Divus — (з латинської — «божествений») — титул римських імператорів та їхніх родичів, який вони могли отримувати після смерті.

У культі римських володарів титул Divus означав, що померла особа була прийнята на небо у сонм богів. Для цього було необхідне рішення сенату (лат. consecratio) та проведення церемонії освячення статуї Дівуса.

Перехід у стан дівуса, згідно з культом, завершувався вознесінням імператора на небо. Вознесіння проходило на квадризі чи супроводженням бога часу у вигляді дитини з крилами — що відповідно відображалося у скульптурах чи розписах.

Цю церемонію також називали апофеозом та вперше провели для Гая Юлія Цезара. Його адаптованого сина і пізніше імператора Октавіана Авґуста було ще за життя обожнено як Divi filius — сина бога, а по смерті його вшановували як Divus Augustus.

ДжерелаРедагувати