Клавдій II (лат. Marcus Aurelius Claudius, також лат. Claudius II; лат. Claudius II Gothicus — Клавдій ІІ Ґот, Клавдій ІІ Ґотський) — римський імператор у 268 — 270 роках.

Клавдій II
Marcus Aurelius Claudius
Клавдій II
Імператор
Початок правління: 268
Кінець правління: 270

Попередник: Галлієн
Наступник: Квінтілл

Дата народження: 10 травня 213(0213-05-10)
Місце народження: Сірмій
Країна: Римської імперії
Дата смерті: січень 270 (56 років)
Місце смерті: Рим

Клавдій II носив такі переможні титули: «Великий переможець німецький» - з 269 року, «Великий переможець Ґотський» - з 269 року, «Великий переможець Парфянський» - з 270 року. Владу народного трибуна отримував 3 рази: в 268 (в березні і 10 грудня) і в 269 р.

ЖиттєписРедагувати

Клавдій II народився Сірмії у Паннонії 10 травня 213 року.

У вересні 268 року він взяв участь у змові проти попереднього імператора Галлієна і після його повалення взяв владу в імперії у свої руки.

Його правління тривало всього два роки. Однак за цей час Клавдій II досяг певних успіхів для імперії. У 268 році на Італію нападають готи. Після сходження на престол Клавдій виявив, що перед ним стоїть безліч проблем, які вимагали негайного вирішення. Самою невідкладної з них було вторгнення різних племен в Іллірії і Паннонії.

У листопаді 268 року він переміг їх військо у битві при Лакус Бернардус (тепер озеро Гарда). Після цього він отримав почесний титул перемоги Germanicus Maximus. У 269 році він продовжував стримувати готів і після їх проникнення у Іллірію, Паннонію та Пелопонес відбулася битва при Ниші (сьогодні місто Ниш) де Клавдій II разом з майбутнім імператором Авреліаном перемогли і вигнали готів із території імперії за Дунай на ціле століття. За цими перемогами і назвали Клавдія ІІ — Клавдій ІІ Ґот (Claudius (II) Gothicus).

В деяких битвах ґотська армія досягала 320 тисяч. До її складу входили такі народи: ґревтунги, австроготи, тервінги, візи, гепіди (готські племена), бастарни, а також кельти і герули. На 2 тисячах кораблях вони напали на Мезію з Чорного моря. До цього Клавдій відправив Авреліана на чолі з кіннотою в Македонію, щоб захистити Іллірію від нападу, в той час як з основними силами він йшов на ворога.

В результаті низки битв, загинуло до 50 тисяч солдатів противника. В результаті цієї перемоги готи були вигнані за межі Римської імперії, а Клавдій отримав титул перемоги «Ґотський», під яким і відомий. Цей успіх був відзначений випуском монет (лат. VICTORIAE GOTHICAE - «Ґотська перемога»).

В цей же час нові загони перейшли через Дунай, щоб надати допомогу, але вони не досягли особливих успіхів; інша їх частина спробувала на кораблях герулів пробитися до міст на узбережжі Егейського моря, але також зустріла відсіч і зазнала поразки від римського флоту на чолі з намісником Єгипту Тенагіноном Пробом. Багато нападників, що потрапили в полон під час цих воєн, були зараховані в римську армію або розселені на півночі Балканського півострова в якості колоністів.

Про інтенсивне будівництво доріг в цій області свідчать збережені мильні камені. Перемога над ґотами та іншими племенами внесла значний вклад в справу по відновленню Римської імперії. Це був значний крок, що веде до подальших успіхів Авреліана та реформ Діоклетіана і Костянтина. Основними факторами розгрому нападників з Північного Причорномор'я були відсутність у них продовольства, що призвело до голоду, а також різні хвороби, що вразили солдат, особливо чума.

Таким чином, головним театром воєнних дій цього періоду були римські провінції Верхня і Нижня Мезія, а також Фракія. Після цього ґоти не перетинали кордони імперії ще майже сто років.

Наприкінці 269 року інший народ — вандали, напали на римську провінцію Паннонія. Клавдій ІІ виступив проти них, залишивши в управління частину війська Авреліану. Однак на початку 269 року Клавдій ІІ захворів на чуму і помер. Його наступником став Квінтілл, хоча і проти волі Клавдія.

Сенат віддав останні почесті Клавдію — обожнивши його як «Divus Claudius» — Божествений Клавдій.


ПосиланняРедагувати