Відкрити головне меню

Юзеф Домінік Бартоломей Бялиня-Холодецький
Jozef Bialynia Cholodecki.jpg
Юзеф Бялиня-Холодецький
Ім'я при народженні Юзеф Бялиня-Холодецький
Народився 15 серпня 1852(1852-08-15)
с. Ставки
Помер 30 січня 1934(1934-01-30) (81 рік)
м. Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаПольща Польща
Національність поляк
Діяльність історик
Відомий завдяки письменник, історик
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Попередник Целестин Холодецький
Конфесія римокатолик
Рід Q63532370?
Батько Celestyn Chołodecki[d]
Нагороди Орден Відродження Польщі
Герб

Юзеф Домінік Бартоломей Бялиня-Холодецький гербу Бялиня (пол. Józef Dominik Bartłomiej Białynia-Chołodecki; 15 серпня 1852, Ставки, нині Яворівський район, Львівська область — 30 січня 1934, Львів) — польський шляхтич, письменник, історик, учасник Січневого повстання 1863 року.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 15 серпня 1852 року в селі Ставки в Галичині (тоді Австрійська імперія, нині Яворівський район, Львівська область, Україна) у польській шляхетній родині. Матір — Емілія Сетті де Форлі.[1]

Представники родини Холодецьких, що володіла, зокрема, Цецівкою,[2] були польськими патріотами: батько Юзефа Целестин (надлісничий державних лісів[1]) брав участь у двох повстаннях та був ув'язнений, а також інші близькі родичі, наприклад, його рідний дядько Томаш Холодецький, ветеран листопадового повстання, який після тривалого ув'язнення помер від тяжкої форми грипу. У віці 11 років Юзеф брав участь у Січневому повстанні 1863 року як кур'єр, переважно по околицях Львова.

Він навчався у Стрию у початковій школі. У 1867 році помер батько. Сім'я Холодецьких переїхала до Львова, де він продовжив навчання у вищій школі (на сучасний манер — середня школа). У 1867 році, на той час, ще учнем вищої школи, він вступив до лав польської підпільної студентської організації, яка згодом була викрита та заборонена австрійською владою. 10 жовтня 1870 року склав випускні шкільні іспити у львівській вищій школі.

У 1870 році вступив до Львівського університету, де вивчав право і закінчив студії в 1874 році. Також Холодецький був найактивнішим членом академічного читального залу (пол. «Czytelnia Akademicka»), брав активну участь у багатьох польських організаціях регіону.

Почав працювати ще під час навчання у гімназії (приватно читав лекції). У 1873 році, за рік до отримання диплома юриста, подав прохання про посаду до дирекції львівської пошти. Його скерували на практику в поштові «уряди» в Черлянах, в містечку Нижнів, місті Станиславові і, нарешті, у Львові.[1]

У Чернівцях став співредактором видання «Gazeta Polska», а також став членом ради «Czytelnia Polska» та заснував бібліотеку. У 1880 році він став регіональним директором Комісарів поштової служби в Чернівцях, він швидко піднявся до щаблях поштової служби, поки він не став директором облікового департаменту львівської поштової служби.

У 1885 році історію «Czytelnia». Свої перші літературні твори, книги та брошури друкував у виданні «Gazeta Polska». Під псевдонімом Валенти Цвік (пол. Walenty Ćwik) у 1884 році він видав книгу про історію Буковини, у 1885 році — дослідження з історії польського флоту і польської артилерії в 1885 році та у 1888 році — біографію Генрі Шмітта. На початку 1900-х років друкувався ще під псевдонімом Бела Рембович. Він використовував вигадане ім'я, побоюючись репресій з боку австрійської влади. Нарешті, як відзнака за його літературну діяльність, йому надали право на видання книг під своїм власним ім'ям.

Знову повернувся до Львова. У Львові Холодецький приєднався до численних організацій, ставши президентом Поштового клубу, і він зміг створити ще багато інших організацій, які були здатними виступити на його підтримку. Він в усній формі «напав» на президента львівської служби пошти пана Сеферовича, в 1906 році за його активну діяльність у цій організації. Президент хотів дискредитувати його, але Холодецький заперечив свою провину та звинуватив Сеферовича у наклепі.

Холодецький був відомим у багатьох інтелектуальних колах та організаціях, у тому числі — Організація польської освіти, Геральдичної організації, дослідницької організації у Перемишлі, організація львівських істориків («Tow. Miłośników przeszłości Lwowa»). Цією останньою організацією було надруковано багато з його найвідоміших та знаменитих творів.

Між 1902 та 1908 роками Холодецький був «радником» президентів міста Львова. Під час Першої світової війни Холодецький був ув'язнений царською владою та відбував заслання у Києві. У 19181920 роках він брав участь в обороні Львова під час Польсько-української війни. Він також створив архів Першої Світової війни у Львові.

Як письменник, багато з робіт Холодецький було на тематику польського Листопадового повстання 1830 року та Січневого повстання 1863 року. Він написав також біографії багатьох видатних осіб, які віддали життя у боротьбі Польщі за незалежність. Крім того, Юзеф Холодецький був літописцем історії роду Холодецьких. Юзеф Холодецький помер у віці 81 року 30 січня 1934 року та похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

ПраціРедагувати

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Lewicki K. Chołodecki Białynia Jozef Dominik (1852—1935)… — S. 403.
  2. Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów : Libra PL, 2013. — S. 119. (пол.)

ДжерелаРедагувати

  • Czołowski A. Miesięcznik Heraldyczny. — 1935. (пол.)
  • Lewicki K. Chołodecki Białynia Jozef Dominik (1852—1935) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1937. — T. III. — S. 403—404. Reprint. Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Kraków, 1989. — ISBN 8304032910. (пол.)

ПосиланняРедагувати