Ситник Костянтин Меркурійович

Костянти́н Мерку́рійович Си́тник (3 червня 1926, Луганськ — 22 липня 2017, Київ) — український науковець-ботанік, фізіолог рослин, дійсний член АН УРСР (з 1973; з 1974 її віце-президент), Почесний директор Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, голова Комісії НАН України з розробки наукової спадщини академіка В. І. Вернадського, академік НАН України.

Костянтин Меркурійович Ситник
Народився 3 червня 1926(1926-06-03)
Луганськ
Помер 22 липня 2017(2017-07-22) (91 рік)
Київ
·Інсульт
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність ботаніка
Alma mater Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Вчене звання професор
Членство НАН України, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Посада народний депутат України[1] і народний депутат України[2]
Партія Блок Віктора Ющенка «Наша Україна», КПРС і Республіканська платформа
Діти Микола Вересень
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки Державна премія СРСР
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора

Член Українського ботанічного товариства, почесний член Російського товариства фізіологів рослин. Почесний громадянин Луганська. Член ЦК КПУ в 1981—1990 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Голова Верховної Ради Української РСР 10-го скликання.

Біографія ред.

Народився 3 червня 1926 в місті Луганську. Закінчив Луганський педагогічний інститут (1945—1949), факультет природознавства, «Хімія і природознавство»; у 1949—1950 роках — асистент кафедри зоології Луганського педагогічного інституту, працював під керівництвом відомого краєзнавця Івана Сахна. Член ВКП(б) з 1951 року.

У 1950—1953 рр. — аспірант, у 1953—1958 рр. — молодший науковий працівник, у 1958—1960 рр. — старший науковий працівник, у 1960—1979 рр. — завідувач відділу фізіології рослин, з 1970 — директор Інституту ботаніки імені М.Холодного АН Української РСР.

У 1953-1956 рр. — науковий працівник-консультант науково-організаційного відділу, у 1957—1960 рр. — заступник головного наукового секретаря, у 1962—1966 рр. — начальник науково-організаційного відділу, у 1966—1970 рр. — головний науковий секретар, у 1972—1974 рр. — академік-секретар Відділення загальної біології, у 1974—1988 роках — віце-президент Академії наук УРСР.

З 1967 року — головний редактор «Українського Ботанічного журналу». Пізніше — член редколегії видання.

1967 — Доктор біологічних наук, професор (1967),

1973 — академік НАН України (Відділення загальної біології, ботаніка), президент Українського ботанічного товариства; голова експертної ради ВАК України; голова Всеукраїнської екологічної ліги.

 
Могила Костянтина Ситника, Байкове кладовище

Під безпосереднім керівництвом та особистої участі Ситника в 70-ті роки XX століття були започатковані дослідження з біо- та хемосистематики рослин, закладено основи для подальшого розвитку генетичної та клітинної інженерії рослин в Україні.

Виступав з критикою уявлень про існування фітогормонів, підтримував погляди Лисенка Т. Д.[3] Пізніше точку зору на ці питання змінив.[4]

Сини: Сергій (1952) — біолог, с.н.п., Ін-т фізіології рослин НАН України; Микола (1960) — журналіст (Микола Вересень), онуки: Олександра (1981); Романа (1999).

Помер 22 липня 2017 року у Києві від інсульту[5]. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі[6] (ділянка № 49а, 50°24′59″ пн. ш. 30°30′05″ сх. д. / 50.4164306° пн. ш. 30.501500° сх. д. / 50.4164306; 30.501500).

Політична діяльність ред.

Член ВКП(б) з 1951 року.

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР X та XI скликань, був Головою Верховної Ради УРСР Х скликання.

Громадська діяльність ред.

Член редколегії журналів «Український ботанічний журнал», «Экология и ноосферология», «Вісника Харківського національного аграрного університету» (Серія: біологія), «Физиология растений» (Росія), «Ботанического журнала» (Росія), Голова спеціалізованої вченої ради по захисту докторських дисертацій за спеціальностями «ботаніка» і «мікологія».

Наукові праці ред.

Автор (співавтор) понад 400 наукових праць в галузі фізіології рослин, екології, космічної біології, зокрема співавтор книг:

  • «Молекулярные механизмы клетки» (1969),
  • «Физиология корня» (1972),
  • «Життя зеленого листка» (1973),
  • «Біологічний словник» (1974, 1986, за ред.),
  • «Довідник з біології» (1978; 1979, 1981, 1985 — рос.; за ред.),
  • «Физиология листа» (1978, за ред.),
  • «Микола Григорович Холодний» (1979),
  • «Микроорганизмы в космическом полете» (1983, за ред.),
  • «Клеточная инженерия растений» (1984),
  • «В. И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Украине» (1984, 1988),
  • «Морфогенез архегониат» (1985),
  • «Ботанические тетради» (1986),
  • «Биосфера. Экология. Охрана природы: Справочное пособие» (1987, за ред.),
  • «Методологические проблемы интеграции ботанических наук» (1987),
  • «Словарь-справочник по экологии» (1994, відповід. ред.) та ін.
  • кандидатська дисертація «Вплив умов живлення і водопостачання на ріст і фізіологічні процеси в лимоні» (1955);
  • докторська дисертація «Ріст і взаємодія органів рослин» (1966).

Відзнаки і нагороди ред.

За наукову, політичну та громадську діяльність Костянтин Ситник відзначений багатьма високими урядовими нагородами.

Він є лауреатом Державних премій СРСР та України в галузі науки і техніки та премії ім. М. Г. Холодного (1979), нагороджений медаллю «В память 1500-летия Киева». За внесок у розбудову української держави нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України.

Примітки ред.

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. Ситник К. М. До питання про так звані фітогормони // Укр.ботан. журн.. — 1953. — Т. 10, вип. 2. — С. 73-83.
  4. Ситник К. М. Еволюція еволюційної ідеї (до ювілею Ч. Дарвіна) // Укр.ботан. журн.. — 2009. — Т. 66, вип. 1. — С. 3-13.
  5. В Киеве умер известный ученый /Обозреватель, 22.07.2017/
  6. Сайт НАН України, 24.07.2017. Архів оригіналу за 26.07.2017. Процитовано 24.07.2017. 
  7. Указ Президента України від 3 червня 2006 року № 476/2006 «Про нагородження К. Ситника орденом князя Ярослава Мудрого»
  8. Указ Президента України від 17 квітня 1998 року № 311/98 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»

Джерела ред.

Посилання ред.