Відкрити головне меню
Свята мати Софія та її доньки Віра, Надія й Любов. Західна Україна 18 ст

Святі Софі́я, Ві́ра, Наді́я та Любо́в (грец. Σοφία, Πίστη, Ελπίς, Αγάπη, італ. Sapienza, Fede, Speranza, Carità, лат. Sapientia, Fides, Spes, Amor; пом. 137, Рим, Римська імперія) — ранньохристиянські святі, мати Софія та її дочки мучениці Віра, Надія й Любов.

За правління імператора Адріана жила в Римі вдова Софія з трьома дочками, яким побожна мати дала імена трьох богословських чеснот — Віра, Надія й Любов. Вона дбайливо виховувала своїх дочок, даючи їм приклад мужності та витривалості у святій вірі.

Коли 137 року почалося переслідування християн, матір з дочками ув'язнили й відправили на суд до імператора. Коли вимоги зректися християнської віри не допомогли, Адріан доручив родовитій жінці Палладії переконати матір та дочок вернутися до ідолопоклоніння. Проте їй теж це не вдалося.

Розлючений імператор наказав замучити трьох невинних дівчат, а матір відпустити на волю. Софія поховала тіла своїх дочок, а сама провела в молитві три дні біля їхнього гробу. Третього дня Бог забрав її святу душу до Себе.

Пам'ять святих вшановується церквою 30 вересня.

Зображення святої Софії з трьома доньками в період Речі Посполитої було присутнє на гербі Київської католицької єпископії.

Див. такожРедагувати

ДжерелоРедагувати