Джерело
Капличка над джерелом. Слатіна-над-Упоу, Наход, Чехія
Джерело на гербі міста Бад Ельстер, Німеччина

Джерело́ — природний, самочинний сконцентрований вихід на земну поверхню підземних вод. Виникає під впливом земного тяжіння або гідростатичного тиску. Джерела утворюються на дні ярів, балок, на схилах горбів, крутих берегів річок.

Зміст

ТипиРедагувати

Розрізняють джерела постійні, сезонні, тимчасові, періодичні (наприклад гейзери), прісні, мінералізовані, солоні, гарячі (термальні води) і холодні. Часто джерело — центр, з якого рідина витікає по радіусах безперервно й однаково у всіх напрямах (наприклад Оконські джерела).

Сифонні джерела — джерела підземних вод, які діють періодично після наповнення карстової порожнини і сифонного каналу, що з'єднує порожнину з поверхнею Землі.

Деякі джерела є водночас витоками річок. В Україні з джерел починаються такі річки: Дністер, Бистриця Солотвинська, Збруч та інші.

НазваРедагувати

Етимологія

Слово «джерело» того ж походження, що й «жерло» — від прасл. *žerdlo (утвореного з ранішої форми *gerdlo внаслідок першої палаталізації). Ці слова етимологічно споріднені також з «горло» (похідного від варіанта з іншим ступенем вокалізму *gъr̥dlo), і сходять до пра-і.е. *gʷerh₃-tlóm. Первісне значення — «горло»; потім — «отвір»; а пізніше в східно- і західнослов'янських мовах — «отвір, з якого б'є вода»[1].

Інші назви

Джерело також іноді називають ключем[2], криницею[3], у діалектах — кирницею, керницею, чуром[4], чуркалом[5], норою[6], живцем[7].

ЗначенняРедагувати

Використовувані людьми джерела для зручності набирання води часто обладнують дерев'яними, кам'яними, металевими зливами, вкопують ємності (вживані для цього порожнисті стовбури відомі як «кадоби»)[8]. Над деякими джерелами зводять каплиці.

ІншеРедагувати

Латинська назва тім'ячка немовляти fonticulus буквально означає «джерельце»: це пов'язане з його пульсацією, яка нагадує биття струменя води.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  2. Ключ // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Криниця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Чур // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Чуркало // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Нора // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Живець // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  8. Кадіб // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909

ДжерелаРедагувати