Користувач:Oleksandr Tahayev/Герман Гессе

Oleksandr Tahayev/Герман Гессе

Герман Гессе (нім. Hermann Hesse; 2 липня 1877, Calw, Німецька імперія — 9 серпня 1962, Монтаньола, Швейцарія) — німецький письменник і художник, лауреат Нобелівської премії (1946).

Життєпис

Дитинство і юність (1877-1895)

Герман Гессе народився у сім'ї німецьких місіонерів. Його мати Марія Гундерт (1842-1902) була дочкою теолога Германа Гундерта. Батько, Йоганнес Гессе (1847-1916), був балтійським німцем з естляндського міста Пайде, служив деякий час місіонером в Індії, потім працював у видавництві Гундерта в Кальве, де й познайомився з Марією. Крім Германа в сім'ї було ще троє дітей: Адель (1875-1949), Марулла (1880-1953) та Ганс (1882-1935).

З ранніх років дітей виховували в дусі пієтизму, що панував у домі Гессе. Не дивно, що батьки хотіли виростити гідного спадкоємця сімейних традицій, і вже після переїзду до Базеля у 1881 році хлопчик стає учнем місцевої місіонерської школи, а трохи пізніше християнського пансіонату. У ці роки Гессе починає проявляти свої інтереси і таланти. Він непогано малює, вчиться грати на музичних інструментах і намагається проявити себе як письменник. Мабуть, найбільш раннім його літературним досвідом можна назвати казку «Двоє братів», написану 1887 року у віці десяти років для своєї сестри Марулли.

Будинок сім'ї Гессе-Гундертів у Кальве, де письменник провів дитячі роки.

У 1886 році сім'я повертається до Кальве. 1890 року Герман вирушає на навчання до геппінгенської латинської школи і через рік вступає до семінарії в монастирі Маульбронн. Тут він займається вивченням стародавніх мов, студіює Євангеліє, захоплюється давньогрецькою поезією і класичною німецької літературою, пише вірші. Так деякі події з життя в цей період Гессе втілив в автобіографічній повісті «Під колесом» (1906). Сам Маульбронн став прототипом монастиря Маріябронн з роману «Нарцис і Златоуст» (1930). 7 березня 1892 року Гессе раптово зникає. Наступного дня його знаходять у полі сплячим у копиці. Професори незадоволені поведінкою Германа, товариші цураються його. У травні, через півроку після вступу, Гессе залишає Маульбронн і вирушає до Бад-Болля, але душевний стан юнака погіршується, він робить спробу самогубства. Батьки вирішують відправити Германа в психіатричну клініку в Штеттені. Наприкінці 1892 року Гессе приступає до навчання в гімназії Каннштадта, але й тут він не може вчитися і через рік за порадою батьків влаштовується учнем у друкарні Есслінгена. Це починання теж не закінчилося успіхом, Герман повертається до Кальве, де певний час допомагає батькові в місіонерському видавництві. У 1894-1895 роках Гессе працює механіком на кальвській годинній фабриці Генріха Перро. Згодом Гессе згадує його прізвище в романі «Гра в бісер» як одного з винахідників першої форми гри — дроту, що зображає нотний стан, а на ньому бісерин різної форми, які утворюють музичну тему.

Тюбінген — Базель (1895-1904)

З жовтня 1895 року Гессе працює стажистом в книжковій лавці Хекенхауера в Тюбінгені. Тут Герман виконує обов'язки помічника продавця, виписує рахунки, сортує книги і приймає замовлення. Вечори і вихідні дні Гессе присвячує самоосвіті, багато читає, пише вірші, деякі з них з'являються в одній з віденських літературних газет.

Книжкова крамниця Хекенхауера в Тюбінгені, де Гессе працював у 1895-1899 роках

1899 року на зекономлені гроші Герман публікує невелику книжку під назвою «Романтичні пісні», що містить вірші написані до 1898 року. Того ж року виходить перша збірка оповідань «Година після півночі». Але обидві книги виходять невеликим тиражем і погано продаються.

З осені 1899 року Гессе працює в книжковому магазині Райха в Базелі. У 1901 році виходять «Твори і вірші Германа Лаушера, опубліковані посмертно Германом Гессе» — збірка автобіографічних оповідань. Навесні 1901 року Гессе нарешті вдається втілити свою давню мрію про подорож по Італії. З березня по травень він побував в Генуї, Флоренції, Равенні і Венеції. Повернувшись до Базеля, Герман влаштовується продавцем у книжковий магазин Ваттенвіля. Через низьку зарплату він змушений підробляти в газетах, редагуючи статті.

