Біличі (станція)

залізнична станція

Бі́личі — проміжна залізнична станція 4-го класу Коростенського напрямку Південно-Західної залізниці між зупинним пунктом Новобіличі та станцією Ірпінь. Входить до Київського залізничного вузла. Розташована на території селища Коцюбинське.

Біличі
Київська дирекція
Південно-Західна залізниця

станція
Вокзал ст. Біличі.jpg
Вокзал станції Біличі
Розташування
Розташування Україна Україна
Адреса Коцюбинське, Вокзальна вулиця
Координати 50°29′16″ пн. ш. 30°20′05″ сх. д. / 50.48778° пн. ш. 30.33472° сх. д. / 50.48778; 30.33472
Структура
Платформ 2
Тип платформ острівна, берегова
Колій 4
Послуги
Транспортні Залізнична станція Квиткова каса
Історія
Відкрито 1902 (118 років)
Електрифіковано 1959 (=), 1968 (~)
Колишні назви роз'їзд Біличі
Інша інформація
Власник Південно-Західна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 322303
Код Експрес-3 2200082
Мапа
Біличі на Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

У 1900 році одночасно розпочались будівельні роботи на всіх дільницях майбутньої лінії залізниці Київ — Ковель. Станція була відкрита 1902 року як Роз'їзд Біличі. Навколо станції поступово сформувалося селище залізничників, що переросло у селище Коцюбинське. Збереглася будівля вокзалу станції, який збудований тоді ж за типовим проектом (подібні будівлі збереглися на станціях Святошин, Ірпінь, Клавдієво, Ірша і Головки).

1959 року станцію було електрифіковано під час електрифікації лінії Київ — Ворзель і сюди вперше пішли електропоїзди.

ДжерелаРедагувати

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 1.11.2019)  (рос.) Архівовано з першоджерела 05.11.2019.
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)


ПосиланняРедагувати