Еманація (філософія)

Емана́ція — у філософії концептуальний термін, що означає виникнення Універсуму (Всесвіту) шляхом витікання (появи) його з першопочатку, Єдиного Божества.

Еманація (лат. emanatio — витікання) — у вченні неоплатоніків «випромінювання» вищими формами буття нижчих.

Література і джерела

• Еманація // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Прокл. Первоосновы теологии. М.: Прогресс, 1993
• Лосев А. Ф.. Миф, число, сущность. М.: Мысль, 1994
• Асмус В. Ф., Античная философия, М., Высшая школа, 1998.
• Neoplatonism and Emanationism Many articles on Emanationism
• Emanation and Ascent in Hermetic Kabbalah 1.4 Mbyte PDF — Colin Low 2004. Presentation and notes on emanation and the roots of Hermetic Kabbalah
• Emanationism