Поступово перші твори Гессе стають відомими у вищих літературних колах Німеччини, він веде листування з Райнером Марія Рільке, Томасом Манном і Стефаном Цвейгом. У січні 1903 року Герману приходить лист з берлінського видавничого дому Самюеля Фішера, який пропонує молодому письменнику співпрацювати. Через кілька місяців Гессе відправляє в Берлін рукопис свого першого роману «Петер Каменцинд». Ця книга стала дуже популярною серед німецької молоді і принесла Герману популярність і фінансову незалежність, дозволила йому тепер сконцентруватися на письменницькій діяльності. 1905 року роман був відзначений австрійської літературною премією Бауернфельда.

У Базелі Гессе знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Марією Бернуллі. Марія походила з відомої родини математиків і разом зі своєю сестрою тримала в місті фотомайстерню. Після спільної подорожі по Італії в 1904 році Герман і Марія одружуються.

Гаєнхофен — Індія — Берн (1904-1914)

Вілла Гессе в Гаєнхофені, яку побудував 1907 року архітектор Ганс Хіндерманн.

Восени 1904 року Гессе разом з дружиною переїжджає до Гаїнхофен, тоді ще невеликого села на березі Боденського озера. Сім'я селиться в звичайному селянському будинку далеко від благ цивілізації. Через три роки письменник купує тут ділянку землі, будує новий будинок і облаштовує сад. 1905 року народжується син Бруно (1905-1999), через кілька років з'являться ще двоє: Хайнер (1909-2003) і Мартін (1911-1968).

1906 року виходить другий роман Гессе «Під колесом». У 1907 році Герман спільно зі своїм другом письменником Людвігом Тома і видавцем Альбертом Лангеном засновують журнал «März», присвячений проблемам культури. Також Гессе активно публікується в популярних літературних журналах «Симпліцисимус» і «Neue Rundschau». 1909 року виходить роман «Гертруда». Того ж року письменник укладає контракт з Самюелем Фішером на видання наступних шести творів.

Восени 1911 року Гессе вирушає у велику подорож. Він хоче, нарешті, побачити Індію, країну, де тривалий час жили його дід Герман Гундерт і баба Юлія Дюбуа, де працював батько і де народилася мати. Під час плавання письменник побуває на Шрі-Ланці, Індонезії та Сінгапурі. Опинитися в глибині Індії Гессе завадили проблеми зі здоров'ям. Після повернення він публікує «Записки про індійську подорож».

1912 році Герман і Марія з дітьми переїжджають до Берну. Тут Гессе завершує «Росхальде». Цей роман багато в чому автобіографічний, в ньому віддзеркалено наростаючу сімейну кризу.

У роки війни (1914-1918)

Перша світова війна, яка розпочалася влітку 1914 року, розділила Швейцарію на два табори: одні підтримували Німеччину, інші були на боці Франції. Герман хоче записатися добровольцем, але в консульстві його визнають непридатним до служби за станом здоров'я.

Обкладинка першого видання роману «Деміан, або Історія юності» (1919) авторства Еміля Сінклера.

Під час війни Гессе співпрацює як з німецькими, так і з французьким посольствами, збирає гроші на створення бібліотек для військовополонених. У Німеччині письменника багато хто недолюблює, а деякі й зовсім відкрито засуджують, називаючи зрадником і боягузом. У відповідь Гессе засуджує промілітаристську пропаганду і порожні промови лібералів, закликаючи допомогти нужденним не словом, а ділом.

Війна, смерть батька, хвороба дружини — все це сприяє погіршенню психічного стану Германа. В надії впоратися з душевною кризою, письменник вирушає до Люцерну, де знайомиться з доктором Йозефом Лангом, що став згодом близьким другом Гессе. З червня 1916 по листопад 1917 року Ланг проводить з ним 60 сеансів психоаналізу.

