Вікіпедія

Замх

село в Польщі, Люблінське воєводство, Білґорайський повіт

Замх[2][3] (або Замех[2], пол. Zamch) — село в Польщі, у гміні Обша Білгорайського повіту Люблінського воєводства, на плато Тарногродському та рівнині Білгорай. До 1947 року — українське село[3]. Це одне з найбільших сіл у Люблінському воєводстві, найбільше в гміні Обша. Воно розділене на дві частини: Замх I і Замх II. Приблизно в 2 км на південний схід від Замху знаходиться Ландшафтний Парк Сольської Пущі. Населення — 1405 осіб (2011[1]).

Село
Замх
пол. Zamch
Колишня греко-католицька церква, нині римо-католицький костел

Координати 50°18′00″ пн. ш. 23°01′00″ сх. д. / 50.3° пн. ш. 23.016667° сх. д. / 50.3; 23.016667

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Білгорайський повіт
Гміна Обша
Населення 1405 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 84
Поштовий індекс 23-413
Автомобільний код LBL
SIMC 0896172
GeoNames 753885
OSM r6799167  ·R
Замх. Карта розташування: Польща
Замх
Замх
Замх (Польща)
Замх. Карта розташування: Люблінське воєводство
Замх
Замх
Замх (Люблінське воєводство)
Мапа

Частини села

ред.

Невід'ємні частини села Замх: Навози, Парцела, Пардасовка, Підколонія, Залом дужий, Залом Малий, Замости.

Історія

ред.

Церква вперше згадується у податкових документах 1508 р., було у власності Андрія Оттовича. В люстрації 1564—1565 рр. відзначено, що «піп з церковної ріллі дає грошей 12». У 1588 році Замх став власністю Яна Замойського.

За податковим реєстром 1589 року село, входило до Замховенського староства Перемишльської землі Руського воєводства, у селі було 10 ланів (коло 250 га) оброблюваної землі, піп (отже, була церква), млин, корчма, 6 загородників, 4 коморники з тягловою худобою і 2 без неї[4].

У своїй резиденції у Замойських була каплиця римо-католицького обряду. В основному її підтримували релігійні священики. Проте для місцевого греко-католицького обряду було створено ерекцію для уніатської парафії. У 1747 р. згоріла дерев'яна церква, збудована коштом ординації Замойських і її ж коштом була виставлена нова дерев'яна церква, яка згоріла у 1834 р. У 1842—1843 рр. споруджено новий мурований храм, теж коштом ордината Костянтина Замойського. 21 жовтня 1843 року, освячена єпископом Уніатським Фелічаном Шумборським. З 1875 р. — православна. У 1886 р. новий іконостас для церкви розмалював Ґурський з Люблина.

Після Першої світової війни церква перетворена на парафіяльний костел св. Йосафата і св. Параскеви. Ремонтована у 1925 р. Православні українці у 1936 р. збудували будинок молитви, який знищено у 1938 р. під час акції нищення православних церков на Холмщині[2]. У 1939—1944 рр. в селі діяла відновлена православна парафія. Церковна споруда ремонтована останній раз у 1969 р. Розташована на околиці села на рівній ділянці, при сільській дорозі. Мурована з цегли, тинькована ґотизуюча споруда. Складається з витягненої прямокутної нави, до якої з тильної сторони прилягає вужчий прямокутний вівтар з невеликою захристією при південній стіні. Нава вкрита двосхилим причілковим дахом, а вівтар — трисхилим. Гребінь даху нави вінчає невелика восьмибічна сиґнатурка, вкрита ґотизуючим стіжком. Гладко тиньковані стіни завершені профільованим ґзимсом. Віконні прорізи завершені ґотичними стрільчастими арками. На чільному західному фасаді — вхід в церкву, обрамований стрільчастим перспективним порталом. В церкві знаходяться: Два орнаменти з тканин 18-го століття. Капа приблизно з середини дев'ятнадцятого століття. У головному бароковому вівтарі є картина святої Анни з МБ, а з боків, картини святої Параскеви і святого Йосафата Кунцевича. Крім того, у церкві є картини в 2 бічних вівтарях: М. Б. Ченстоховської та Найсвятішого Серця Ісуса.

На захід від церкви розташована мурована потужна брама-дзвіниця, зведена одночасно з церквою. В нижньому її ярусі влаштована арка-прохід, а у верхньому — три вузькі арки для дзвонів. Вкрита дзвіниця чотирисхилим повним дахом. В брамі є 2 дзвіночки, зроблені в компанії Фельчинського після Другої світової війни (в 1953 р. Освячена єпископом Томашем Вільчиньським).

У 1944—1946 роках у селі діяла українська школа[5].

