської системи концентраційних таборів і описує щоденне життя в таборах.

У 2011 році видала свою четверту та третю книжку Gulag Voices: An Anthology (укр. Голоси ГУЛАГу: Антологія, українською не перекладена).

У 2012 році видала свою четверту та п'яту книжку Iron Curtain: The Crushing of Eastern Europe, 1944—1956 (укр. Залізна завіса: Приборкання Східної Європи, 1944—1956, видана в українському перекладі у 2017 році видавництвом ВД «Києво-Могилянська академія») та From a Polish Country House Kitchen: 90 Recipes for the Ultimate Comfort Food (укр. З кухні польської сільської хатинки: 90 неперевершених рецептів для вашого столу, українською не перекладена).

У 2017 році видала свою шосту книгу Red Famine: Stalin's War on Ukraine (укр. Червоний голод. Війна Сталіна проти України, видана в українському перекладі у 2018 році видавництвом «Наш формат») й отримала за неї свою другу британську Премію Даффа Купера (англ. Britain's Duff-Cooper Prize).[42] Книга розповідає про людино-створений штучний голод 1932-33 років що отримав назву Голодомор, за допомогою якого радянська влада мала на меті знищити українську націю та перетворити її на homo Sovieticus.

У 2020 році видала свою сьому книгу Twilight of Democracy: The Seductive Lure of Authoritarianism (укр. Сутінки демократії. Зваблива принадність авторитаризму, українською не перекладена). Книга розповідає про занепад демократії на Заході, та поступовий дрейф до авторатиразму.

У 2020 році видала свою восьму книгу Matka Polka (укр. Мати полька, українською не перекладена). Книга є автобіографічною книгою про життя Епплбоум, у контексті її «другої прийомної батьківщини» Польщі.

Особисте життя ред.

Є дружиною польського політика та державного діяча Радослава Сікорського, у них двоє синів — Александер і Тадеуш.

Сповідує християнство[43], у 2013 році прийняла польське громадянство.

Мешкає із сім'єю у Варшаві.

Бібліографія ред.

  • Applebaum, Anne (1994). Between East and West: Across the Borderlands of Europe. New York: Pantheon Books. 314 p. ISBN 0-679-42150-5. 
  • Applebaum, Anne (2003). Gulag: A History. New York: Doubleday. 677 p. ISBN 0-7679-0056-1. 
    • (переклад українською) Епплбом, Енн (2006). Історія ГУЛАГу. Перекл. з англ.: Андрій Іщенко. Київ: ВД "Києво-Могилянська академія". 512 стор. ISBN 966-518-355-9. Архів оригіналу за 12 вересня 2019. 
    • (переклад українською) Епплбом, Енн (2010). Історія ГУЛАГу. Перекл. з англ.: Андрій Іщенко. Київ: ВД "Києво-Могилянська академія". 512 стор. ISBN 978-966-518-552-9. 
  • Applebaum, Anne (2011). Gulag Voices: An Anthology. New Haven: Yale University Press. 224 p. ISBN 978-0-300-17783-1. 
  • Applebaum, Anne (2012). Iron Curtain: The Crushing of Eastern Europe, 1944–1956. London: Allen Lane. 614 p. ISBN 978-0-713-99868-9. 
    • (переклад українською) Епплбом, Енн (2017). Залізна завіса: Приборкання Східної Європи, 1944—1956. Перекл. з англ.: Ігор Гарнік. Київ: ВД "Києво-Могилянська академія". 624 стор. ISBN 978-966-518-727-1. 
  • Applebaum, Anne (2012). From a Polish Country House Kitchen: 90 Recipes for the Ultimate Comfort Food. San Francisco: Chronicle Books. 288 p. ISBN 1-452-11055-7. 
  • Applebaum, Anne (2017). Red Famine: Stalin's War on Ukraine. London: Penguin Randomhouse. 466 p. ISBN 978-0-385-53885-5. 
  • Applebaum, Anne (2020). Twilight of Democracy: The Seductive Lure of Authoritarianism[44]. London: Allen Lane. 208 p. ISBN 978-0-241-41971-7. 
  • Applebaum, Anne (2020). Matka Polka. Warszawa: Osnova. 320 s. ISBN 9788366275102. 

Громадська позиція ред.

У червні 2018 року підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[45]

Висловлювання ред.

