Козацьке (Конотопський район)
Коза́цьке (
вимоваопис файлу) — село в Україні, центр Козацької сільської ради Конотопського району Сумської області. Населення — 1 959 чоловік. Село — центр сільської ради, до складу якої також входять села Вовчик, Новомутин, Щекинське. Населення становить 1 959 осіб. Розташоване за 23 км від райцентру.
| село Козацьке | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Сумська область |
| Район/міськрада | Конотопський |
| Рада/громада | Козацька сільська рада |
| Код КОАТУУ | 5922083801 |
| Облікова картка | Козацьке |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1667 |
| Населення | 1959 |
| Поштовий індекс | 41644 |
| Телефонний код | +380 5447 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°18′07″ пн. ш. 33°30′43″ сх. д. / 51.30194° пн. ш. 33.51194° сх. д.Координати: 51°18′07″ пн. ш. 33°30′43″ сх. д. / 51.30194° пн. ш. 33.51194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
138 м |
| Відстань до районного центру |
23 км |
| Найближча залізнична станція | Грузьке |
| Відстань до залізничної станції |
15 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41644, с. Козацьке, вул. 40-річчя Перемоги, 3; тел. 54-1-22 |
| Сільський голова | Сліпухіна Любов Миколаївна |
| Карта | |
  Козацьке | |
 Козацьке | |
Географічне розташуванняРедагувати
Село Козацьке знаходиться недалеко від витоків річки Канава Нова Косова. До села примикає великий лісовий масив урочище Мутинський Бір. На відстані до 1 км розташовані села Бочечки та Щекинське. Поруч проходить автомобільна дорога Т 1914.
НазваРедагувати
Серед старожилів і жителів села ходить багато легенд про походження його назви. Згідно з однією, село заснували двоє поселенців — відставний отаман Свєчкін і козак Дубровін. Раніше село так і називалося Свєчкіна Діброва. За іншою версією, назва села виникла від того, що раніше в цих краях ріс дубовий ліс (діброва), і коли тут оселились козаки, то місцевість стали називати Козацькою Дібровою.
Історичні відомостіРедагувати
Село відоме з 1667 року, проте наявність городища на території Козацького свідчить, що перщі поселення на території села ще до монголо-татарського нашестя.
17 червня 1672 року на території сучасного села Козацьке, в Козацькій діброві на Козацькій раді, було обрано гетьманом лівобережної України Івана Самойловича (1672–1677), який прийняв і підписав з Московською державою «Конотопські статті».
Село для поселенців було дуже привабливим. Через нього йшли торгові шляхи Ніжин-Конотоп-Кролевець, Кролевець-Ромни, поруч пролягав кордон України з Росією. Тут була багата цілинна земля, озера, болота, за 9 км протікала повноводна річка Сейм, водилася риба, дичина. Завдяки цьому поселення швидко розширювалося.
У кінці XVII століття Петро І передав гетьману Мазепі землі, що були навколо Путивля. Після переходу І. Мазепи на бік Карла XII, вони перейшли у володіння Меншикова. Поступове закріпачення селян, яке почалося у російській державі, сягнуло і її окраїн. Жителі села працювали на поміщика спочатку 1-2 дні, а потім 2-5 днів на тиждень.
З 1783 року, після повного закріпачення лівобережних поселенців, посилилась експлуатація селян, які відповіли на це бунтом. Селяни спалили маєток, убили поміщика І. С. Барятинського й з усім своїм скарбом виїхали на вільні землі Катеринославщини. В Козацькому залишилися лише старі, хворі та каліки. Намісник пана привіз кріпаків з інших маєтків. Крім кріпаків, у селі проживали солдати, які після ліквідації путивльського рубежу отримали тут земельний наділ.
У першій половині XIX століття поблизу Козацького побудовано Бочечківський і Вовчиківський цукрові заводи, на яких працювали мешканці села.
До реформи 1861 року землі і кріпаки села Козацького належали графу Львову, князям Курдюмову та Барятинському, які мали 4,5 тис. десятин землі. Були тут маєтки і дрібних поміщиків. Після 1861 року поміщицькі маєтки поступово перетворювалися на економії.
За даними на 1862 рік у власницькому селі Козацьке (Свєчкіна Дуброва, Бочки) Путивльського повіту Курської губернії мешкало 2309 осіб (1148 чоловіків та 1161 жінка), налічувалось 292 дворових господарства, існувала православна церква, 3 цукрових заводи[1].
Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі Козацьке (Свєчкіне), центрі Казачанської волості, мешкало 4175 осіб, налічувалось 632 дворових господарства, існували православна церква, школа, лавка та 42 вітряних млини[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6432 осіб (3125 чоловічої статі та 3307 — жіночої), з яких 6385 — православної віри[3].
Після революції в колишніх поміщицьких садибах організовувалися перші комуни «Козачанська», «Красненська» і перша в повіті комсомольська комуна «Перемога». У 1930 році в селі організовано два колгоспи: ім. К. Ворошилова та «Перемога». На той час у Козацькому вже було радіо, видавалася сільська газета, серед селян проводилася велика культурно-масова робота.
1991 року було збудовано нове приміщення школи на 300 місць. Тоді ж мешканці села проголосували за відновлення державної самостійності України.
СьогоденняРедагувати
На сучасному етапі має розвинуту інфраструктуру завдяки ТОВ А/Ф «Козацька», — голова асоціації Віктор Григорович Гала[4].
В селі є красива і велика школа,амбулаторія загальної практики сімейної медицини,будинок культури, бібліотека, парки, сад, магазини, сучасні господарства. У день села, 28 липня 2019 року, у Козацькому Бочечківської ОТГ запрацював новий фонтан. Він став частиною відкритого центру дозвілля молоді з футбольним полем зі штучним покриттям, дитячим майданчиком та зоною відпочинку, повідомили у пресслужбі Конотопської РДА
ПриміткиРедагувати
- ↑ рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор., (код 1734)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-96)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересень 2007. Процитовано 28 березень 2007.