У період з жовтня 1944 року по березень 1945 року відповідно до «Угоди між Урядом Української РСР і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР» було депортовано в УРСР переважну частину українців. Під час акції «Вісла» в серпні 1947 року депортовано на західну частину Польщі більше 30 сімей. З 1952 року в Замх повернулося лише 6 сімей.

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Населення

ред.

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі проживали православні українці[6].

За даними перепису населення Польщі 1921 року в селі налічувалося 347 будинків (з них 5 незаселених) та 1877 мешканців, з них[7]:

  • 948 чоловіків та 929 жінок;
  • 1299 православних, 417 римо-католиків, 150 юдеїв, 11 християн інших конфесій;
  • 1232 українці, 542 поляки, 100 євреїв, 3 особи іншої національності.

У 1943 році в селі проживали 1884 українці і 582 поляки[3].

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 695 161 462 72
Жінки 710 145 400 165
Разом 1405 306 862 237

Продукція сільськогосподарська

ред.

Домінуючою сільськогосподарською продукцією є тютюн, вирощування зернових, крім вирощування свиней і молочної худоби. У зернових переважають озима пшениця і яровий ячмінь. Зростає площа суниці та картоплі. Занадто велика фрагментація сільськогосподарських земель уповільнює впровадження великомасштабного виробництва. Середнє господарство становить 3,5-10 га. з яких 1/4 займають луки

Інфраструктура

ред.

Замх — це повністю механізоване село; 6 продуктових магазинів, 1 промисловий, бар, школа, гімназія, церква і незалежний прихід. Хороша дорожня мережа і зручне транспортне сполучення. Повна телефонна, водопровідна та каналізаційна система (будується). Безкоштовний доступ до Інтернету. Велика і добре розподілена роздрібна мережа.

Кладовища

ред.
 
Унійно-православний цвинтар

Тут є одне похоронне кладовище: частина для католиків і частина для православних. Важким часом в історії парафії була Друга світова війна, коли загинула велика кількість людей.

  1. Римсько-католицьке кладовище в Замху, відкрите, засноване в 1919 році, у формі чотирикутника з площею 0,64 га, розділені на дві чверті, обгороджені металевою сіткою металевими стовпами.
  2. Православне кладовище, колишнє греко-католицьке в Замху, закрите, створене на рубежі XVIII і XIX століть, у формі прямокутника з площею 0,56 га.
  3. Православне кладовище, активне, засноване близько 1923 року, у формі прямокутника з площею 0,6 га.
  4. Православне кладовище, раніше греко-католицьке, закрите, засноване в першій половині у 19 столітті, у формі трикутника з площею 0,18 га.

Особистості

ред.

Народилися

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 141.
  3. ↑ а б в Zamch. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 4 січня 2020. (пол.)
  4. ↑ Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 24. [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  5. ↑ Wysocki J. Szkolnictwo ukraińskie w województwie lubelskim w okresie PRL (1944- 1965) // Państwo i Społeczeństwo. — 2009. — № 1. — С. 130. (пол.)
  6. ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 369. (рос. дореф.)
  7. ↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 6. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
  8. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Література

ред.
  • Budzyński Z. Sieć parafialna prawosławnej diecezji Przemyskiej na przełomie XV i XVI wieku. // Polska — Ukraina 1000 lat sąsiadstwa. — Przemyśl, 1990. T. l — S. 152.
  • Жерела до історії України-Руси. — Львів, 1897. — Т. 2. — С. 212.
  • Историко-статистическое описание церкви и прихода в селе Замх. // ХВЕВ, 1892. — № 5. — С. 82-83.
  • ЦДІА, фонд 693, опис 1, справа 585.
  • Историко-статистическое описание церкви и прихода в селе Замх. // ХВЕВ, 1892. — № 5. — С. 82-83.
  • KZSzP. Z. 3. Powiat Biłgorajski. — Warszawa, 1960. — S. 32
  • Zabytki architektury i budownictwa w Polsce. Województwo Zamojske 48. Ośrodek dokumentacji zabytków. — Warszawa, 1991. — S. 65.
  • Інтерпеляція посла д-ра Степана Барана до премієр міністра (1938). // Надбужанщина. — Нюйорк, Париж, Сідней, Торонто. 1986. Т. 1. — С. 700—713.
  • Холмський православний народній календар на 1942 р. — Холм, 1941. — С. 61.
  • Zabytki architektury i budownictwa w Polsce. Województwo Zamojske 48. Ośrodek dokumentacji zabytków. — Warszawa, 1991. — S. 65.
  • Skorowidz miejscowosci rzeczypospolitey Polkiej. Tom IV Wojewodztwo lubelskie.
  • Слободян В. Церкви Холмської єпархії. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 204—205.

Посилання

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Замх

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Замх&oldid=41727200