З липня 1917 року Гессе прикомандирований до посольства Німеччини в Берні як чиновник Військового міністерства, де виконує свою гуманітарну місію вже у званні офіцера. Письменник продовжує публікувати статті і замітки в газетах, але вже під псевдонімом Еміль Сінклер (Emil Sinclair). Цим же ім'ям підписаний і роман «Деміан, або Історія юності», який вийшов 1919 року. Своє авторство Гессе приховав від усіх, навіть від друзів, а видавцеві Фішеру пояснив, що твір написаний молодим автором, який смертельно хворий і попросив свого друга опублікувати книгу. Тільки з 1920 року «Деміан» отримує підзаголовок «Історія юності Еміля Сінклера, написана Германом Гессе».

У лютому 1919 року Герман і Марія вирішують розійтися, і письменник покидає Берн.

Casa Camuzzi (1919-1931)

Casa Camuzzi, малюнок Гунтера Бемера.

Casa Camuzzi, балкон художника Клінгзора.

Новою домівкою Гессе стало селище Монтаньолла в передмісті Лугано. Тут письменник знімає чотири кімнати в будинку Casa Camuzzi, палаці, побудованому архітектором Агостіно Камуцці. Чудові пейзажі і чудова атмосфера тутешніх місць надихає Германа на створення нових творів, він багато малює і пише. 1920 року виставляє свої акварелі в Базелі, того ж року в Берліні виходить збірка з трьох оповідань: «Душа дитини», «Клейн і Вагнер» і «Останнє літо Клінгзора».

У Монтаньоллі Гессе знайомиться з Рут Венгер, дочкою швейцарської письменниці Лізи Венгер. У 1924 Рут і Герман одружаться, але шлюб триватиме лише три роки.

Навесні 1921 року у пошуках власного «Я» письменник вирушає до Цюриха на сеанси психоаналізу, які проводить доктор Юнг. У липні в журналі «Neue Rundschau» публікується перша частина роману Сіддхартха. Друга частина буде завершена навесні 1922 року. Наступними великими роботами стали «Курортник» (1925) і «Подорож до Нюрнберга» (1927). Перша книга була написана після відвідування курорту Баден, а друга після поїздки по Німеччині.

З перших днів 1926 року Гессе починає працювати над написанням «Степового вовка», одного з найважливіших творів у своїй творчості. Наступного року до п'ятдесятилітнього ювілею виходить перша біографія Гессе, яку написав Хуго Балль. У 1930 році публікується роман «Нарцис і Златоуст».

Магістр Гри (1931-1962)

Герман Гессе в 1946 році

14 листопада 1931 року Гессе одружується втретє. Разом зі своєю дружиною Нінон Дольбин він переїжджає в новий будинок Casa Rossa, побудований Гансом Бодмером. Того ж року письменник починає працювати над «Грою в бісер». Своєрідним попередником цього великого твору стало «Паломництво в Країну Сходу», повість, в якій переплетені реально існуючі художники, композитори і поети з вигаданими героями творів як Гессе, так і інших авторів.

З приходом до влади в Німеччині націонал-соціалістів до Швейцарії спрямовується потік біженців з півночі. У Саѕа Rossa на шляху в еміграцію побувають Томас Манн і Бертольт Брехт. Сам Гессе рішуче засуджує політику нової влади, яка 1935 року надсилає письменникові листа з вимогою про підтвердження арійського походження, але він громадянин Швейцарії і не зобов'язаний нічого доводити. З 1942 року частину творів Гессе забороняють на території рейху, письменник більше не може публікувати свої статті в німецьких газетах.

Навесні 1942 року, нарешті, дописані останні рядки роману «Гра в бісер», над яким письменник працював одинадцять років. Перша частина «Введення» з'явилася ще в 1934 році в «Neue Rundschau». В 1943 році роман публікують в Цюриху.

У 1946 році Гессе присуджують Нобелівську премію по літературі з формулюванням «За натхненну творчість, у якій виявляються класичні ідеали гуманізму, а також за блискучий стиль».

1950 року Гессе перериває майже п'ятидесятирічну співпрацю з видавництвом «S. Fischer Verlag» і починає друкуватися в новому видавництві «Suhrkamp Verlag». Саме тут у 1951 році виходить перше в Німеччині видання «Гри в бісер». На сьогодні «Suhrkamp Verlag» належать права на видання творів Германа Гессе.

Після «Гри в бісер» Гессе більше не створив якихось великих творів. В останні роки життя він вів активне листування, писав оповідання і вірші. Здоров'я письменника погіршувалось, до літа 1962 року розвивається лейкемія. 9 серпня Гессе помер уві сні від крововиливу в мозок. 11 серпня Гессе був похований на цвинтарі при церкві Св. Аббондія в Монтаньолі.

