Відкрити головне меню

Загальна біоморфологічна характеристикаРедагувати

Геофіт. Багаторічна трав'яна рослина 20-45 см заввишки. Бульби кулясті. Стебло з 4-7 сизувато-зеленими листками при основі та кількома листовими піхвами з невеликими листовими платівками у середній частині. Листки прикореневої розетки відмирають у середині травня. Суцвіття розгалужене, до 18 см завдовжки, з (2)3-8(10) квіток. Квітки великі (до 2,5 см у діаметрі), жовто-коричневі, нагадують бджолу, пелюстки зовнішнього кола рожеві, червоні, білі. Губа трилопатева, до 1,5 см завдовжки, оксамитова, з коричневим малюнком. Цвіте у квітні-червні. При відсутності комах-запилювачів або у несприятливих умовах звичне для рослин перехресне запилювання замінюється самозапиленням. Плодоносить у липні-серпні. Розмножується насінням.

Умови місцезростанняРедагувати

Світлі ялівцеві ліси, чагарники, узлісся, вапнякові осипи на висоті 200—300 м над рівнем моря. Мезоксерофіт. Ступінь природного поновлення незадовільний.

Ареал виду та його поширення в УкраїніРедагувати

Європейсько-середземноморський вид на північній межі диз'юнктивної частини ареалу. Атлантична, Середня Європа і Середземномор'я, диз'юнктивна частина — окремі регіони Кавказу, Малої та Західної Азії, Північної Африки.

В Україні — Південний берег Криму (від Севастополя до Ялти). Чисельність та структура популяцій дуже низька (фіксувалося лише по кілька особин у двох місцезнаходженнях в Криму). У 2010 р. вперше виявлено у Західній Україні у Галицькому національному природному парку[2]

Природоохоронний статус виду та заходи з охорониРедагувати

Зникаючий. Занесений до Додатку II CITES. Занесений до Червоної Книги України.

Охороняється в Ялтинському гірсько-лісовому природному заповіднику. Потребує виявлення всіх існуючих популяцій і встановлення режимів абсолютної заповідності та заказного, а також розведення в культурі. Заборонено заготівлю рослин, гербаризацію, порушення умов місцезростань (забудову територій та облаштування місць рекреації).

Причини зміни чисельностіРедагувати

Тривалий онтогенез, вузька екологічна амплітуда, низька конкурентна здатність виду, курортне, дорожнє будівництво, господарські роботи, зривання на букети, забур'янення порушених біотопів.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Ophrys apifera // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Унікальну орхідею знайдено у Галицькому національному парку http://www.naturalist.if.ua/?p=3477

ЛітератураРедагувати

ДжерелаРедагувати