Абраксас (ΑΒΡΑΞΑΣ) або (в ранішій формі) Абрасакс (ΑΒΡΑΣΑΞ) — ім'я космологічної істоти в уявленні гностиків I—III ст. У системі гностика Василіда Абрасакс — це голова (архонт) нижчих еманацій Божества еонів, які створили 365 небес, котрі оточують Землю. В середньовічній окультній традиції набула форма імені Абраксас, а сам архонт поставав як єгипетський бог сонця, істинний Бог, або демон.

Абраксас

Символізм іменіРедагувати

Слово «Абраксас» у записі грецькими літерами тотожне числу 365 (ізопсефія), символізуючи собою сонячний рік. Літери складають слово «Абраксас» таким чином: Α = 1, Β = 2, Ρ = 100, Α = 1, Σ = 200, Α = 1, Ξ = 60 (200+100+60+1+2+1+1 = 300+60+5 = 365)[1]. Абраксас відповідно міг слугувати аналогом давньогрецької персоніфікації часу Еона, священним числом котрого також було 365. Сім літер символізують сонце і шість планет[2].

Німецький філолог Йоганн Баллерман вважав, що «Абраксас» походить від коптських «абрк» і «сакс» — «священне ім'я, святе слово». Моріц Ґудерман пропонував, що воно походить від магічної форми «абратіаот», яка утворена чотирма літерами єврейської абетки, котрі складають тетраграматон[3].

ОбразРедагувати

Гностики з течії василіданів вважали Абраксаса верховним архонтом — керівником 365 небесних сфер, породженим істинним Богом[4]. За свідченням святого Ієроніма, василідани шанували самого Абраксаса як «верховного Бога»[5], «всемогутнього Бога»[6], «Господа-Творця»[7]. Думку про такі погляди гностиків підтверджували також Феодорит Кирський[8], Аврелій Августин[9], та анонімний текст «Предестинат»[10].

Католицька церква трактувала Абраксаса як демона, язичницьке божество. Згідно з «Пекельним словником» Коллена де Плансі, василідани вірили, що Ісус Христос був «доброзичливим привидом», посланим на Землю Абраксасом[11]. Англійський орієнталіст Волліс Бадж вважав, що Абраксас — це форма Адама Кадмона[12].

Типовим зображенням Абраксаса була химерна істота з людським тулубом і руками, головою півня (рідше лева) та зміями замість ніг. Пташина чи левина голова мають паралелі з відповідними рисами єгипетського бога Ра та іранського Мітри, а змії — з грецьким Агатодемоном. У правій руці Абраксас тримає довбню чи батіг, у лівій — щит круглої чи овальної форми[12]. Іноді зображення супроводжували 7 зірок[3], сонце та місяць, або Абраксас зображався на колісниці, запряженій чотирма білими кіньми[13].

Півняча голова Абраксаса трактується як символ сонця, провіщення розвіяння всякого зла. Людський тулуб — як символ логосу, змії — обачності[13]. Батіг розуміється як амбівалентне знаряддя: ним божество і карає, і спрямовує, подібно як пастух поганяє батогом отару[3]. Щит символізує мудрість, четверо коней — чотири сторони світу[13].

Культ АбраксасаРедагувати

Послідовники Василіда надавали магічного значення каменям, на якому було вирізьблено це слово і фігура Абраксаса. Подібні камені знайдені в Азії, Єгипті, частково в Іспанії, куди вони разом з василідовим вченням занесені присциліанами, а потім були прийняті магічними і алхімічними сектами і в середні віки набули широкого поширення як амулети[12]. Часом на каменях вирізьблялося також одне з імен єврейського Бога на кшталт Саваоф, Адонай[3].

Абраксасу приписувалася здатність робити приховане явним. В містиці прикликання Абраксаса допомагає побачити речі такими, які вони є насправді, а не якими хочуть здаватись[13].

Містична фігура видозмінювалася найрізноманітнішим чином і замінювалася різними зображеннями, язичницькими та ін., які нічого спільного з гностицизмом не мають[14].

У культуріРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Іполіт Римський. Заперечення всіх Єресей. vii. 26
  2. Thrice-Greatest Hermes, Vol. 1: XI. Concerning the Æon-Doctrine. www.sacred-texts.com. Процитовано 2020-07-01. 
  3. а б в г ABRAXAS - JewishEncyclopedia.com. www.jewishencyclopedia.com. Процитовано 2020-07-02. 
  4. Abraxas. 1911 Encyclopædia Britannica. Volume 1. Процитовано 2020-07-01. 
  5. Dial. adv. Lucif. 23
  6. Comm. in Amos iii. 9
  7. Comm. in Nah. i. 11
  8. Haer. fab. i. 4
  9. Haer. 4
  10. Praedestinatus. i. 3
  11. Collin de Plancy, J.-A.-S. (Jacques-Albin-Simon), 1794-1881. Infernal dictionary : a universal directory (вид. Deluxe edition). [New York, NY]. с. 764. ISBN 978-0-9970745-1-2. OCLC 973423046. 
  12. а б в Budge, Sir Ernest Alfred Wallis (1930). Amulets and superstitions (en). Oxford University Press, H. Milford. с. 209–210. 
  13. а б в г Guiley, Rosemary (2009). The Encyclopedia of Demons and Demonology (en). Infobase Publishing. с. 2. ISBN 978-1-4381-3191-7. 
  14. Bellermann, Johann Joachim (1819). Versuch über die Gemmen der Alten mit dem Abraxas-Bilde (de). Dieterici. 

ДжерелаРедагувати