Зейденберг Савелій Мойсейович

Савелій Мойсейович Зейденберг (Зайденберг) (справжнє ім'я — Говелій Шоель Мошков[1]; нар. 28 квітня 1862, Бердичів — пом. 1942, Ярославль) — радянський живописець, графік, педагог; співзасновник і член Товариства художників імені Архипа Куїнджі у 19091920 роках[2].

Зейденберг Савелій Мойсейович
Zaydenberg.jpg
Народження 28 квітня 1862(1862-04-28)
Бердичів, Київська губернія, Російська імперія
Смерть 1942
  Ярославль, РРФСР, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Діяльність художник
Відомі учні Grigor Aharonyand

БіографіяРедагувати

Народився 16 [28] квітня 1862(18620428) року в місті Бердичеві (тепер Житомирська область, Україна) в єврейській сім'ї. Наприкінці 1870-х — початку 1880-х років навчався у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка. 1882 року поступив до Санкт-Петербурзького університету та записався вільним слухачем у Петербурзьку академію мистецтв. З 1885 року став дійсним студентом Академії, яку закінчив у 1891 році. Під час навчання у 1884 і 1886 роках отримав малі, а у 1886 і 1888 роках великі срібні медалі. У 1890 році за картину «Апостол Петро зцілює кульгавого» отримав золоту медаль, а 1891 року за картину «Прийняття християнства святою царицею Олександрою» отримав звання художника історичного живопису першого ступеня.

Жив у Санкт-Петербурзі. Відкрив власну Школу живопису та малюнку. У 19141917 роках викладав у студії по підготовці до вступу в Академію миистецтв. До 1940 року викладав у Вищому художньо-технічному інституті і в Інституті живопису, скульптури і архітектури. Серед учнів: Микола Акімов, Юрій Анненков, Олексій Грицай, Марк Шагал[1].

Помер у 1942 році під час перебування в евакуації у місті Ярославлі.

ТворчістьРедагувати

У 1890-х — 1910-х роках писав переважно історичні і жанрові картини. Серед них:

  • «Ремонт залізничного шляху» (1897, полотно, олія; Одеський художній музей[3]);
  • «Ушкуйники» («Новгородська вольниця», 1900);
  • «Ярмарка в Малоросії» (1901);
  • «Повалення єпископа астраханського» (1903);
  • «Іван Грозний над трупом сина» (1904);
  • «На ярмарку» (1907);
  • «Розшуки поранених» (1914).

В цей період виконав низку

портретів
пейзажів

Малював для журналу «Нива».

Після Жовтневої революції писав картини присвячені радянському селу, Червоній армії і Червоному флоту. У 1918 році брав участь у оформлені вулиць і площ Петрограда до святкування 1-ї річниці Жовтневої революції. Серед післяреволюційних робіт:

  • «Переведення декабристів а Олександрівську фортецю» (1924);
  • «Червонофлотці на колгоспному ярмарку» (1933);
  • «Зустріч Червоної гвардії в містечку» (1934);
  • «С. М. Кіров в колгоспі» (1934);
  • «Повернення колгоспників із сінокосу» (1935);
  • «Виробнича нарада на "Червоному Виборжці"» (1937);
  • «Читання Пушкіна в колгоспі» (1937).

Брав участь у виставках Академії мистецтв, Товариства російських акварелістів, Товариства імені А. І. Куїнджі, Товариства південноросійських художників з 1886 року. В радянський період учасник виставок:

Персональна виставка пройшла у Ленінграді в 1937 році.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 4, книга 1 — Москва: Искусство, 1983. — сторінка 280 (рос.).