Заславська Ірина Георгіївна

українська радянська правозахисниця

Ірина Георгіївна Заславська (7 липня 1928(19280707), Харків — 9 березня 1976, Київ) — українська радянська правозахисниця. Математик. Кандидат фізико-математичних наук (1965).

Заславська Ірина Георгіївна
Народилася 7 липня 1928(1928-07-07)
Харків, Українська СРР, СРСР
Померла 9 березня 1976(1976-03-09) (47 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність правозахисниця
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка (1951)
Науковий ступінь кандидат фізико-математичних наук
Заклад Інститут фізики напівпровідників імені В. Є. Лашкарьова НАН України[1]

ЖиттєписРедагувати

У 1951 році закінчила Київський університет . Працювала в установах АН Української РСР .

Учасниця правозахисного руху в УРСР 1960-х років. Поширювала самвидав. Була в числі організаторів, збирала підписи і особисто підписала в 1968 році «Лист-протест 139» на ім'я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних арештів і судових процесів інтелігенції в Україні та в Москві. Організаторами листа, окрім Ірини Заславської були Іван Світличний, Іван Дзюба, Віктор Боднарчук, Юрій Цехмістренко, Михайло Білецький. Лист з підписами було передано адресатам в квітні 1968 року. Для цього І. Заславська і М. Білецький поїхали до Москви. Заславська віднесла оригінал листа з підписами до приймальні ЦК КПРС, де залишила для відповіді свою домашню адресу, а Білецький відніс примірник Петру Якіру для подальшого поширення.

Текст листа-протесту 139, що потрапив до ЦК КПРС, був опублікований на Заході.

З архіву КДБ при Раді Міністрів УРСР: "20 червня 1968 року. Цілком таємно. <…> Ідентичність документа, використаного в антирадянських виступах газетами «Нью-Йорк таймс» і «Українське слово», з листом Заславської, Цехмістренко та інших підтверджується не тільки збігом таких другорядних ознак, як прізвища адресатів, загальна кількість підписів, посиланням на наявність у оригіналі підписів Івана Світличного та Віктора Некрасова, а й тим, що газети цитували останній абзац другий сторінки листу Заславської. В «Українському слові» ця частина тексту викладена так: «Звертаємо увагу на неприпустимість факту, коли в багатьох випадках ставиться в провину вираження поглядів, що ані в якому разі не можна вважати антирадянськими. Це була тільки критика окремих явищ нашого життя і критика жахливих відступів від соціалістичних ідеалів, а також неприпустимість порушення проголошених засад».

У 1968—1970 роках підтримувала дружні стосунки з дисиденткою, діячем правозахисного руху 1960-х років в Україні А. Горською, і після її смерті займалася вихованням її сина А. Зарецького.

Ірина Заславська — видатний представник радянських шістдесятників, особливо серед вчених фізиків. За участь в акціях протесту зазнала переслідувань з боку радянських органів безпеки.

У липні 1968 року КДБ наполіг на її звільнення з роботи в Інституті напівпровідників АН УРСР, приводом для цього послужила діяльність чоловіка Ірини Заславської правозахисника Юрія Цехмістренко. Після звільнення постійної роботи не мала.

У 1974—1975 роках І. Заславська створила авторизовану мозаїку[2] у генконсульстві Польщі і колаж в генконсульстві Чехословаччини.

ПриміткиРедагувати

  1. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=15652
  2. За эскізами В. Зарецького

ПосиланняРедагувати