Йосиф Заячківський
Йо́сиф Заячкі́вський (хресне ім'я Іва́н; 14 червня 1889, Білобожниця — 20 березня 1952, Мерано, Італія) — український греко-католицький ієромонах-василіянин, церковний діяч, генеральний секретар Василіянського Чину святого Йосафата (1932—1949), ректор Української Папської колегії святого Йосафата (1946—1952).
| о. Йосиф Заячківський, ЧСВВ | |
|---|---|
 | |
| Народився |
14 червня 1889 Білобожниця, Чортківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Помер |
20 березня 1952 (62 роки) Мерано, Провінція Больцано, Трентіно-Альто-Адідже, Італія |
| Поховання | Кампо Верано |
| Країна |
 Австро-Угорщина ЗУНР.svg){kind=small} Польська Республіка.svg){kind=small} Італія |
| Місце проживання |
Крехів Лаврів Бучач Добромиль Дрогобич Рим |
| Діяльність | ієромонах, педагог, ігумен |
| Alma mater | Папський Латеранський університет |
| Заклад | Українська папська колегія святого Йосафата |
Життєпис ред.
Іван Заячківський народився 14 червня 1889 року в с. Білобожниця Чортківського повіту в сім'ї Михайла і його дружини Катерини з роду Чайковських. Середню освіту здобув у Бучачі.[1] 30 липня 1906 року вступив на новіціят до Василіянського Чину в Крехівський монастир. На облечинах отримав монаше ім'я Йосиф. Перші обіти склав 19 березня 1908 року в Крехові, а вічні 28 серпня 1911 року. У Крехові закінчив два роки гуманістики і рік риторики й у 1910 році переїхав на філософські студії до Лаврівського монастиря. Після двох років філософії призначений на вчителя в Місійний інститу імені святого Йосафата в Бучачі (1912/1913 н. р.). У 1913/1914 навчальному році викладав латинську мову для василіянських студентів другого року гуманістики в Крехові. У перший місяць Першої світової війни був санітаром у Заліщиках. Потім через Угорщину виїхав до Рима на богословські студії до Української Папської колегії святого Йосафата.[2] Після року богословських студій в Папському Григоріянському університеті, переїхав до Інсбрука в колегію єзуїтів Канізіянум. Висвячений на священника 15 липня 1917 року.[3]
15 січня 1920 року провінційні настоятелі призначили о. Йосифа Заячківського ігуменом Добромильського монастиря і прокуратором монастиря в Буковій, але вже 4 жовтня цього ж року отримав нове призначення — соція протоігумена і секретаря провінції Найсвятішого Спасителя. Після закінчення каденції секретаря став ігуменом Дрогобицького монастиря (8 листопада 1926) та адміністратором парафії. У Дрогобичі о. ігумен Йосиф Заячківський був членом міської ради і брав активну участь у житті міста.[1]
На першій Генеральній капітулі Василіянського Чину в Добромилі в червні 1931 року обраний на посаду Генерального секретаря та економа Василіянського Чину і в листопаді 1931 року з Генеральною управою переїхав до Рима. Завдяки старанням о. Йосифа Заячківського Генеральна курія ЧСВВ отримала в Римі приміщення при церкві святих мучеників Сергія і Вакха. З архимандритом о. Діонисієм Ткачуком у рамках канонічних візитацій відвідував монастирі василіян в Галичині, Угорщині і Румунії.[4] Упродовж 1934—1937 років навчався в Папському Латеранському університеті, де здобув ліценціят з обох прав та закінчив докторські студії.[5] З 1937 року радник Папської комісії з кодифікації східного канонічного права. Працював у Комісії для видання літургічних книг, будучи також радником Літургічної секції при Конгрегації для Східної Церкви (з 6 березня 1948).[1]
У грудні 1946 року о. Йосиф Заячківський був призначений проректором Української Папської колегії святого Йосафата, а в жовтні 1948 року отримав потвердження на ректора цієї колегії. У червні 1949 року призначений другим Головним радником Василіянського Чину.[6]
Помер 20 березня 1952 року в лікарні міста Мерано, Італія. Похований у василіянській крипті на римському цвинтарі «Кампо Верано».
Примітки ред.
- ↑ а б в †о. Йосиф Заячківський, ЧСВВ // Життя (La vida), № 6 за червень 1952. — С. 24.
- ↑ Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students… — P. 134.
- ↑ Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students… — P. 100.
- ↑ О. Ректор Йосиф Заячківський ЧСВВ // Християнський голос, ч. 14 за 1952. — C. 4.
- ↑ Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students… — P. 183, 213.
- ↑ †о. Йосиф Заячківський, ЧСВВ // Життя (La vida), № 6 за червень 1952. — С. 25.
Джерела ред.
- Над могилою Божого слуги. Братній спогад про покійного о. Йосифа Заячківського, ЧСВВ // Світло, 1 травня 1952. — С. 25—27.
- †о. Йосиф Заячківський, ЧСВВ // Життя (La vida), № 6 за червень 1952. — С. 24—25.
- Помер о. Йосип Іван Заячківський, ЧСВВ // Місіонар (The Missionary), ч. 5 за травень 1952. — С. 160.
- О. Ректор Йосиф Заячківський ЧСВВ // Християнський голос, ч. 14 за 1952. — C. 4.
- Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Т. 2. — С. 763.
- Мельничук Б. Заячківський Йосиф // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 631. — ISBN 966-528-197-6.
- Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)
Посилання ред.
- Ієромонах йосиф Іван Заячківський, ЧСВВ — з галереї видатних постатей Василіянського чину // www.bazylianie.pl
|
Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |