Вікіпедія

Очабрук Омелян

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Очабрук.

о. Омелян Очабрук (14 квітня 1891 в с. Ліщовате Ліського повіту — 1953, Дубравний ВТТ, Мордовська АРСР) — український священник, богослов, почесний канонік.. Багатолітній парох в с. Росохач, Височанського деканату. Почесний канонік, мученик за віру.

о. Омелян Очабрук
Файл:О. Омелян Очабрук.jpg
Народився 14 серпня 1891(1891-08-14)
с. Ліщовате, Ліського повіту
Помер 1953(1953)
Дубравний ВТТ, Мордовська АРСР
Національність українець
Діяльність священик, богослов
Alma mater Львівська
Греко-Католицька
духовна семінаря (1910-1913),
Перемиська
Греко-католицька
духовна семінарія (11913-1914)
Титул почесний канонік(1936)
Батько о. Алексій Очабрук
(31.03.1855 — † 25.12.1929)
Мати Наталія Гардзінська († 1945)
У шлюбі з Євгенія Жарська 
(01.02.1891 — † 31.03.1983)
Діти Анатолій
Неоніла Богатюк
Олена Луців (1925 — † 22.071981)
Марія Зуєва (1928)
Оксана Бендзяк (25.10.1930)
Дарія Сидоряк (01.04.1938)
Нагороди Крилошанські відзнаки

Життєпис ред.

Омелян Очабрук народився 14 квітня 1891 р. в с. Ліщовате Ліського повіту в сім'ї місцевого пароха о. Алексія Очабрука і Наталії (з дому Гардзінських) 1902–1910 рр. навчався в цісарсько-королівській гімназії в Саноку.[1]
1910–1913 рр. — навчався в Львівській греко-католицькій духовній семінарії, в 1913–1914 рр. — навчався в Перемиській греко-католицькій духовній семінарії.

Одруживсяся з Євгенією Жарською (01.02.1891 рн. у с. Глудно, Березівського повіту, померла 01.04.1984 р. в м. Дрогобич, Львівської обл.), донькою о.  Івана Жарського і Меланії (з дому Гукевич). Мав шестеро дітей: Анатолій, працював лісником, застрелений енкаведистами; Неоніла Богатюк, фармацевт, з1944 р. в еміграції в США, в м. Нью-Йорк, де й померла; Олена Луців (04.04.1925-22.07.1981 рр.), стоматолог, померла в м. Дрогобич, де й похована; Марія Зуєва (1928 рн.), вчителька, в березні 1950 р. заслана в Братський р-н Іркутської обл., де й жила; Оксана Бендзяк (25,10.1930 рн.), в березні 1950 р. заслана в Братський р-н Іркутської обл., 1970 р. повернулась у м. Дрогобич, Львівської обл., жила в м. Стебник, Дрогобицького р-ну, Львівської обл.; Дарія Сидоряк (10.04.1938 рн.), технолог громадського харчування, живе у Дрогобичі[2].

Душпастирська праця ред.

22.10.1916 р. отримав дияконські свячення, а 29.10.1916 р. — ієрейські свячення з рук єпископа Григорія Хомишина в Катедральному соборі в Перемишлі.
01.11.1916–1919 рр. — завідатель в с. Гломча, Бірчанського деканату,
1919–1921 рр. — сотрудник в с. Дубовецько, Порохницького деканату,
1921–1923 рр. — завідатель в с. Росохач, Височанського деканату,
1923–1950 рр. — парох в с. Росохач, Височанського деканату.
В 1936 р. наділений крилошанськими відзнаками[2].

Арешт, табір ред.

