Голодомор. Україна, XX століття: Технологія геноциду

фільм 2005 року

«Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду» — український документальний 2-серійний міні-серіал режисера Віктора Дерюгіна про Голодомор в Україні 1932—1933 років. Створений Фондом «Україна 3000» спільно із Національною телекомпанією України.

Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду
Жанр документальний
Режисер Віктор Дерюгін
Сценарист Андрій Данильченко
Оператор Дмитро Санніков
Кінокомпанія Фонд «Україна 3000» спільно із Національною телекомпанією України
Тривалість 1 частина (57 хвилин)
2 частина (52 хвилин)
Мова українська
Країна Україна Україна
Рік 2005—2007
Дата виходу 2005—2007

Інформація про фільм ред.

Фільм «Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду» складається з трьох серій, дві з яких були зняті 2005 року й показані у День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій у 2006 році по «Першому національному»[1]. Прем'єра фільму викликала значний резонанс у суспільстві, представники КПУ навіть подавали позов до прокуратури на творців фільму «за розпалювання міжнаціональної ворожнечі між братніми російським та українським народами»[2].

У 2006 році фільм брав участь у десятому фестивалі «Відкрита ніч»[3] та отримав «Спеціальний приз журі» у категорії «Неігровий професійний фільм (video)»[4].

У фільмі розповідається про страшний геноцид українського народу в ХХ столітті, надаються коментарі свідків геноциду та їхніх нащадків. Стрічка базується на чималій кількості архівних матеріалів, зокрема з Державного кінофотофоноархіву ім. Г. Пшеничного[1].

У 2007 році вийшла третя, заключна частина трилогії під назвою «Одужання. Особистий рахунок», 24 листопада 2012 року відбулася її прем'єра на національному телебаченні[2][5]. У 2008 році частина «Одужання. Особистий рахунок» зайняла перше місце у Телеконкурсі «Пам'ять нації: Голодомор (1932-33 рр.)» (3-й телефестиваль «Відкрий Україну!», 2008)[6].

Критика ред.

На думку кінокритика Ігора Грабовича, у стрічці занадто багато риторики і мало історичної інформації, зокрема про механіку Голодомору та організаторів штучного голоду[3].

Див. також ред.

Джерела та примітки ред.

  1. а б Лілія Бондарчук. Які уроки історії нам треба вивчити? // День. — 2006. — № 208. Архівовано з джерела 2 березня 2022. Процитовано 26 листопада 2016.
  2. а б Валентина Самченко. Спротив геноциду // «Україна молода». — 2012. — 30 листопада. Архівовано з джерела 2 травня 2016. Процитовано 26 листопада 2016.
  3. а б Ігор Грабович (12 липня 2006). "Відкрита ніч"-ХХL. kinokolo.ua. Кіно-Коло. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 26 листопада 2016. 
  4. Переможці кіновідеофестивалю "Відкрита ніч. Дубль 10". www.kinokolo.ua. Кіно-Коло. 3 липня 2006. Архів оригіналу за 4 березня 2017. Процитовано 26 листопада 2016. 
  5. Документальні фільми до Дня пам'яті жертв голодоморів на Першому. 1tv.com.ua. UA:Перший. 21 листопада 2012. Процитовано 26 листопада 2016. 
  6. Переможці та призери Телеконкурсу «Наша історія». tv-fest.kiev.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 26 листопада 2016. 

Посилання ред.