Відкрити головне меню

Істори́чна геогра́фія — область знань на стику історії і географії; географія певної території на певному етапі її історичного розвитку. В історичній науці історичній географії звичайно відводиться роль допоміжної дисципліни. В системі географічних наук історичну географію зазвичай відносять до суміжних дисциплін, що сформувалися на стику географії та історії.

Наука вивчає зміни в географічній оболонці Землі як в силу природніх причин, так і під дією людини. В ній використовуються різні методи:

  • історичні (вивчення архівних джерел, пам'ятників матеріальної культури і таке інше);
  • географічні (картографування, районування, ландшафтний підхід, польове вивчення реліктів, дендрохронологія і інше);
  • суміжних наук (аерокосмічна індикація, математичне моделювання та інше).

На початковому етапі розвитку науки історик і географ нерідко суміщались в одній особі. Історична географія, як напрям географічної науки, орієнтований на дослідження стану і змін природи, людини і суспільства, бере початок від праць П. Клювера (1580–1622). Набула розквіту в ХІХ — першій половині XX століття завдяки працям Карла Ріттера, А. Геттнера, Г. Марша, Ф. Ратцеля, С. Рудницького, Л. Берга, І. Крип'якевича, В. Кубійовича та інших вчених.

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • (рос.) Хронософия — комплексний історико-географічний атлас античних часів і середньовіччя (700 до н. е. — 1200 н. е.).
  • (англ.) (фр.) (нім.) History and geography of Europe — історичні карти і атласи Європи.