Коли

Варіант гербу Юноша

Ко́ли (іноді Ко́лі^[1]) гербу Юноша (пол. Kołowie) — шляхетський рід Королівства Польського.

Зміст

1 Представники
2 Примітки
3 Джерела
4 Посилання

ПредставникиРедагувати

Протопластом роду Адам Бонецький уважав Миколая Далявського — свідка у надавчій грамоті на Винники дітям львівського війта у 1352 році^[1]. Сучасний дослідник Єжи Сперка припускає, що предки роду роду походили з Сілезії^[2].

Миколай — воєвода іновроцлавський
Пйотр — каштелян іновроцлавський^{[джерело?]}

Ян з Далеєва (?—1438) — стольник королеви Софії Гольшанської 1429, галицький каштелян 1437, земський суддя 1435.

Перша дружина невідома. Діти:
- Клєменс з Далеєва, Библа, Сапоровичів (Шапоровичів) (пом. перед 1468) — син першої дружини, від нього пішов рід Сапоровських (в 1443-му р. після розподілу отримав Сапоровичі, Kornicze, пів Przerowa). Помер в 1468 р. Діти:
  - Станіслав (Stanisław)
  - Томас (Tomasz)
  - Ян; сини Клеменса 1473 року після поділу спадку стрийка Яна отримали Печеніжин, Ключів (Kluczów), Кийданці (Kojdańcze), Хлібичин, половину села Перерів (Przerów^[3]^[4]), половину рухомого майна, золота і 220 гривень, записаних на Коропці, а 1475 квитували стриєчного брата Петра зі 160 на Кропці.
- Ян «Колюшко» — син першої дружини, галицький підстолій^[5] 1455 р. Одружений був в 1438 р. з Ядвігою з Мартинова. Помер бездітний 1468 р.
- дочки ~1443-го року.
Друга дружина — Ядвіга з Моравиці (Morawica), удова Навоя з Тенчина. Діти з Ядвігою:
- Ян «Старший» (іноді зветься «Колюшко»), підписувався «з Далеєва, Гринівців, Жовтанців») (?—1472) — галицький підкоморій 1455, 1443 від свого імені та молодших братів брав участь у поділі «ба́тьківщини» зі зведеними братами, 1446^[5] з молодшими рідними братами поділили «ба́тьківщину», він отримав Гринівці (Hryniowce), Загір'я, вони Далеїв та Лисець; 1468 погодив з удовою брата, підстолія Яна, його спадок (отримав Грожану, Хлібичин, Сопів, Підгайці; 1469 під час ревізії королівщин у Руському та Подільському воєводствах пред'явив багато привілеїв з наданнями та записами сум, зокрема, 300 гривень на Прерові та Мацейовичах (Maciejowice), 300 — на Сарнках та Озерянах, на села Корнич та Сапоровичі в Коломийському повіті, «вічні листи» на Вербів та Клекотів у Львівському повіті, 200 — від угорського короля на Букачівцях, Козарах, Вишневі, Молоденцях (Młodzieńce), королеви Марії на Лисці, «вічні листи» старого короля на Жовтанці, Устя, Małyszyce, Nieszczyce, Panowce, Kochenów; 1471 набув від Грицька Кердея Зелену, Сокиринці (Siekierzyńce), чотири села на Поділлі. Діти Яна:
  - Барбара — дружина Миколая Гербурта, самбірського войського, який 1483 року записав їй 700 гривень оправи посагу та віна^[6]
  - Павел з Далейова (Далеюва) та Жовтанців (?—1509) — підкоморій, каштелян галицький, воєвода подільський, дружина — Бурнетта Ходецька Діти Павла:
    - Ян — польний гетьман коронний
      - Катажина — дружина Теодорика Язловецького (молодшого), коронного гетьмана Миколая Сенявського
      - Анна — дружина подільського воєводи Яна Мєлєцького
    - Станіслав — підкоморій галицький у 1517
    - Миколай (?—1532)^[6] — червоногродський староста^[7], галицький хорунжий, підкоморій
    - Барбара — друга дружина великого литовського гетьмана Юрія «Геркулеса» Радзивілла, мати королеви Варвари Радзивілл
  - Ян
  - Пйотр — неповнолітній 1473, ротмістр 1505, дружина Барбара Кміта з Дубецька, удова Станіслав Дершняка, оправна посесорка Рокитниці^[8]
- Ян «середній» (Ярослав) (?—1471), з 1452 фігурує як Ярослав. В 1446 р. з допомогою Яна Старшого отримав (разом у володіння з середнім Яном) Далеїв та Лисець (ред. 99% що це в Івано-Франківській обл. але 1% що в Тернопільській). В 1453 р. заставив Загір'я (Zagórze) Гнатові з Кутища^[5]. Для старшого брата Яна (гал. підкоморій), який повернувся з Угорщини, має підтвердити тут заставу. "Ян Ярослав" помер бездітний в 1471 р. В тому ж 1471 р. Ян (гал. підкоморій) викупив Загір'я (Zagórze).
- Ян «молодший» — неповнолітній 1446, студент Краківського університету 1447. Останній раз згадувався в актах 1448 р. і напевно потім помер.
- Катажина — дружина перемиського каштеляна Добєслава Одровонжа