Збаржівка

село в Погребищенському районі Вінницької області України

Зба́ржівка — село в Україні, у Погребищенському районі Вінницької області. Населення становить 457 осіб. Село розташоване за 21 км від районного центру, за 9 км від залізничної станції Наказне[1] та приблизно за 17 км від станції Ржевуська.

село Збаржівка
Будинок адміністрації села Збаржівки.
Будинок адміністрації села Збаржівки.
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Погребищенський район
Рада Збаржівська сільська рада
Код КОАТУУ 0523482201
Основні дані
Засноване 1100
Населення 457
Площа 0,196 км²
Густота населення 2331,63 осіб/км²
Поштовий індекс 22235
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°27′31″ пн. ш. 29°31′11″ сх. д. / 49.45861° пн. ш. 29.51972° сх. д. / 49.45861; 29.51972Координати: 49°27′31″ пн. ш. 29°31′11″ сх. д. / 49.45861° пн. ш. 29.51972° сх. д. / 49.45861; 29.51972
Середня висота
над рівнем моря
190 м
Місцева влада
Адреса ради 22235, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Збаржівка, вул. Шкільна, 2
Сільський голова Федюк Олександр Миколайович
Карта
Збаржівка. Карта розташування: Україна
Збаржівка
Збаржівка
Збаржівка. Карта розташування: Вінницька область
Збаржівка
Збаржівка
Мапа

CMNS: Збаржівка у Вікісховищі

ГеографіяРедагувати

Село Збаржівка розташоване у лісостеповій зоні північної області Придніпровської височини у північно-східній частині Вінницької області. Більша частина села лежить на правому березі річки Рось. Селом на сході, у центрі й на заході, протікають три різних за розмірами річки, що є притоками річки Рось — Супрунка й дві безіменні. Річечка, що протікає в середині села утворюється злиттям двох невеличких струмків. На річці Супрунці неподалік від місця впадіння у Рось утворено ставок, що називається Панським ставком.

На схід від села розташований Чорний ліч.

Адміністративна належністьРедагувати

У 19 столітті село відносилося до Таращанського повіту Київської губернії.[2]

За радянщини село Збаржівка до 1960-х років входило до складу Плисківського району, потім перейшло до Погребищенського району, де воно — центр сільської Ради, якій були підпорядковані населені пункти Обозівка і Травневе.[1]

ІсторіяРедагувати

Відомо, що вже у 1742 році в селі була церква,[3] хоча за версією «Історії міст і сіл Української РСР» село засновано пізніше — в 19 столітті.[1]

У книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії» (1864) Л. Похілевича, де село згадано як Збаражевка, подаються такі відомості про село:[3]

  Збаражевка, село у північно-західному кутку, на кордоні повітів Бердичівського і Сквирського; від містечок – Борщагівки у 3-х, а від Джунькова у 4-х верствах. Лежить на правому боці Росі, а землі, яких налічується до 2177 десятин, дещо піщані. Нещодавно Маврикієм Туркулом Збаражовка продана Владиславу Олександровичу Діателовичу. Жителів обох статей 1032, у тому числі яких 94 римських католиків і 21 єврей.

Церква Свято-Покровська, 6-го класу; землі має 39 десятин; збудована 1742 року священиком Іоаном Похилевичем.

 
Збаржівка на карті Київської губернії.

1868 року мешканці Збаржівки та Княжної (нині Травневе) виступили проти місцевих поміщиків. Над селянами вчинили жорстоку розправу.[1]

Під час Другої світової війни Збаржівку було окуповано фашистськими військами у другій половині липня 1941 року. Червоною армією село було зайняте 1 січня 1944 року.[4]

На початку 1970-х років в селі містилася центральна садиба колгоспу ім. Жданова. За колгоспом було закріплено 3196 га землі, у тому числі 2367 га орної. Господарство мало млин та олійню. Виробничий напрям колгоспу був рільничо-тваринницький. Видавалася колгоспна багатотиражна газета «Шлях до комунізму». Були восьмирічна школа, клуб, бібліотека; пологовий будинок та медичний пункт.[1]

НаселенняРедагувати

За переписом 2001 року в селі Збаржівка проживало 452 жителя, з яких 99,34 % визнали рідною мовою українську, 0,66 % — російську.[5]

Населення села Збаржівка в різні роки.
Рік 1864[3] 1971[1] 1989[6] 2001[7]
Кількість населення, чол. 1032 789 546 452

Пам'яткиРедагувати

 
Пам'ятник односельчанам, загиблим під час Другої світової війни.

В центрі села, біля сільського клубу, у 1966 році встановлено пам'ятник односельчанам, які загинули від рук фашистських загарбників у роки Другої світової війни. На гранітних плитах пам'ятника викарбувані 186 прізвищ тих, хто не повернувся з поля битви.[8] Тут згадані імена мешканців села Збаржівки та сусідніх сіл Травневого й Обозівки, що входять до складу Збаржівської сільської ради.

На місці масових поховань мешканців села, що загинули під час штучного Голодомору, вчиненого радянською владою, на кладовищі встановлено пам'ятний знак.

ПерсоналіїРедагувати

  • Назарчук Арнольд Григорович — голова Київської міськради депутатів трудящих (1990), інженер, організатор виробництва в галузі приладобудування.

ТранспортРедагувати

Через село проходить маршрутний автобус з Погребищ до сіл Борщагівка й Довгалівка. Крім того, у селі зупиняється автобус, що проходить маршрутом Київ — Тетіїв.

РізнеРедагувати

 
Аварія у селі Збаржівка 9 червня 2019 року

9 червня 2019 року близько 9 години на в'їзді в село біля Панського ставка з'їхав з проїзної частини та перекинувся в водойму автомобіль «Мерседес Спринтер», що перевозив хімікати для обробки сільськогосподарських рослин. Сталося загорання автомобіля, яке було в подальшому локалізоване. Через розгерметизацію частини ємностей з хімікатами частина їх потрапила у річку Супрунку і далі у Рось. Було встановлено, що гербіциди були викрадені з фермерських господарств Козятинського та Липовецького районів. Через цю аварію у Білій Церкві Київської області 9 червня 2019 року з 23 години тимчасово відключали водопостачання.[9]

ЛітератураРедагувати

  • Матійко О. Нехай будуть і такі списки: [Включ. лист Є. М. Ковальчук із спогадами про голод в с. Збаржівка] // Сіл. вісті. — 1988. — 13 листоп.
  • Лексика традиційного будівництва Поділля у світлі народних вірувань (на говірковому матеріалі села Збаржівка Погребищенського району Вінницької області) / А. В. Костюк // Філологічні студії. — Вінниця: ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 2007. — Вип. 5. — С. 53-54.

ПосиланняРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. а б в г д е Збаржівка. // Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим. — С. 529.
  2. Zbarażowka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 513. (пол.)
  3. а б в Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. С. 455. (рос.)
  4. Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 47.
  5. Збаржівка. // Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державноі служби статистики України. Головне управління статистики у Львівській області. Процитовано листопад 2017. 
  6. Збаржівка. // Таблиця: 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать. Банк даних Державноі служби статистики України. Головне управління статистики у Львівській області. Процитовано листопад 2017. 
  7. Збаржівка. // Таблиця: 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державноі служби статистики України. Головне управління статистики у Львівській області. Процитовано листопад 2017. 
  8. Пам'ятні місця Вінниччини. — Маяк, 1968. С. 77.
  9. Хімікати, що потрапили в річку, були викрадені – поліція. Українська правда https://www.pravda.com.ua. Українська правда. 9 червня 2019. Процитовано 15 червня 2019.