Правда

сторінка значень у проєкті Вікімедіа

Правда — це об'єктивна реальність, що не залежить від спостерігача чи суб'єктивного сприйняття. Синонімом слова правда є слово Істина, яке внаслідок браку фахової освіти чи з метою свідомих маніпуляцій часом протиставляють слову правда. В той же час етимологічне дослідження слова Істина виявляє його просте значення — те, що є, або те, що існує.[1][2]

У релігії ред.

Правди віри — розділ катехізису християнського віровчення.

В сучасній українській мові ред.

В сучасній українській мові має два значення:
1. істина,[3][4][5][6]
2. справедливість.[3][5][6]

 
Образ Правди в старосвітські часи, з точки зору християнства. Правда в образі Ісуса Христа, ікона VI століття.

Семантична різниця між «правдою» і «істиною» збереглася в східнослов'янських мовах, натомість в польській та чеській мовах збереглося лише правда (пол. prawda, чеськ. pravda), а «істина» (старопольське «iscina») було втрачене.[джерело?]

Етимологія ред.

Російське, болгарське, македонське правда, білоруське праўда, давньоруське правьда, польське і верхньолужицьке prawda, чеське і словацьке pravda, нижньолужицьке psawda, східнохорватське правда, словенське pravda, старослов'янське правьда — праслов'янське праvьdа, похідне від праvъ «правий, справедливий».[7]

У давній мові ред.

Див.також:

Друковані видання ред.

Фільми ред.

Росія Росія ред.

Україна Україна ред.

Примітки ред.

  1. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Ред-кол.: О. С. Мельничук (голов.ред.) та ін. — К.: Нак.думка, 1983. — (Словники України) ISBN 966-00-0785-Х
  2. Fasmer M. Russisches etymologisches Worterbuch. Heidelberg, 1950—1958; переклад російською: Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — 1-е изд. — Т. 1-4. — М., 1964—1973.
  3. а б в Огієнко І. І. Етимологічно-семантичний словник української мови. [У 4 т.] (1979—1995) / Том IV. (П-Я). Редакція й доповнення Др. Магдалина Ласло-Куцюк. Ред. кол: Др. С. Радчук і ін. — Вінніпег: «Волинь», 1994. — 536 с. (с.:108)
  4. П. Білецький-Носенко. Словник української мови / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — К.: Наук. думка, 1966. С. 423 (с.: 296)
  5. а б Словник української мови. В 11 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Т. З.:(Поїхати-Приробляти) Редкол. Білодід І. К., Бурячок А. А. та ін. — К.: Наук. думка, 1976. С. 724 (с.:497-499)
  6. а б в Словник староукраїнської мови XIV—XV ст. [У 2 т.]/ УН УРСР Інститут суспільних нвук. (1977—1978) / Том II. Ред. Г. Д. Гринчишин. — К.: Наук. думка, 1978. С. 592 (с.: 219)
  7. Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий (Д-Копці) / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1985. (с.:550)
  8. а б Детская энциклопедия: для среднего и старшего возраста. Том: 7 Из истории человеческого общества / Гл. редакция: Д. Д. Благой, В. А. Варсанофьева, Б. А. Воронцов-Вельяминов, П. А. Генкель и др.; гл. редактор: А. И. Маркушевич; научн.редакторы: С. Д. Сказкин, М. В. Нечкина, Н. П. Кузин, А. В. Ефимов, А. И. Стражев, А. Г. Бокщанин;, зам. Гл. редактора: П. А. Мичурин. — Изд. Академии педагогических наук РСФСР, Москва 1961, С: 621 (с.:220)

Література ред.

Посилання ред.