Вікіпедія

Обозівка

село в Погребищенському районі Вінницької області України
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Обозівка (значення).

Обо́зівка — село в Україні, у Погребищенській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 94 особи (2001).[1]

село Обозівка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Вінницький район
Громада Погребищенська міська громада
Код КАТОТТГ UA05020210310015567
Основні дані
Населення 94
Площа 0,076 км²
Густота населення 1236,84 осіб/км²
Поштовий індекс 22232
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°27′35″ пн. ш. 29°28′36″ сх. д. / 49.45972° пн. ш. 29.47667° сх. д. / 49.45972; 29.47667Координати: 49°27′35″ пн. ш. 29°28′36″ сх. д. / 49.45972° пн. ш. 29.47667° сх. д. / 49.45972; 29.47667
Середня висота
над рівнем моря 		199 м
Місцева влада
Адреса ради 22200, Вінницька обл., Вінницький район, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 77
Карта
Обозівка. Карта розташування: Україна
Обозівка
Обозівка
Обозівка. Карта розташування: Вінницька область
Обозівка
Обозівка
Мапа
Мапа

CMNS: Обозівка у Вікісховищі

Географія ред.

Село Обозівка розташоване у лісостеповій зоні центральної частини північної області Придніпровської височини у північно-східній частині Вінницької області. Село лежить на правому березі річки Рось. На півдні й півночі від села розташовані ліси. Ліс на півночі має назву Липник. Крім того, на захід від села, на кордоні з селом Дзюньковом, розташований невеличкий Поповий ліс, що входить до меж Дзюнькова.

На заході Обозівка межує з селом Дзюньковом, на схід від неї розташовані села Збаржівка і Травневе.

Історія ред.

Село Обозівка описується у спогадах араба Булос Ібн аз-Заїма аль-Халебі (Павла Халебського) під час подорожі у 1654 р. патріарха Макарія III[джерело?].

У 19 столітті Обозівка входила до складу містечка Дзюнькова, будучи одним з шести його кутків, себто частин.[2][3] Однак, наприкінці 19 століття Обозівка виділилася в окремий населений пункт і з того часу іменувалася як село Обозівка[4][5].

У 1900 році в селі було 94 подвір'я, мешканців налічувалося 734 особи, з яких чоловіків — 362 особи, жінок — 372 особи. Головним зайняттям населення було хліборобство. У селі лічилося землі — 605 десятин, з яких належало поміщикам 365 десятин, селянам — 240 десятин. Село відносилося до категорії власницьких сіл й належало дворянину М. О. Шубовичу, будучи в оренді у Ю. Ф. Крачкевича. Система господарювання в Крачкевича й в селян — трипільна. У селі були початкова школа, водяний млин з чотирма поставами, що належав Шубовичу й був у оренді в такого собі М. Я. Спектора. На млину працювало троє чоловіків з місцевих селян. У селі також була цегельня, що також належала Шубовичу. Вона працювала під управлінням майстра І. Артемчука, на ній працювало п'ятеро робітників. В селі була також пожежна частина, що складалася з 1 насоса, 4 бочок, 2 багрів і 2 драбин й утримувалася селянською громадою з витратою 6 рублів на рік[5].

Під час Другої світової війни Обозівка в період з другої половини липня 1941 року була окупована фашистськими військами. Червоною армією село було зайняте 1 січня 1944 року.[6]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Погребищенської міської громади.[7]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Погребищенського району, село увійшло до складу Вінницького району[8].

Адміністративна приналежність ред.

Від часу утворення наприкінці 19 століття Обозівка входила до Дзюньківської волості Бердичівського повіту Київської губернії.[4][5]

Населення ред.

За даними перепису 2001 року населення села становило 94 особи,[1] із них 100 % зазначили рідною мову українську.[9]

Населення Обозівки в різні роки
Рік 1897 ~1900[5] ~1902[4] 1989[1] 2001[1]
Кількість осіб 734 726 150 94

Транспорт ред.

Через село проходить маршрутний автобус з Погребищ до сіл Борщагівка й Довгалівка.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2018.
  2. ↑ Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. С. 455. (рос.)
  3. ↑ Dziuńków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 299. (пол.)
  4. ↑ а б в Obozówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 398. (пол.)
  5. ↑ а б в г Списокъ населенныхъ мѣст Кіевской губерніи [Архівовано 10 вересня 2018 у Wayback Machine.]. / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 312. (рос. дореф.)
  6. ↑ Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 47.
  7. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  8. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  9. ↑ Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018.

Література ред.

  • Зба́ржівка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.529

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Обозівка&oldid=42031089