Творчість

Для творчості Гессе, особливо раннього, характерні риси романтизму. В його перших творах дуже сильний вплив таких німецьких класиків, як Гете, Шіллер, Новаліс та ін. Сучасники називали Петера Каменцинда новим Вертером, а друг і біограф письменника Хуго Балль писав у 1927 році: «Герман Гессе — останній лицар блискучої когорти романтизму». Теми і образи, властиві цьому напрямку літератури, простежуються протягом усієї його творчості — герой, протипоставлений навколишньому середовищі; тема подорожі, втечі від суспільства і пошуків себе.

Іншою яскраво вираженою особливістю творів Гессе є крайня автобіографічність. Багато героїв мали реальні прототипи в житті, як, наприклад, магістр Томас — Томас Манн, батько Яків — Якоб Буркхардт. Головних героїв письменник часто наділяла власними рисами, а часом і ім'ям, так Гаррі Галлер отримав ініціали автора, а Герміна — зовсім жіночий варіант імені Герман. Практично всі скільки-небудь важливі події свого життя Гессе відбивав на сторінках власних книг. Період навчання письменника у Маульбронні ліг в основу роману «Під колесом», стосунки з дружиною Марією втілилися в «Росхальде», багато епізодів життя Гессе, описані в «Германі Лаушері».

Великий вплив на письменника справило захоплення психоаналізом. Можливо, найбільш яскраво це відображено в «Демиане», де головний герой Сінклер стоїть на шляху пошуку Самості, а друг Гессе психоаналітик Йозеф Ланг постає в образі Пісторіуса. Починаючи з цього роману, дана психологічна теорія розкривається в наступних роботах письменника. Так, у пошуках внутрішньої сутності, Сіддхартха приходить до річки, а Гаррі Галлер в «Магічний театр».

Близька концепція психоаналізу і єдності протилежностей, яка виявляється в образі Галлера і в ідеї Абраксаса, божества, що поєднує в собі добро і зло. Для творчості Гессе особливо характерний прийом протиставлення людина-суспільство, головні герої вступають в конфлікт з навколишнім середовищем, як, наприклад, Галлер — бюргерство або Златоуст — монастир.

У творчості Гессе знаходять єдність і такі поняття, як Захід і Схід. Витоки цього криються в біографії самого письменника, який виріс у сім'ї з глибокими християнськими традиціями, що увібрала в себе частину культури Індії. На книжковій полиці Гессе завжди співіснували книги Ніцше і Лао-цзи. Так це єдність втілилося в Йозефа Кнехте, філософа, певною мірою спіткала європейську та східну мудрість.

Особливо важливе місце у творах письменника займає тема мистецтва. У «Степовому вовкові» Гессе говорить про занепад музики, що стала жертвою людського безкультур'я: на зміну Моцарту прийшов саксофоніст Пабло, розважаючий публіку, нездатну зрозуміти і оцінити вища мистецтво. У «Грі в бісер» музика постає вже як якесь таїнство, особлива дисципліна, складова частина Гри, законсервована в рамках Касталии. Про мистецтво як про покликання йдеться і в романі «Нарцис і Златоуст», де головний герой намагається осягнути таїнство втілення образу в предметі.

За життя письменника звинувачували в байдужості до політики і війн, зосередженості на внутрішніх пошуках, в той час як зовні світ змінювався і розвивався. На рубежі 60-70 років Гессе стає кумиром так званої «бунтівної молоді» і самим читаним європейським письменником в США і Японії.

Родина

Письменник був тричі одружений. Його перша дружина (1904-1923) Марія (Міа) Бернуллі (1869-1963) страждала від психічного розладу (в 1916 році діагностованого як шизофренія). Гессе в період її хвороби перебував у депресивному стані і проходив лікування у психоаналітика. Коли в 1918 році Міа була поміщена в притулок для душевнохворих, він залишив сім'ю і переїхав в Монтаньолу (розлучення було оформлене в 1923 році). У цьому шлюбі у Гессе народилися троє синів — Бруно (1905-1999), художник, Хайнер (1909-2003), книжковий графік, і Мартін (1911-1968), фотограф.