З приводу відмови уряду Німеччини надати Україні зброю та блокування Німеччиною допомоги Україні з боку НАТО на тлі посилення загрози російської агресії у січні 2022:

  Можливо, німцям (та іншим) настав час зрозуміти, що якщо ви «проти війни», то повинні допомогти Україні стримувати Росію. На практиці відмова від цього є «за війну». Це збільшує ймовірність російського вторгнення. [46][47]  

Відзнаки та нагороди (вибірково) ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д https://www.nytimes.com/1992/06/28/style/weddings-anne-applebaum-radek-sikorski.html
  2. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ Munzinger Personen
  5. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #126244189 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. ↑ а б в https://www.anneapplebaum.com/
  7. ↑ LIBRIS — 2012.
  8. ↑ https://www.pulitzer.org/winners/anne-applebaum
  9. ↑ а б в г д https://www.nationalbook.org/people/anne-applebaum/
  10. ↑ а б в г https://www.corpus.ru/authors/enn-epplbaum.htm
  11. ↑ а б в Czech National Authority Database
  12. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  13. ↑ а б в https://www.historytoday.com/archive/interview/spot-anne-applebaum
  14. ↑ а б https://www.c-span.org/video/?309623-1/qa-anne-applebaum
  15. ↑ а б https://munkschool.utoronto.ca/gelber/authors/anne-applebaum-3/
  16. ↑ https://orka.sejm.gov.pl/media.nsf/files/EPIA-9P9DJ2/$File/Biography%20of%20the%20Marshal%20of%20the%20Sejm.pdf
  17. ↑ Енн Аппелбаум (14 травня, 2014). Націоналізм — саме те, що потрібно Україні. Архів оригіналу за 12 вересня 2016. Процитовано 5 вересня 2016. 
  18. ↑ Не просто завдання: Український націоналізм мусить вирости із дитячих штанців, - блогер. 5 вересня 2016. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. 
  19. ↑ Through a (Communist) Looking Glass, Then and Now [Архівовано 29 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  20. ↑ Anne Applebaum — internationales literaturfestival berlin. Literaturfestival.com (нім.). Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 3 квітня 2017.  (англ.)
  21. ↑ Anne E. Applebaum to Wed in June. The New York Times. 8 грудня 1991. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 23 квітня 2008.  (англ.)
  22. ↑ а б Anne Applebaum biography. The Washington Post Company. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 січня 2012.  (англ.)
  23. ↑ Anne Applebaum. The Washington Post. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 жовтня 2009.  (англ.)
  24. ↑ а б Press Release: Anne Applebaum Joins The Atlantic as Staff Writer. The Atlantic. 15 листопада 2019. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2020.  (англ.)
  25. ↑ Leonard, Brooke (8 травня 2008). Turning Abkhazia into a War. National Interest (New York City). Архів оригіналу за 13 січня 2009. Процитовано 31 грудня 2008.  (англ.)
  26. ↑ Participants of the International Bertelsmann Forum 2006. bertelsmann-stiftung.de. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 28 січня 2012.  (англ.)
  27. ↑ Democracy Works. www.li.com (англ.). Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 17 квітня 2017. 
  28. ↑ Blob. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. 
  29. ↑ The Future of Iran. www.li.com (англ.). Архів оригіналу за 18 квітня 2017. Процитовано 17 квітня 2017. 
  30. ↑ Blob. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. 
  31. ↑ Blob. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. 
  32. ↑ Blob. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. 
  33. ↑ Democracy Lab. www.li.com (англ.). Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 17 квітня 2017. 
  34. ↑ DemocracyPost. Washington Post. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 17 квітня 2017. 
  35. ↑ Beyond Propaganda. www.li.com (англ.). Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 17 квітня 2017. 
  36. ↑ Londoner's Diary: Love's Legatum Lost in battle over Brexit. Evening Standard (en-GB). 8 грудня 2016. Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 17 квітня 2017. 
  37. ↑ Science, London School of Economics and Political. People. London School of Economics and Political Science (en-GB). Процитовано 13 квітня 2020. 
  38. ↑ Anne Applebaum : Stavros Niarchos Foundation SNF Agora Institute at Johns Hopkins. snfagora.jhu.edu. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 13 квітня 2020. 
  39. ↑ From concentration camps to cotton. Untold histories of Russia and California revealed at Iconoclast this week. The Idaho Mountain Express, 23 березня 2005 (англ.)
  40. ↑ Енн Епплбом: «Головне місце в моїй книзі про ГУЛАГ посідають не емоції та політика, а те, що пережили жертви». «Дзеркало тижня», № 13 (592) 8-14 квітня 2006
  41. ↑ The 2004 Pulitzer Prize Winners General Nonfiction. Архів оригіналу за October 2, 2009. Процитовано 3 жовтня 2009.  (англ.)
  42. ↑ а б Britain's Duff-Cooper Prize: Past Winners. 2019 (англ.)
  43. ↑ Comment Is King [Архівовано 3 листопада 2015 у Wayback Machine.] by Virginia Heffernan, New York Times, 23 квітня 2009. (англ.)
  44. ↑ прим.: робоча назва After Democracy: A Warning from Europe
  45. ↑ An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018
  46. ↑ Die Welt:Wer sich weigert, die Ukraine zu bewaffnen, ist für den Krieg.(нім.) 24.01.2022
  47. ↑ Twitter: @anneapplebaum [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.].(англ.) 21.01.2022
  48. ↑ Указ Президента України № 865/2019. Архів оригіналу за 24 листопада 2019. Процитовано 23 листопада 2019. 
  49. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2023 року № 595/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання ред.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Енн Епплбом
  Це незавершена стаття про літераторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Енн_Епплбом&oldid=40757356