10.01.1950  р. заарештований УМДБ у Дрогобицькій обл.
13.03.1951 р. начальник третього відділення слідчого відділу майор Піскунов склав обвинувальний висновок за ст. 54-1  «а», 54-10, ч. 2 і 54-11, пропонуючи передати слідчу справу о. Омеляна Очабрука через військового прокурора у МВС в Дрогобицькій обл. на розгляд Спеціальної наради і призначити як міру покарання 25 років ВТТ з конфіскаціею майна. Обвинувачувався у тому, що:

  В перші дні окупації німцями території с. Росохач Боринського р-ну Дрогобицької обл. був головою податкової комісії, виконував усі розпорядження і накази німецьких властей. У 1941 р. в м. Турка брав активну участь на мітингу, присвяченому проголошенню "Самостійної" України, організованому українськими націоналістами. У вересні 1944 р. надав свою хату бандитам ОУН, і вони перебували там протягом доби; віддав їм на прохарчування теля, свиню і вівцю. В червні 1945 і в жовтні 1947 рр. удоступнив свою хату бандитам ОУН "Андрієнкові" та іншим, відтак віддав їм на прохарчування три бики. В 1945-1949 рр. неодноразово удоступнював свою хату бандитам ОУН як сховище від органів радянської влади, інформував їх про ситуацію у селі, забезпечував продуктами. Восени 1945 року передав бандитам через станичного ОУН із с. Росохач Дриля С. В. 50 кг жита і 500 карбованців. У серпні 1948 року віддав бандитам ОУН свиню. Влітку 1949 року хоронив померлого від ран бандита ОУН і не повідомив про це органи радянської влади. Крім того, в церкві переховував націоналістичну літературу антирадянського змісту.
Засуджений 19.07.1950 р. Спеціальною нарадою при МДБ СРСР за ст. 54-1 «а», 54-10, ч. 2, 54-11 КК УРСР до 10 років ВТТ з конфіскаціею майна «за активну націоналістичну діяльність у період перебування на окупованій німцями території, посібництво антирадянській банді українських націоналістів і зберігання контрреволюційної літератури».
У серпні 1950 р. о. Омеляна Очабрука відправлено у Дубравний ВТТ, Мордовська АРСР, Зубово-Полянський р-н, ст. Потьма, п/в Явас-Сосновка. Працював на лісоповалі. Хворів на нирки.
Помер у таборі в 1953 р., про його смерть родину повідомили співв'язні. Точної дати смерті встановити не вдалося.
Реабілітований 15.05.1992 р. прокуратурою Львівської області[2]. 		 
  Через 55 років після смерті батька в селі Росохач біля церкви відбулося освячення символічної могили та пам'ятника отцю Омеляну Очабруку. Після Служби божої відбувся парастас. Виступали о. Іван Бальковський, голова сільради Іван Пилипчак, місцевий вчитель Франко Марочканич, вчитель із с. Козьова Микола Клепуц, рідні Ірина Могила, Мирослав Куновський, внуки Віра Бендзяк та Любов Сембратович.[3]  

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ ХХІХ Sprawozdanie dyrektora с.k. gimnazium w Sanoku za rok szkolny 1909-10. — W Sanoku: Nakladem funduszu naukowego — Drukiem Karola Pollaka, 1910 — st. 84
  2. ↑ а б в Богдан Прах. Духовенство Перемиської єпархії та апостольської адміністрації Лемківщини. — Львів: Український Католицький університет, — 2015. T — I. — С 317—319. — ISBN 978-966-2778-21-2
  3. ↑ Дарія Очабрук-Сидоряк. Мученик за віру християнську. ― Народна газета Сколівщини Бойківська думка. ― с 4-5

Джерела ред.

  • Богдан Прах. Духовенство Перемиської єпархії та апостольської адміністрації Лемківщини. — Львів: Український Католицький університет, — 2015. T — I. — С 317—319. — ISBN 978-966-2778-21-2
  • Зиновій Куновський, Роман Куновський. Олена Куновська, століття прожите для сім'ї, родини, людей з Богом в серці. — Львів: 2011 — С 11
  • Зиновій Куновський. Спогади про життя і діяльність о. Володимира Куновського. — Львів: Папуга, 2006 — с. 74-75
  • о. Володимир Куновський. Літопис парохіяльна в Яблунові. — Львів: 2014 — с. 34
  • Василь Слободян. Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів: Інститут українознавства ім. Крип'якевича НАН України, 1998. — ISBN 966-02-0362-4
  • ХХІХ Sprawozdanie dyrektora с.k. gimnazium w Sanoku za rok szkolny 1909-10. — W Sanoku: Nakladem funduszu naukowego — Drukiem Karola Pollaka? 1910 — st. 84

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Очабрук Омелян
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Очабрук_Омелян&oldid=38037654