Ковтуни (Черкаська область)

Ковтуни́ — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Новодмитрівській сільській громаді. Населення — 501 чоловік (на 2001 рік).

село Ковтуни
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Золотоніський район
Громада Новодмитрівська сільська громада
Облікова картка Село на сайті ВРУ 
Основні дані
Засноване 17 століття; до 1650
Населення 501 (на 2001 рік)
Поштовий індекс 19732
Телефонний код +380 4737
Географічні дані
Географічні координати 49°45′41″ пн. ш. 32°03′49″ сх. д. / 49.76139° пн. ш. 32.06361° сх. д. / 49.76139; 32.06361Координати: 49°45′41″ пн. ш. 32°03′49″ сх. д. / 49.76139° пн. ш. 32.06361° сх. д. / 49.76139; 32.06361
Середня висота
над рівнем моря
120 м
Водойми річка Золотоношка
Відстань до
обласного центру
35,5 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
11 км
Найближча залізнична станція Золотоноша
Відстань до
залізничної станції
14 км
Місцева влада
Адреса ради с. Нова Дмитрівка
Карта
Ковтуни. Карта розташування: Україна
Ковтуни
Ковтуни
Ковтуни. Карта розташування: Черкаська область
Ковтуни
Ковтуни
Мапа
Мапа

Село розташоване на річці Золотоношці за 11 км від районного центру — міста Золотоноша та за 14 км від залізничної станції Золотоноша.

Історія ред.

Село виникло на межі XVI—XVII століть. У 1650 році вже позначено на карті, яку склав французький інженер і картограф Гійом Левасер де Боплан. Ковтуни виникли як військове козацьке поселення. Назва походить від прізвища перших поселенців. Про перші роки існування села майже нічого не збереглося в архівах. Можливо, тому, що тут жили козаки, які не підлягали оподаткуванню, а значить, і обліку під час описів. Можлива й інша причина того, що в переписах не згадуються Ковтуни.

Козаки Ковтунів несли військову та оборонну службу в складі Золотоніської сотні спочатку Черкаського (до 1667 року), а потім Переяславського1667 року до 1781 рік) полків; брали активну участь у національно-визвольній війні 1648—1654 років, зокрема в битвах під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, Зборовим, Берестечком.

З 1676 року село стало власністю старшини. Згідно з Генеральним описом 1767 року, у Ковтунах було 44 двори, у яких проживало 69 сімей. У їх користуванні знаходилось 1237 десятин землі. Усього на той час було 475 жителів, більшість із них місцевого походження, але були і «зайшлі» козаки. Майже в кожній хаті був «виборний козак» або «підпомічник».

Орної землі в Ковтунах було значно більше, ніж сінокосів. Козаки займалися хліборобством (борошно мололи на водяному млині) і скотарством. У селі були також шинкар, кушнір, три шевці.

Згідно з переписом 1781 року в Ковтунах проживало 399 осіб. Як і в більшості сіл, адміністративна влада належала «сільському уряду», на чолі якого знаходився отаман. До кінця XVIII століття село жило за військовими звичаями: козаки та підпомічники складали курінь, очолюваний отаманом. У різні часи отаманами були обрані Максим Легкоступ, Наум Клюєнко, Василь Галат. В офіційних документах земля села Ковтуни звалась «полем Ковтунівського куреня». Не пізніше 1735 року в селі споруджено дерев'яну Покровську церкву. Місцевий священик був єдиною письменною людиною в селі.

Після скасування у 1861 році кріпосного права майже вся земля зосереджувалась у руках заможних селян. У цей час рівень життя значно знизився, зросло зубожіння селян.

У 1929 році, під час примусової колективізації, у Ковтунах створено товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ), яке дещо пізніше реорганізовується в сільськогосподарську артіль «Змагання». Першим керівником господарства призначили І. М. Свояка. З 1939 року колгосп називався імені Ілліча.

У роки Голодомору померли 98 мешканців села.

В період радянсько-німецької війни загинули 158 односельців. Усього в бойових діях брали участь 283 жителі села Ковтуни, із них 89 нагороджено бойовими орденами та медалями. Із 125 воїнів, що повернулись із фронту, 28 були інвалідами війни. Німецькими окупантами насильно вивезено до Німеччини на різні роботи 56 ковтунян. На вшанування загиблих в селі встановлено обеліск Слави.

У 1950 році приймається рішення про укрупнення колгоспів, перестала існувати Ковтунівська сільська рада, а колгосп імені Ілліча об'єднався із колгоспами «Промінь» і «Вільне Життя» села Скориківки, який у 1954 році відновлюється. Колгосп мав в користуванні 2,8 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2,5 тисяч га орної. Господарство вирощувало зернові культури, було розвинуте тваринництво.

В 1972 році в селі мешкало 764 чоловіка, працювали середня школа, будинок культури на 400 місць, бібліотека з фондом 6,8 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячі ясла, відділення зв'язку, 2 крамниці, комбінат побутового обслуговування.

На території села виявлено скарб — 104 римські монети ІІ—ІІІ століть.

Люди ред.

В селі народилися:

В селі працювали:

  • Клименко Володимир Федорович (1926—1997) — український педагог, Заслужений учитель України, кавалер орденів і медалей. В 1952—1959 — директор Ковтунівської неповної середньої школи, яка 1952 року була реорганізована у середню школу. Організовував і брав участь у художній самодіяльності. Школа була успішно представлена на першому та другому фестивалях молоді Черкащини, а у 1956 році прийшов успіх на сільськогосподарській виставці у Києві.

Див. також ред.

Джерела ред.

Посилання ред.

  1. maps.vlasenko.net(рос.)
  2. www.warheroes.ru [Архівовано 31 Березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)

Література ред.

Ресурси інтернету ред.