У 1924 році Гессе одружився на співачці Рут Венгер (1897-1994), цей шлюб тривав три роки. В 1931 році він знову одружився, искусствоведе Нинон Долбин (1895-1966) з Чернівців, з якою жив до кінця життя.

Хайнер (Ганс Генріх) Гессе в 1941 році одружився на швейцарській художниці, фотографа і кинематографистке Ізі (Ізабелли) Рабинович (1917-2003), дочки російсько-швейцарського художника і карикатуриста Григорія Иделевича Рабиновича (1884-1958). Збереглася і була опублікована листування Германа Гессе з невісткою.

Пам'ять

Нагороди

• «Кальвська премія Германа Гессе» — вручається кожні два роки почергово або німецькому літературному виданню, або перекладачеві творів Гессе. Одним з перших її лауреатів став російський перекладач Соломон Апт. Організатори цієї премії тричі на рік присуджують «Кальвську стипендію Германа Гессе», її отримують німецькомовний письменник і перекладач, який має право провести три місяці в Кальве для завершення початої роботи.
• «Літературна премія Германа Гессе» — вручається кожні два роки в Карлсруе. Серед її володарів Мартін Вальзер і Рафік Шамі.
• «Медаль Германа Гессе міста Calw» — медаль вручається за заслуги перед містом. Серед її володарів дружина Гессе Нинон і Курт Георг Кизингер.

Музеї

Музей Германа Гессе в Кальве

Скульптура Гессе в Кальве

• Музей Германа Гессе в Кальве — відкрився в 1990 році на Марктплатц, 30. Тут представлена найбільша експозиція, присвячена письменникові. У музеї виставлені рукописи, фотографії, листи та особисті речі Гессе.
• Будинок Гессе в Гайенхофене — тут проводяться екскурсії по відреставрованому в 2004 році будинку, де жив Гессе у 1907-1912 роках, а також на заново воссозданному саду.
• Музей Германа Гессе на півострові Хери — розташований в Гайенхофене, неподалік від першого будинку письменника, де він оселився в 1904 році. Музей знаходиться в колишньому приміщенні школи, побудованому в XVII столітті, і, по суті, є краєзнавчим. Крім експозиції, присвяченої Гессе, включає в себе також художню галерею і зал неоліту.
• Музей Германа Гессе у Монтаньолле — заснований в 1997 році в будівлі Torre Camuzzi, неподалік від Casa Camuzzi. Серед експонатів представлені особисті речі письменника, його картини, фотографії та рукописи. Крім усього, тут проводяться різноманітні тематичні лекції, присвячені творчості Гессе.

Пам'ятники

У червні 2002 року на мосту святого Миколая в Кальве була відкрита бронзова скульптура Германа Гессе, створена Куртом Тассотти. У Гайенхофене знаходиться скульптура Гессе, створена Фридхельмом Циллі. На площі Германа Гессе в Кальве розташований фонтан на честь письменника з пам'ятним барельєфом.

Також на честь Германа Гессе названі площі в Кальве і Бад-Шенборне, вулиці в Берліні, Ганновері, Мангеймі та багатьох інших містах.

Твори

Романи

• 1904 — «Петер Каменцинд» / нім. Peter Camenzind
• 1906 — «Под колесом» / нім. Unterm Rad
• 1910 — «Гертруда» / нім. Gertrud
• 1912—1913 — «Росхальде» / нім. Roßhalde
• 1915 — «Кнульп» / нім. Knulp
• 1919 — «Демиан» / нім. Demian
• 1922 — «Сиддхартха» / нім. Siddhartha
• 1927 — «Степной волк» / нім. Der Steppenwolf
• 1930 — «Нарцисс и Златоуст» / нім. Narziss und Goldmund
• 1932 — «Паломничество в Страну Востока» / нім. Die Morgenlandfahrt
• 1943 — «Игра в бисер» / нім. Das Glasperlenspiel

Оповідання та новели

• 1905 — «Липень» / нім. Heumond
• 1906 — «Казанова виправляється» / нім. Casanovas Bekehrung
• 1908 — «Заручини» / нім. Die Verlobung
• 1913 — «Циклон» / нім. Der Zyklon
• 1916 — «Юність прекрасне» / нім. Schön ist die Jugend
• 1918 — «Душа дитини» / нім. Kinderseele
• 1919 — «Останнє літо Клінгзора» / нім. Klingsors letzter Sommer
• 1919 — «Клейн і Вагнер» / нім. Klein und Wagner
• 1923 — «Перетворення Пиктора» / нім. Piktors Verwandlungen

