Відкрити головне меню

Клавдієво

залізнична станція

Кла́вдієво — проміжна залізнична станція 4-го класу Коростенського напрямку Київської дирекції Південно-Західної залізниці. Розташована на території селища Клавдієво-Тарасове. Станція розміщується між залізничною станцією Немішаєве (відстань — 6 км) та зупиночною платформою Макійчукове (відстань — 5 км, проміжна) і залізничною станцією Бородянка (відстань — 10 км).

Станція Клавдієво

Київ — Коростень
Південно-Західна залізниця
Київська дирекція

Клавдієве.JPG
Залізничний вокзал
50°34′52″ пн. ш. 30°00′59″ сх. д. / 50.58130000002777393° пн. ш. 30.01640000002777953° сх. д. / 50.58130000002777393; 30.01640000002777953
Рік відкриття 1902 (117 років)
Проектна назва Платформа 45-та верста
Попередня назва Платформа 45-та верста,
станція Немішаєве ІІ
Тип проміжна
Колій 2 головні + 2 приймально відправні
Платформ 2
Тип платформ(и) 1 бокова і 1 острівна
Форма платформи пряма
Вулиця Вокзальна
Відстань до Києва, км 47,8 км (до станції Київ-Пасажирський)
Тарифна зона 3
Код станції 321902 ?
Код «Експрес-3» ?
Послуги пасажирські, вантажні перевезення

Окрім приміських пасажирських перевезень, станція обслуговує базу картонно-паперової продукції Компанії United Forest і завод по виробництву олив «Синтез Груп».

ІсторіяРедагувати

У 1900 році одночасно розпочались будівельні роботи на всіх дільницях майбутньої лінії залізниці Київ — Ковель. У 1902 році була відкрита «платформа 45-а верста» (майбутня станція Клавдієво), до якої вела одноколійна лінія. У 1908 році — з відкриттям станційних вокзалів — платформи «39-та верста» та «45-та верста» були перейменовані у станції відповідно Немішаєве I і Немішаєве II — на честь начальника Південно-Західних залізниць Клавдія Семеновича Немєшаєва. З розширенням поштових та товарних перевезень неминуча плутанина примусила у 1913 році перейменувати станцію Немішаєве II в станцію Клавдієво.[1]

Збереглася будівля вокзалу станції, збудованого тоді ж за типовим проектом (подібні будівлі збереглися на станціях Святошин, Біличі, Ірпінь, Ірша і Головки). 1960 року станцію було електрифіковано під час електрифікації лінії Ворзель — Клавдієво.

Впродовж 20082009 років станцію разом із будівлею вокзалу реконструйовано. До 100-річчя станції та селища на будівлі вокзалу було встановлено меморіальну дошку, яка зникла декілька років тому.

21 грудня 2012 року, внаслідок обриву поїздом Інтерсіті+ контактного дроту, що призвело до попадання струму напругою 27 кВ в кабельну мережу СЦБ сталася пожежа яка знищила пост електричної централізації.

Човникові поїздиРедагувати

12 грудня 2017 року у Києві на станції Святошин відбулася презентація приміських човникових поїздів за маршрутом Святошин — Буча — Клавдієво. Нова послуга доступна пасажирам в пікові години вранці і ввечері. Перший поїзд стартує зі станції Немішаєве о 06:16, останній прибуває на станцію Святошин о 20:22. Човникові електропоїзди курсують з понеділка по п'ятницю з інтервалом 35-65 хвилин. Вони мають окрему нумерацію (№ 7001—7022). Частина поїздів доїжджають лише до Бучі та Немішаєвого. Відстань між Святошином та Клавдієвим електрички долають за 35 хвилин. На шляху проходження поїзда зупиняються в Ірпені, Бучі, Ворзелі і Немішаєвому. Цей маршрут був обраний через його завантаженість[2].

Цікаві фактиРедагувати

З 1960 по 1968 роки станція була кінцевою для електропоїздів, що прямували з Києва. Далі в бік Коростеня можна було дістатися лише пасажирським потягом або приміським дизель-поїздом. Про це зокрема згадує у своїх «Бучанських оповіданнях» бучанський письменник Дмитро Згорський. Тупикова колія для обігу електропоїздів використовується донині.

Переповідають, що ця обставина навіть знайшла відгук у творчості артистів Тарапуньки та Штепселя, коли на запитання «Де знаходиться кінець світу?» йшла відповідь — «У Клавдієво!».

ПриміткиРедагувати

  1. Історія Клавдієвого. Архів оригіналу за 9 липень 2012. Процитовано 4 вересень 2010. 
  2. У Києві представили приміські поїзди до Приірпіння Архівовано 22 грудня 2017 у Wayback Machine. // Сьогодні, 2017-12-12

ПосиланняРедагувати