Зигмунт Глогер
Зи́гмунт Гло́гер, або Зигмунд Ґлоґер (пол. Zygmunt Gloger; 3 листопада 1845, Кам'янці — 16 серпня 1910, Варшава) — польський науковий і освітній діяч нового часу. Етнограф, фольклорист, краєзнавець, археолог, історик. Представник німецького шляхетського роду Глогер герба Прус ІІ. Уродженець Підляшшя. Організатор і перший голова Польського краєзнавчого товариства у Варшаві. Автор «Старопольської ілюстрованої енциклопедії», а також близько 800 наукових праць і статей. Вживав псевдоніми: Прус, Прусак, Циган Северин, Едмунд Заренба, Гречкосій, Казимир Прусський, Підляшчанин, Земянин та інші.
| Зигмунт Глогер | |
|---|---|
| пол. Zygmunt Gloger | |
 | |
| Народився |
3 листопада 1845 Кам'янці |
| Помер |
16 серпня 1910 (64 роки) Варшава |
| Поховання | Повонзківський цвинтар |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | історик, археолог, етнограф, фольклорист |
| Alma mater | Варшавська головна школа |
| Галузь | археологія |
| Рід | House of Glogerd |
| Батько | Q11717548? |
| Мати | Q110038525? |
| У шлюбі з | Олександра Єльська |
 Зигмунт Глогер у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Зигмунт Глогер народився 3 листопада 1845 року на Підляшші, в Кам'янці Ломжинського повіту Августовської губернії Російської імперії (тепер — Високомазовецький повіт Підляське воєводство).
З 1858 року він навчався у Варшавській школі, а 1867 року закінчив Варшавську головну школу. На наступний 1868 рік поступив на історико-археологічне відділення Ягеллонського університету. У польській столиці він перебував під опікою двох істориків — Юліана Бартошевича та Йосипа Крашевського, які справили великий вплив на формування зацікавлень молодого Глогера[1].
1867 року Зигмунт розпочав співпрацю із виданням «Варшавська Бібліотека», де видав етнографічні праці (Kilka słów o podaniach z okolic Tykocina; Kupalnocka. Stary zwyczaj palenia Sobotek pod nazwą Kupalnocki)[1]. Наступного 1868 року він поступив до Краківського університету, де студіював історію та археологію. Там Глогер познайомився із Вінцентом Полем та Оскарем Кольбергом, які заохочували його до історико-етнографічних досліджень[1]. Молодий вчений трактував етнографію як одну зі спеціальних історичних дисциплін, широко використовував в дослідженнях історико-порівняльний метод[2]. Досліджував звичаї поляків, литовців та українців Підляшшя.
1872 року Зигмунт став мешкати в родинному маєтку в Єжеві Білостоцького повіту. Там він зібрав велику бібліотеку, а також створив архів старовинних документів та археологічну колекцію. Глогер контактував практично з усіма науковцями-гуманітаріям свого часу. Він проводив етнографічні та археологічні експедиції на всіх землях колишньої Речі Посполитої, був активістом у галузі аграрної освіти. Зигмунт був членом Історичної комісії Академії знань в Кракові, радником комітету Кредитного земського товариства у Варшаві, а також першим президентом Польського краєзнавчого товариства[1].
1883 року Зигмунт одружився із Олександрою Єльською, з білоруського шляхетського роду.
Головною працею життя Глогера стала його «Старопольська ілюстрована енциклопедія» в 4-х томах, видана в 1900–1903 роках[1]. Вона є одним із цінних класичних творів з історії польських старожитностей. Енциклопедія містить втрачені на сьогодні історичні джерела. Гаслом видання було: «Знати чужі речі то добре, а свої — обов'язок».
Серед важливих етнографічних праць Глогера: «Стародавні думи і пісні» (1877, Starodawne dumy i pieśni), «Байки і повісті» (1879, Baśnie i powieści), «Народні пісні» (1892, Pieśni ludu), «Польський рік в житті, традиції та пісні» (1900, Rok polski w życiu, tradycji i pieśni). Поміж важливих краєзнавчих праць є збірник ескізів «Долинами річок» (Dolinami rzek), з передмовою Елізи Ожешко; серед історичних — «Історична географія земель давньої Польщі» (1903, Geografia historyczna ziem dawnej Polski)[1]. Остання робота започаткувала широкі розвідки в галузі польської історичної географії[2].
Останню частину свого життя Глогер провів у Варшаві (тоді — у Царстві Польському Російської імперії), де й помер 16 серпня 1910 року. Свою унікальну колекцію, яку він збирав 40 років, вчений заповів Етнографічному товариству, Краєзнавчому товариству, Товариству громадських бібліотек у Варшаві, а також Музею промисловості та сільського господарства[1]. Поховали Глогера на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.
Праці ред.
Глогер є автором близько 800 праць і статей. Серед них найважливішими є такі:
- Obchody weselne (1869)
- Skarbczyk (1885)
- Pieśni ludu (1892)
- Księga rzeczy polskich (1896)
- Rok polski w życiu, tradycji i pieśni (1900)
- Encyklopedia staropolska ilustrowana (1900—1903)
- Geografia historyczna ziem dawnej Polski (1903)
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж Adamiec, Marek. Zygmunt Gloger [Архівовано 12 липня 2013 у Wayback Machine.] // Wirtualna biblioteka literatury polskiej.
- ↑ а б Зіневич, Н. О. Ґлоґер Зигмунд [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2. — С.269—270.
Джерела ред.
- Біографія
- Ґльоґер Жигмонт // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 476. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Зіневич Н. О. Ґлоґер Зигмунд [Архівовано 3 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 2. — С. 269—270.
- Adamiec Marek. Zygmunt Gloger [Архівовано 12 липня 2013 у Wayback Machine.] // Wirtualna biblioteka literatury polskiej.
- Krzyżanowski J. Zygmunt Gloger i jego Encyklopedia staropolska // Encyklopedia ilustrowana staropolska. — Warszawa, 1978.
- Zygmunt Gloger // Wiedza i Edukacja.
- Глогер, Сигизмунд // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.) (рос.)
- Праці
- Obrzęd weselny polski z pieśniami i przemowami [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]. — Warszawa, 1901.
- Budownictwo drzewne i wyroby z drzewa w dawnej Polsce. — Warszawa, 1907. — T. 1—2.
- Dolinami rzek. Opisy podróży wzdłuż Niemna, Wisły, Bugu i Biebrzy [Архівовано 22 вересня 2009 у Wayback Machine.]. — Warszawa, 1903.
- Geografia historyczna ziem dawnej Polski [Архівовано 23 квітня 2009 у Wayback Machine.]. — Kraków, 1903.
- Encyklopedia staropolska [Архівовано 18 травня 2009 у Wayback Machine.]. — Warszawa, 1900—1903. — T. 1-4.
- Księga rzeczy polskich [Архівовано 7 січня 2012 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1896.
- Słownik rzeczy starożytnych [Архівовано 6 січня 2012 у Wayback Machine.]. — Kraków, 1896.
Посилання ред.
- Енциклопедія Біловіжської Пущі. Глогер Зигмунт (1845—1910) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](пол.)