Біографії та автобіографії

• 1904 — «Боккаччо» / нім. Boccaccio
• 1904 — «Франциск Ассизький» / нім. Franz von Assisi
• 1925 — «Курортник» / нім. Kurgast
• 1927 — «Подорож у Нюрнберг» / нім. Die Nürnberger Reise
• 1937 — «Листи пам'яті» / нім. Gedenkblätter

Збірки віршів

• 1899 — «Романтичні пісні» / нім. Romantische Lieder
• 1902 — «Вірші» / нім. Gedichte
• 1911 — «В дорозі» / нім. Unterwegs
• 1920 — «Вірші художника» / нім. Gedichte des Malers
• 1921 — «Вибрані вірші» / нім. Ausgewählte Gedichte
• 1928 — «Криза: уривок з щоденника» / нім. Krisis : Ein Stück Tagebuch
• 1929 — «Втіха ночі» / нім. Trost der Nacht
• 1937 — «Нові поезії» / нім. Neue Gedichte
• 1942 — «Вірші» / нім. Gedichte

• Премія Бауэрнфельда (1905)
• Премія Готфріда Келлера (1936)
• Премія Гете (1946)
• Нобелівська премія з літератури (1946)
• Почесний доктор Бернського університету (1947)
• Звання Почесний громадянин міста Calw (1947)
• Премія Вільгельма Раабе (1950)
• Pour le Mérite (1954)
• Премія миру німецьких книготорговців (1955)
• Звання Почесний громадянин комуни Колліна-Д'оро (1962)

Екранізації

• El lobo estepario (1966, короткометражний), реж. Крістобаль Ігнасіо Меріно (мексиканська екранізація роману «Степовий вовк»)
• Сіддхартха (фільм) (1972), реж. Конрад Рукс
• Степовий вовк (фільм) (1974), реж. Фред Хайнс
• Kinderseele (1981, телефільм), реж. Гай Кубли (екранізація оповідання «Душа дитини»)
• Die Heimkehr (2012, телефільм), реж. Йозеф Байєр (екранізація оповідання «На батьківщині» («Die Heimkehr») зі збірки «манівці»)

Цікаві факти

• В Росії з 2008 року вручається музична премія «Степовий вовк», заснована московським Центральним будинком художника, московським Відкритим книжковим фестивалем і Артемієм Троїцьким.
• У 1971 році американський режисер Джордж Інглунд зняв за мотивами «Сіддхартхи» музичний вестерн «Захарія». У фільмі дію перенесено на Дикий Захід, головний герой Захарія (Джон Рубінштейн) і його друг Меттью (Дон Джонсон) хочуть стати грабіжниками і приєднуються до банди музикантів-нальотчиків «The Crackers» (Country Joe and the Fish). Але, після зустрічі з ватажком бандитів Джобом Кейном (Елвін Джонс), шляхи друзів розходяться.
• Популярний німецький рок-співак Удо Лінденберг є відданим шанувальником письменника. У 2008 році у видавництві «Suhrkamp» вийшла його книга «Мій Герман Гессе» («Mein Hermann Hesse — Ein Lesebuch»).
• У 2012 році у видавництві «Suhrkamp» вийшла незвичайна книга «Hermann Hesse antwortet ... auf Facebook» (букв. «Герман Гессе відповідає на Фейсбуці»). Спочатку була створена сторінка www.facebook.com/hesse.antwortet у Facebook, на якій користувачі протягом двох місяців могли задати питання письменнику. Пізніше була випущена книга, в якій на ці питання була дана відповідь словами Гессе.

Примітки

[[Категорія:Герман Гессе]] [[Категорія:Кавалери ордена «Pour le Mérite»]] [[Категорія:Лауреати Нобелівської премії з літератури]] [[Категорія:Німецькі письменники XX століття]] [[Категорія:Персоналії за алфавітом]] [[Категорія:Швейцарські письменники]] [[Категорія:Письменники за алфавітом]] [[Категорія:Швейцарські поети]] [[Категорія:Народились 2 липня]] [[Категорія:Народились 1877]] [[Категорія:Казкарі XX століття]] [[Категорія:Померли 9 серпня]] [[Категорія:Померли 1962]]