Обозівка

село в Погребищенському районі Вінницької області України

Обо́зівка — село в Україні, у Погребищенському районі Вінницької області. Населення становить 94 особи (2001).[1]

село Обозівка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Погребищенський район
Рада Збаржівська сільська рада
Код КОАТУУ 0523482202
Основні дані
Населення 94
Площа 0,076 км²
Густота населення 1236,84 осіб/км²
Поштовий індекс 22232
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°27′35″ пн. ш. 29°28′36″ сх. д. / 49.45972° пн. ш. 29.47667° сх. д. / 49.45972; 29.47667Координати: 49°27′35″ пн. ш. 29°28′36″ сх. д. / 49.45972° пн. ш. 29.47667° сх. д. / 49.45972; 29.47667
Середня висота
над рівнем моря
199 м
Місцева влада
Адреса ради 22235, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Збаржівка, вул. Шкільна, 2
Карта
Обозівка. Карта розташування: Україна
Обозівка
Обозівка
Обозівка. Карта розташування: Вінницька область
Обозівка
Обозівка
Мапа

ГеографіяРедагувати

Село Обозівка розташоване у лісостеповій зоні центральної частини північної області Придніпровської височини у північно-східній частині Вінницької області. Село лежить на правому березі річки Рось. На півдні й півночі від села розташовані ліси. Ліс на півночі має назву Липник. Крім того, на захід від села, на кордоні з селом Дзюньковом, розташований невеличкий Пововий ліс, що входить до меж Дзюнькова.

На заході Обозівка межує з селом Дзюньковом, на схід від неї розташовані села Збаржівка і Травневе.

ІсторіяРедагувати

Село Обозівка описується у спогадах араба Булос Ібн аз-Заїма аль-Халебі (Павла Халебського) під час подорожі у 1654 р. патріарха Макарія III[джерело?].

У 19 столітті Обозівка входила до складу містечка Дзюнькова, будучи одним з шести його кутків, себто частин.[2][3] Однак, наприкінці 19 століття Обозівка виділилася в окремий населений пункт і з того часу іменувалася як село Обозівка[4][5].

У 1900 році в селі було 94 подвір'я, мешканців налічувалося 734 особи, з яких чоловіків — 362 особи, жінок — 372 особи. Головним зайняттям населення було хліборобство. У селі лічилося землі — 605 десятин, з яких належало поміщикам 365 десятин, селянам — 240 десятин. Село відносилося до категорії власницьких сіл й належало дворянину М. О. Шубовичу, будучи в оренді у Ю. Ф. Крачкевича. Система господарювання в Крачкевича й в селян — трипільна. У селі були початкова школа, водяний млин з чотирма поставами, що належав Шубовичу й був у оренді в такого собі М. Я. Спектора. На млину працювало троє чоловіків з місцевих селян. У селі також була цегельня, що також належала Шубовичу. Вона працювала під управлінням майстра І. Артемчука, на ній працювало п'ятеро робітників. В селі була також пожежна частина, що складалася з 1 насоса, 4 бочок, 2 багрів і 2 драбин й утримувалася селянською громадою з витратою 6 рублів на рік[5].

Під час Другої світової війни Обозівка в період з другої половини липня 1941 року була окупована фашистськими військами. Червоною армією село було зайняте 1 січня 1944 року.[6]

Адміністративна приналежністьРедагувати

Від часу утворення наприкінці 19 століття Обозівка входила до Дзюньківської волості Бердичівського повіту Київської губернії.[4][5]

НаселенняРедагувати

За даними перепису 2001 року населення села становило 94 особи,[1] із них 100 % зазначили рідною мову українську.[7]

Населення Обозівки в різні роки
Рік 1897 ~1900[5] ~1902[4] 1989[1] 2001[1]
Кількість осіб 734 726 150 94

ТранспортРедагувати

Через село проходить маршрутний автобус з Погребищ до сіл Борщагівка й Довгалівка.

ПосиланняРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. а б в г Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 19 жовтня 2018. 
  2. Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. С. 455. (рос.)
  3. Dziuńków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 299. (пол.)
  4. а б в Obozówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 398. (пол.)
  5. а б в г Списокъ населенныхъ мѣст Кіевской губерніи. / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 312. (рос. дореф.)
  6. Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 47.
  7. Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.