Відкрити головне меню

Савчишин Юрій

Приєднався 26 жовтня 2010

Любовометрія — це наука на перетині прикладної математики і любові. Математичні методи можуть допомогти у вирішенні складних життєвих питань, особливо при виборі супутника життя. Чіткі розрахунки можуть збільшити шанси при вирішенні цієї проблеми, все просто: потрібно лише знати секретну формулу. Група вчених, на чолі з психологом Вашингтонського університету Джоном Готтманом, автором книги «Математика брака», створила математичну модель, яка складається з набору рівнянь, що дозволяють з 94 % точністю прогнозувати, які шлюбні пари залишаться разом, а які розлучаться. Математична модель дає унікальну можливість описати взаємини людей і тих сил, які ними рухають. Математика наочно демонструє, що відбувається, коли подружжя говорить один з одним. Дослідження, у якому також брав участь англійський математик Джеймс Мюррей, вперше вводить суворі математичні закони в мистецтво кохання. Спові* У стародавній міфології і поезії — космічна сила, подібна до сили тяжіння.

  • У Платона і в платонізмі любов — ерос — спонукальна сила духовного сходження.

Типи любовіРедагувати

 
Материнська любов супроводжує людину ціле життя[1]

Психологія любовіРедагувати

Емоція як перша сходинка розвитку оцінки поступово насичується раціонально і набуває морального змісту. Саме завдяки моральній оцінці дитина ділить усе, що відбувається навколо неї, на два протилежні полюси: добро — зло, правда — брехня, любов — ненависть, розум — невігластво, милосердя — жорстокість, честь — ганьба, радість — горе.

Любов:

  • Висока ступінь емоційно позитивного відношення, що виділяє об'єкт серед інших і поміщає його в центр життєвих потреб і інтересів суб'єкта (любов до батьківщини, до матері, до дітей, до музики тощо).
  • Інтенсивне, сердешне і відносно стійке відчуття суб'єкта, обумовлене сексуальними потребами і що виражається в соціально сформованому прагненні бути з максимальною повнотою представленим в життєдіяльності іншого так, щоб будити у нього потребу відповідного відчуття тієї ж інтенсивності.
 
Єва, послухавшись Змія, спокусає Адама.

Любов в своїх інтимних психологічних характеристиках є суспільно-історично обумовленим відчуттям, що своєрідно відображає соціальні відносини і особливості культури, виступаючи як етична основа відносин в інституті шлюбу.

Дослідження онтогенезу і функцій любові показують, що вона грає велику роль у формуванні і становленні особи.

Існує тісний зв'язок індивідуального відчуття любові з традиціями і нормами суспільства і з особливостями сімейного виховання — обидві ці групи змінних є джерелом прийнятих суб'єктом способів інтерпретації своєї поведінки.


Любов — християнська чеснотаРедагувати

Любов  (грец. agape, в значенні глибокого духовного милосердя, доброти, співчуття) — найперша християнська чеснота, і також виявлення дару Святого Духа. Пише Павло у «Посланні до Коринтян»: «Я ж покажу вам путь ще кращу. Любов ніколи не перестає», а також говорить про любов в контексті інших духовних дарів. Любов є даром, як говорить сам Павло, «найдосконалішим, який ніколи не перестає».

Любов — це не тільки чеснота. Це сама сутність життя. Бог є Любов і за іменем, і за діями. Любов з'єднує людину з Богом, Джерелом любові. «Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не величається, не гордиться, не безчинствує, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, не радіє неправді, але радіє разом істині, все покриває, всьому вірить, усього сподівається, все переносить» (1 Кор. 13,4-7).

Любов до ближнього є природним наслідком дійсного діяння Духа любові в серці людини. Не можна говорити про справжню любов до Бога без зовнішніх проявів у способі мислення, дій і вираження прагнень. Уміння любити і приймати ближніх[2] такими, якими вони є — це зовнішній прояв внутрішнього перетворення і обожествлення чи возз'єднання з Христом. Заповіді любити Бога і ближнього творять нерозривну цілісність (Мт 22,34-40). Доброзичливість, повага, уміння пробачати, чутливість до потреб інших — це ознаки, характерні для життя людини, воз'єднаної з Христом, які повинен сповідувати християнин. Особливим проявом цієї духовної єдності є здатність відповідати на зло добром, на зневагу — вибаченням, що також є виразом зрілої християнської позиції.

Любов є добрий устрій душі, так що вона нічого з існуючого не любить більше, ніж пізнання Бога -Прп. Максим дник


Окситоцин та інші хімічні речовини вторгаються в мозок, щоб у вас із вашим коханим (коханою) почалися спокійні, міцні стосунки.

Пристрасна любов не може тривати вічно, серед іншого і з біохімічних причин, стверджують учені. Дія біологічно активних речовин, що визначають емоційне ставлення до «предмета», з часом стає менш вираженою — а значить, знижується і потяг. На думку різних дослідників, це відбувається на 2 — 4 рік сумісного життя — період, коли, за статистикою, і відбувається велика кількість розлучень.


Афоризми про любовРедагувати

  • Та людина, яку ти любиш у мені, звичайно, краща за мене: я не такий. Але ти люби, і я намагатимусь бути краще.  — Михайло Прішвін

Дні року присвячені любовіРедагувати

Дивитись такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

Категорія: Християнські чесноти Категорія: Філософські терміни Категорія: Емоції Категорія: Почуття

Література: Gottman, John (2003). The Mathematics of Marriage. MIT Press. ISBN 978-0262072267.

  Цей користувач — з України.
Цей користувач зі славного королівського Міста Лева


  1. Владзімірський, Микола. «Слово мама, найбільшеє, найкращеє слово», Українське життя в Севастополі, Перевірено 22-06-2010.
  2. Олександр Жабенко. Про прощення і молитву