Зуя

населений пункт в Україні
(Перенаправлено з Зуя-Джамісі)

Зуя́ (крим. Zuya) — селище в Україні, в Білогірському районі Автономної Республіки Крим, центр Зуйської селищної ради. Розташоване в предгірній частині Кримського півострова на р. Зуя і її притоці р. Фундукли, за понад 25 км від райцентру (автошлях Р23) і за майже 22 км від Сімферополя.

селище Зуя
Герб Зуї Прапор Зуї
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Білогірський район
Рада Зуйська селищна рада
Облікова картка Зуя 
Основні дані
Засновано 18 ст.
Статус із 2024 року
Площа 6.18 км²
Населення 7156 (на 2014 рік)[1]
Густота 1157.93 осіб/км²;
Поштовий індекс 97630
Телефонний код +380 6559
Географічні координати 45°03′15″ пн. ш. 34°18′54″ сх. д. / 45.05417° пн. ш. 34.31500° сх. д. / 45.05417; 34.31500Координати: 45°03′15″ пн. ш. 34°18′54″ сх. д. / 45.05417° пн. ш. 34.31500° сх. д. / 45.05417; 34.31500
Висота над рівнем моря 257 м[2]
Водойма річки: Зуя, Фундукли


Відстань
Найближча залізнична станція: Сімферополь
До станції: 21 км
До райцентру:
 - автошляхами: 24,3 км
До обл. центру:
 - фізична: 21 км
 - автошляхами: 21,8 км
Селищна влада
Адреса 97630, АРК, Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна, 64
Голова селищної ради Лахін Андрій Олександрович
Карта
Зуя. Карта розташування: Україна
Зуя
Зуя
Зуя. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Зуя
Зуя
Мапа

Зуя у Вікісховищі

Назва

ред.

Лаконічна назва походить від імені дружини кримського хана (за однією з версій – Менглі I Ґерая) Езує. Згідно з легендою, коли жінка захворіла, її вирішили перевезти з Бахчисарая до Кефе. Однак до приморського міста вона не доїхала і померла на березі річки, що згодом назвали Зуя.[3]

Транспорт

ред.

Через селище проходить автодорога Р23 Сімферополь—Феодосія. Є автостанція. Автобусне з'єднання здійснюється з Судаком, Севастополем, Сімферополем, Білогорськом.

Адміністративний устрій

ред.

До складу Зуйської селищної ради входять 9 населених пунктів:

Населення

ред.

Населення — 8,5 тис. осіб, із яких 46 % — росіяни, 26 % — українці, 22 % — кримські татари, 1 % — вірмени.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
російська 4639 66.86%
кримськотатарська 1428 20.58%
українська 332 4.79%
вірменська 13 0.19%
грецька 11 0.16%
білоруська 9 0.13%
румунська 3 0.04%
німецька 2 0.03%
болгарська 2 0.03%
гагаузька 2 0.03%
інші/не вказали 497 7.16%
Усього 6938 100%

Археологічні розвідки

ред.

Територія, де розміщена Зуя, була заселена з давніх часів. Поблизу її в скелястому навісі виявлено стоянку епохи мезоліту (близько 10 тис. років тому), 2 неолітичні поселення й кургани доби бронзи. Біля Зуї й Баланового знайдено 2 таврські поселення, а також скіфські: могильник, городище й поселення 1 ст. н. е., а поблизу Баланового, крім того,— аланське поселення салтово-маяцької культури VIII—IX ст.

Історичні відомості

ред.
 
Свято-Нікольський храм (1884), Зуя. Фото 1905 року

Точних відомостей про час заснування населеного пункту нема. Відомо, що в 1776—1783 рр., коли Крим був поділений на 6 каймаканств, до складу АкМечетського каймаканства входив Зуїнський кадилик з 13 сіл.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1050 осіб (521 чоловічої статі та 529 — жіночої), з яких 993 — православної віри[5].

У листопаді 1920 встановлена радянська влада. У 1929 — створений колгосп. У 19211940 побудовані школа, клуб, лікарня, млин, МТС. Під час Другої світової війни Зуя була одним із центрів партизанського руху. До 1957 — село Зуйського району, а з 1959 — у складі Сімферопольського району, але вже з 1963 — Білогірського району.

У сучасній історії Зуя відома тим, що це перший населений пункт Криму, де в період так званого «ленінопаду» в 2014 році зруйнували пам'ятник Володимиру Леніну. Відновили його оперативно – вже через два місяці.

У березні 2014 році анексована Росією.

Після окупації тутешній ландшафт помітно поцяткований слідами розробки кар'єру. Кварцевидний пісок тут почали добувати в 2015 році.

Економіка

ред.

Нині тут працюють 5 сільськогосподарських підприємства, 5 АЗС, КП монтажно-заготовчий завод, КП СПМК-1, ОАТП «Зуйська сільгосптехніка», військовий радгосп «Гурзуфський»; поштове відділення, телеграф.

Соціальна сфера

ред.
 
Мечеть Зуя-Джамісі, 2021

Існують 2 загальноосвітніх школи, дитячий садок; районна лікарня з відділенням швидкої допомоги, поліклінікою, лабораторією, терапевтичним відділенням, 4 аптеки; будинок культури, етнографічний центр російської культури, бібліотека. Відомі народний вокальний ансамбль «Дружба», народний духовий оркестр, народний грецький вокально-інструментальний ансамбль «Прометей», народний кримськотатарський колектив «Уранішня зірка», народний театр естради. За 5 км від Зуї розташовано с. Баланове з водосховищем і базою відпочинку.

У Зуї діють:

  • церква Миколи Чудотворця,
  • мечеть Зуя-Джамісі, яка будувалася в 1990-ті роки разом з будинками, які будували кримські татари, що повернулися додому з депортації.[6]

Пам'ятки

ред.

На території селища встановлені меморіал односельцям, які загинули під час Другої світової війни, пам'ятник керівнику Зуйського підпілля в роки окупації І. Кулявину.

Знайдені 2 таврських поселення, скіфський могильник, городище і поселення.

Примітки

ред.
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. Прогноз погоди в смт. Зуя
  3. Від неандертальців – до «ленінопаду»: чим живе сонячна Зуя. Крым.Реалии (укр.). 17 червня 2020. Процитовано 24 жовтня 2023.
  4. https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
  5. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-217. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  6. Мечеть в с. Зуя строилась вместе с домами крымских татар, вернувшихся на родину. Crimeantatars.club - Сайт о крымских татарах (ru-RU) . 30 грудня 2022. Процитовано 2 жовтня 2023.

Посилання

ред.

Джерела та література

ред.