Дубецько (пол. Dubiecko) — місто на Закерзонні в Польщі, у гміні Дубецько Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 871 особа (2011[1]).

Місто
Дубецько
пол. Dubiecko
Dubiecko art gallery.jpg
Колишня церква Воздвиження Святого Хреста
Герб
Герб

Координати 49°49′ пн. ш. 22°23′ сх. д. / 49.817° пн. ш. 22.383° сх. д. / 49.817; 22.383Координати: 49°49′ пн. ш. 22°23′ сх. д. / 49.817° пн. ш. 22.383° сх. д. / 49.817; 22.383

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Дубецько
Дата заснування 1407
Перша згадка 1358
Висота центру 280-370  м
Населення 871 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-750
Автомобільний код RPR
SIMC 0600496
GeoNames 772897
Офіційний сайт dubiecko.pl
Дубецько. Карта розташування: Польща
Дубецько
Дубецько
Дубецько (Польща)
Дубецько. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Дубецько
Дубецько
Дубецько (Підкарпатське воєводство)

Через Дубецько проходить воєводська дорога № 884.

1 січня 2021 року поновлено міські права[2].

ГеографіяРедагувати

Місто розташоване на лівому березі річки Сян за 27 кілометрів на захід від центру повіту міста Перемишля і 38 кілометри на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.

НазваРедагувати

Впродовж століть Дубецько зберегло українську назву.

ІсторіяРедагувати

У 1953 р. над давнім руслом Сяну були знайдені дві неолітичні кам’яні сокири. Археологічні розкопки Городища в 1959 і 1963 рр. встановили, що тут проживали люди в епоху неоліту і бронзи. Численні знахідки римських монет свідчать про наявність тут селища в часи Римської імперії.

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 13401772 роках входила до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського. З початком польської колонізації Галичини в 1358 р. вперше згадується Дубецько в акті надання Казимиром Великим довколишніх земель якомусь Яцьку Сонечку. В 1389 році Владислав Ягайло віддав королівське село Дубецько в довічне володіння Петру Кміті, який у 1407 році отримав від короля права міста для Дубецько, переніс його на лівий берег Сяну і заснував костел.

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі Дубецько відійшло до імперії Габсбургів і ввійшло до складу Перемишльського повіту австрійської провінції Галіція. Попри півтисячолітню державну політику полонізації у 1880 році ще 114 місцевих українців зберігали свою національну ідентичність.

У 1934 році Дубецько позбавлене статусу міста. В 1939 році ще 10 українців зберегли традицію спілкування українською мовою та коло ста українців зберегли усвідомлення своєї українськості попри перехід на побутове спілкування польською мовою (крім того було 720 поляків і 980 євреїв)[3]. Місцева парохіяльна церква належала до Порохницького деканату Перемишльської єпархії.

В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом. Радянські окупанти насильно мобілізували чоловіків у Червону армію. Це частково населене українцями село Надсяння за Люблінською угодою від 9 вересня 1944 року опинилося по польському боці розмежування лінії Керзона (так званому Закерзонні). Польським військом і бандами цивільних поляків почались пограбування і вбивства, у 1945 р. банда польських шовіністів (командир — Роман Кісєль «Семп») вбила в селі щонайменше 8 українців. Селяни гуртувались в загони УПА і відділи самооборони. Українців у 1945 р. добровільно-примусово виселяли в СРСР. Решта українців села попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була виселена на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[4]. До 1947 р. в околицях діяли відділи УПА.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

1 січня 2021 року поновлено міські права[2].

НаселенняРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 436 100 296 40
Жінки 435 73 267 95
Разом 871 173 563 135

Пам’яткиРедагувати

В селі збереглася греко-католицька церква Воздвиження Святого Хреста, змурована в 1927 році на місці колишньої дерев'яної 1774 року. Після Другої світової війни використовувалася під склад, а тепер використовується під художню галерею. Парафія належала до Бірчанського деканату, а після Першої світової — до Порохницького.

Зберігся замок Красицьких-Конарських.

Відомі людиРедагувати

Джерела, посилання та літератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дубецько

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. а б Projekt z 20 lipca 2020 rozporządzenia Rady Ministrów w sprawie ustalenia granic niektórych gmin i miast, nadania niektórym miejscowościom statusu miasta, zmiany nazwy gminy oraz siedziby władz gminy
  3. а б Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 111.
  4. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 11 січня 2018. 
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018. 
  6. Дубецько // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 187. (пол.)

Див. такожРедагувати