Відкрити головне меню

Зігфрид Гайніке (нім. Siegfried Haenicke; нар. 8 вересня 1878, Констанц — пом. 19 лютого 1946, табір військовополонених НКВС «Мюльберг»[de] Мюльберг, Бранденбург) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії Вермахту (1942). Кавалер Pour le Mérite (1918) і Лицарського хреста Залізного хреста (1941). Учасник Першої та Другої світових війн.

Зігфрид Гайніке
Siegfried Haenicke
Haenickesigfried.jpg
Народження 8 вересня 1878(1878-09-08)
Німецька імперія Констанц, Баден
Смерть 19 лютого 1946(1946-02-19) (67 років)
Бізонія Мюльберг, Німеччина (Радянська зона окупації Німеччини)
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
Освіта Кадетський корпус Гнезена
Прусська військова академія
Роки служби 18971932
1939-1945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg генерал від інфантерії
Командування 61-ша піхотна дивізія
XXXVIII-й армійський корпус
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
За поранення (нагрудний знак)
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Золотий німецький хрест
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Орден Заслуг (Угорщина)
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами

БіографіяРедагувати

Зігфрид Гайніке народився 8 вересня 1878 у Констанці у Великому герцогстві Баден.

13 березня 1897 року поступив на військову службу до кадетського корпусу в Гнезен з одночасним присвоєнням звання молодшого лейтенанта й зарахуванням до штату 6-го Померанського піхотного полку № 49 (нім. 6. Pommersches Infanterie-Regiment Nr. 49). З 15 вересня 1900 служив на посаді ад'ютанта батальйону З 1 жовтня 1904 по 21 липня 1907 року продовжував навчання у Прусській військовій академії в Берліні, по завершенню отримав військове звання лейтенанта.

З 19 лютого 1910 до 18 квітня 1913 року ад'ютант 49-го піхотного полку.

На початок Першої світової війни командир роти 150-го піхотного полку, на цій посаді перебував з 1 жовтня 1913 року. На чолі своєї роти брав активну участь у боях на Східному фронтові, відзначився у битві при Грюнвальді. 2 грудня 1915 року призначений командиром II.-го піхотного батальйону 150-го полку, з яким передислокувався на Західний фронт, де брав участь у боях та битвах до 1918 року. 14 червня 1918 року за особисту хоробрість та мужність на посаді командира батальйону нагороджений вищою нагородою Пруссії — орденом Pour le Mérite. 19 серпня 1918 призначений командиром резервного батальйону свого полку.

Після війни залишився на військовій службі, з 12 листопада 1918 року командир рекрутської бази 37-ї піхотної дивізії, через два місяці знову повернувся на посаду командира II.-го піхотного батальйону 150-го полку. Після розформування частини займав низку командирських, викладацьких та штабних посад у Рейхсвері. 1 листопада 1930 року отримав посаду командира 2-го піхотного полку.

30 вересня 1932 звільнився з військової служби та з травня 1933 до червня 1935 року був директором Імперського повідачу Кенігсбергу[de].

1 червня 1938 року Зігфрид Гайніке повернувся на службу до Вермахту, певний час перебував у резерві, доки 8 серпня 1939 не був призначений командиром 61-ї піхотної дивізії Сухопутних військ Третього Рейху.

Генерал З.Гайніке на чолі своєї дивізії брав активну участь у вторгненні німецьких військ до Польщі, у складі 3-ї армії бився за опанування Варшави. 1 листопада 1939 за успіхи у військовій кампанії отримав звання генерал-лейтенанта.

З травня 1940 року — командував дивізією у Французькій кампанії, з червня 1941 — у вторгненні Вермахту до Радянського Союзу. 17 вересня 1941 року за успішне виконання завдань та вміле керівництво підлеглими військами нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

З 29 березня 1942 командир XXXVIII.-го армійського корпусу, але вже з 29 червня 1942 у резерві фюрера.

З 1 жовтня 1942 призначений командувачем військового округу у Генеральній губернії. У цій посаді, він наказав у жовтні 1943 року залучити війська Вермахту в боротьбі з повстанням в'язнів у таборі Собібор.

З 31 січня 1945 року генерал від інфантерії З.Гайніке виведений до резерву фюрера, й згодом відправлений у відставку. Оселився у Бад-Лаузику.

20 липня 1945 заарештований радянськими окупаційними військами, перебував у спеціальному таборі для військовополонених НКВС «Мюльберг»[de] неподалік від бранденбурзького містечка Мюльберг. Помер в ув'язненні 19 лютого 1946.

НагородиРедагувати

  • Пам'ятна медаль 1897 «Імператор Вільгельм I» (22 березня 1897)

Перша світова війнаРедагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921—1945, Band 5: v. Haack-Hitzfeld, Biblio Verlag, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2538-3
  • Walther Hubatsch: Die 61. Infanterie-Division, Dörfler Zeitgeschichte, ISBN 3-8955-5195-3
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати