Вікіпедія

Користувач:Nashastudiya/Чернетка

< Користувач:Nashastudiya
о. Маркелій Куновський
Народився 19 грудня 1853
с. Бистриця Дрогобицького повіту
Помер 4 квітня 1926
с. Кривка, Турківського повіту
Поховання с. Матків[1]
Національність українець
Діяльність священик, богослов, почесний канонік
Alma mater Львівський університет, теологічний факультет (1873-1875)
Перемиська грекокатолицька духовна семінарія (1876-1877)
Батько о. Тома Куновський (1818 – 1890)
Мати Домініка Ільницька
У шлюбі з Юлія Чайковська-Тимкович (1868 р.н.)
Діти син: Володимир
дочки:Марія Куновська (1886 р.н.), Галина Куновська
Нагороди Крилошанські відзнаки

о. Маркелій Куновський (19 грудня 1853 року в с. Бистриця Дрогобицького повіту — † 4 квітня 1926 року в с. Кривка, Турківського повіту) — український священник, богослов, почесний канонік, багаторічний парох в с. Кривка Турківського повіту. Був причетний до створення музею "Шевченківський гай"[3].

Життєпис ред.

 
Будівля колишньої Перемиської грекокатолицької духовної семінарії

о. Маркелій Куновський народився 19 грудня 1853 р. у с. Бистриця Дрогобицького повіту в Галичині в священичій родині. Батько — о. Тома Куновський (1818 — 1890) — парох с. Бистриця Дрогобицького повіту (священичий сан отримав у 1845 році). Мати — Домініка Ільницька, донька о. Василя Ільницького і Вікторії Топольницької.

Самбірську гімназію закінчив 1873 р.

1873—1875 рр. — навчався у Львівському університеті на теологічному факультеті.

1876—1877 рр. — навчався в Перемиській духовній семінарії

Ієрейські свячення отримав 18 квітня 1880 р. із рук єпископа І. Ступницького у Перемишлі.

Був одружений з Юлією Чайковською-Тимкович (1868 р.н.)[4], донькою о.  Григорія Чайковського і Йосифи Кромер.

Душпастирська праця ред.

 
Внуки Зиновій і Роман Куновські біля могили о. Маркилія Куновського в Маткові.

Був на парохіях в селах:

  • с. Росохач, Турківського повіту (1881—1882 рр.) — адміністратор,
  • с. Яблінка Вижня, Турківського повіту (1882—1891 рр.) — парох,
  • с. Кривка, Турківського повіту (1891—1926 рр.) — парох.

Будучи настоятелем церкви св. Миколи в селі Кривка особисто знав Іларіона Свєнціцького і Михайла Драгана, ініціаторів заснування музею народної архітектури і побуту під відкритим небом у Львові "Шевченківський гай і через них звернувся до митрополита Андрея Шептицького з просьбою про збереження і перевезення церкви до Львова, де вона стала першим ексронатом новоствореного музею.

  Складно сказати, яка б доля чекала цей шедевр дерев’яного зодчества, яким є невеличка бойківська церква зі села Кривка, що на Турківщині та яка сьогодні є окрасою Музею народної архітектури та побуту у Львові, якби не те, що на той час парохом у цьому селі був о. Маркелій Куновський. Згідно з одними джерелами, ця церква, посвячена отцю Миколаю, була збудована 1761 року, а, згідно з іншими - 1763-го. Вона довго задовольняла потреби мешканців села, кількість яких ніколи не перевищувала 400 осіб, а в 1920-х роках зросла майже вдвоє, а тому громада села вирішила розібрати стару церкву і на її місці поставити нову. (...) Стару церкву очікувала доля багатьох дерев’яних церков: її або могли продати в якесь інше бідніше село, або просто використати дерево на опалення. (...) Під час дискусії з громадою щодо майбутнього старої церкви отець Маркелій Куновський звернувся до відомого мистецтвознавця Михайла Драгана, який попросив допомоги Митрополита Андрея Шептицького і переконав його, що варто викупити в села цю церкву і перевезти її до Львова. Під керівництвом М. Драгана стару церкву розібрали й перевезли до Львова, у теперішній Шевченківський гай, започаткувавши у такий спосіб Музей народної архітектури й побуту просто неба. Церкву перевезли возами з Кривки і змонтували на новому місці 1930 року[3].  

26 липня 1898 р. відбулася канонічна візитація парохії в с. Кривка перемиським єпископом Костянтином Чеховичем (лист від 12 грудня 1898 р. за № 4977). У листі відзначається ревна душпастирська діяльність отця пароха та взірцевий порядок у церкві.

В 1920 р. передав до Львівського Національного музею, через свого сина о. Володимира Куновського дошку для дереворитів (двосторонню) із зображенням Богородиці і Св. Миколая, яка зберігалася в церкві с. Висоцько Нижнє без практичного застосування(Запис у книзі надходжень музею за № КВ — 8448), з метою збереження її мистецької вартості для наступних поколінь[5].

Помер 4 квітня 1926 р. у с. Кривка, похований біля церкви Пресвятої Трійці в с. Маткові[6].

  Під час прибирання та проведення відновлюваних робіт на могилі о. Маркилія Куновського в с. Матків до нас підійшов літній чоловік на прізвище Матківський і поцікавився ким ми приходимся о. Маркилію. Довідавшись, що ми є внуками, розказав деякі деталі з його життя. Зокрема відмітив той факт, що під час Першої світової війни о. Маркелій виїздив „на Чехи”, ймовірно, до родини, і що після війни жив дуже бідно[7].  

Розповідь видається правдоподібною, бо:

  Під час Першої світової війни село Кривка ( в якому проживав о. Маркилій Куновський) опинилося на шляху російських військ через Верецький перевал на Закарпаття, тому кілька днів у селі велися жорстокі бої у вересні 1914 року. Людей виселили до табору Гминди. Село було зовсім спалене і знищене, як жодне в повіті, залишилась тільки церква...[8]  

Шляхетство гербу «Лодзя» ред.

  Куновські гербу Лодзя вийшли або з Кунова в Косцянськім повіті, або з Кунова з-під Квєцішева в Гнєзненськім повіті. (...) Адам-Францішек-Ксаверій, що народився в 1779 році (метрикальний запис в Перемишлі), оженився з Агнетою Юзефович, від якої син Тома, що народився в 1818 році (метрикальний запис в Топільниці), греко-католицький священик в Бистриці, з Домінікою Ільницькою, дочкою Василя Ільницького і Вікторії Топольницької, мав синів: Ієроніма-Василя, що народився в 1847 році (метрикальний запис в Ластівці) і Маркилія-Миколу, що народився в 1853 році (метрикальний запис в Бистриці), що підтверджені в дворянстві в 1866 році в Галицькому Регіональному Відділі[2].  

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Похований біля церкви Пресвятої Трійці в с. Маткові.
  2. ↑ а б Adam Boniecki.Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t 13.  — S 195. (пол.)
  3. ↑ а б Роман Горак. Канікули 1888 року (Листи Антона Березинського до Івана Франка). — Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. Випуск 20. — Львів: Апріорі, 2016. — С. 438 — 439. — ISBN 978-617-629-341-5.
  4. ↑ Похована в с. Велика Білина на Самбірщині
  5. ↑ Зиновій Куновський, Василь Слободян. Погляд в минуле. Світлини о. Володимира Куновського. — Львів: ПП"Кварт", 2008 — С 82-83 — ISBN 966-8792-17-3
  6. ↑ Богдан Прах. Духовенство Перемиської єпархії та апостольської адміністрації Лемківщини. Том І ― Львів: Український Католицький університет, 2015 ― С 571—572. — ISBN 978-966-2778-21-2
  7. ↑ Роман Куновський. Штрихи до життєпису о. Володимира Куновського. (непечат.)
  8. ↑ Гайда Ю. І., Шуптар В.А. Турківщина: історія населених пунктів. – Ужгород: Патент, 2002 – С 304 — ISBN 966-7725-52-9

Джерела ред.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Nashastudiya/Чернетка
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Nashastudiya/Чернетка&oldid=24962313