Відкрити головне меню

Йоганнес Майєр (нім. Johannes Mayer; нар. 6 вересня 1893, Маріенфліс, Провінція Бранденбург — пом. 7 серпня 1963, Гамбург) — німецький офіцер часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1945) Вермахту. Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1944).

Йоганнес Майєр
Johannes Mayer
Народження 6 вересня 1893(1893-09-06)
Німецька імперія Маріенфліс, Провінція Бранденбург
Смерть 7 серпня 1963(1963-08-07) (69 років)
Німеччина Гамбург
Приналежність Імперська армія Німеччини Рейхсхеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
Освіта Берлінський технічний університет
Роки служби 19261945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg генерал від інфантерії
Формування 290-та піхотна дивізія
Командування 329-та піхотна дивізія
X армійський корпус
II армійський корпус
Війни / битви
Інше доктор економіки
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Нагрудний штурмовий піхотний знак Нашивка «Курляндія»

Зміст

БіографіяРедагувати

Йоганнес Майєр народився 6 вересня 1893 у Маріенфліс у прусській провінції Бранденбург.

З початком Першої світової війни покинув навчання у Грайфсвальдському університеті на факультеті богослов'я та записався на фронт добровольцем до 3-ї піхотної дивізії. Бився на Західному фронті, брав участь у битві на Марні, пізніше на Східному фронті, в Македонії та в Румунії. У листопаді 1915 року присвоєне офіцерське звання лейтенант. Служив у 42-му піхотному полку. Наприкінці світового конфлікту отримав звання обер-лейтенант. За бойові заслуги був удостоєний Залізних хрестів обох ступенів.

Після капітуляції Німеччини залишився в лавах Рейхсверу, служив у піхотних частинах. У 1928 році підвищений до гауптмана. Залишив військову службу та пішов навчатися до Берлінського технічного університету, який закінчив із отриманням ступеня доктора економіки та інженера.

У 1932 році повернувся на військову службу. В 1937 прийнятий на навчання до військової академії в Потсдамі.

Напередодні Другої світової війни командир I-го піхотного батальйону 65-го піхотного полку в Дельменгорсті, оберст-лейтенант.

З початком війни на фронті, бився у Французькій кампанії, за що отримав планки до Залізних хрестів (нагородження вдруге). З лютого 1940 року командир 501-го полку 290-ї піхотної дивізії. У жовтні 1940 отримав чергове звання оберст.

З вторгненням до Радянського Союзу на північному фланзі сил вторгнення у складі групи армій «Північ». Бої в Прибалтиці, в районі Себежа, блокада Ленінграда.

У вересні 1941 нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

З березня 1942 — командир 329-ї піхотної дивізії VIII-го армійського корпусу, на чолі якої бився в районі Старої Русси, потім за Дем'янський котел. У квітні 1942 присвоєне чергове звання генерал-майор, а в лютому 1943 — генерал-лейтенант.

Командуючи дивізією протистояв спробам радянсьских військ прорвати фронт у Старорусській операції, пізніше — в Невельській операції.

13 квітня 1944 нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста. В ході боїв у Прибалтійській операції дістав поранення та був евакуйований з Латвії до Німеччини.

23 серпня 1944 отримав мечі (№ 89) до Лицарського хреста.

Наприкінці року нетривалий час командир X-го армійського корпусу, з січня 1945 року — командир II-го армійського корпусу, що бився в Курляндському котлі.

1 квітня 1945 року підвищений у званні до генерала від інфантерії, але за станом здоров'я вивезений літаком до Німеччини та зарахований у резерв фюрера.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Vienna, Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6.
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Stockert, Peter (2007). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 5. Bad Friedrichshall, Germany: Friedrichshaller Rundblick. OCLC 76072662.
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L–Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати