Залізничний транспорт Естонії

залізнична мережа і оператори перевезень в Естонії

Залізничний транспорт Естонії являє собою мережу залізниць загальною протяжністю 1320 км (за станом на 2005 рік), з яких електрифіковано 132 км[1]. Ширина колії на всій мережі становить 1524 мм. Основний залізничний вузол знаходиться в Таллінні. Провідними операторами є національні компанії «Eesti Raudtee» та «Elron».

Естонські залізниці (на 2015 рік).
Балтійський вокзал в Талліні

Історія ред.

 
Залізниці для пасажирського користування (на 2008 рік)
 
Всі залізниці Естонії
(включно із зруйнованими)
 
Stadler FLIRT на Балтійському вокзалі (Таллінн)

24 жовтня 1870 року було відкрито першу в Естонії залізниця на ділянці Палдіскі — Ревель — Нарва — Гатчина. У тому ж році ця ділянка була з'єднана із Петербурзько-Варшавською залізницею. Балтійське залізничне товариство подовжило лінію в 1870 році від Гатчини до Тосно, в результаті чого виникла зв'язка з Миколаївською залізницею.

У 1877 році відкрилася залізнична лінія Тапа — Дерпт, яка в 1897 році була продовжена до Валга, де була з'єднана із Псковсько-Ризькою залізницею[lv], яка будувалася, по ній за два роки пішли поїзди. У 1896 році було завершено будівництво першої вузькоколійної (750 мм) залізниці Валга — Пярну, в 1897 році була відкрита залізнична гілка від Мийзакюла до Вільянді, і звідти — до Пайде і порту в Ревелі. Постійний рух між цими містами виникло в 1901 році.

Самостійна Естонська залізниця («ЕЖД») була створена 15 листопада 1918 року на базі Північно-Західної залізниці, Першого товариства підвозних ліній і ділянок військово-морської і військово-польової залізниці.

У 1931 році було завершено будівництво ширококолійної залізниці Тарту — Печори, і Естонія отримала пряме сполучення з центральними регіонами Росії і України.

У 1940 році, коли Естонська залізниця була включена в залізничну мережу СРСР, протяжність публічних залізничних шляхів Естонії склала 1 447 км, з них 772 км — широкої колії і 675 км — вузькоколійки.

Перехід від паровозів на тепловози завершився в 1959 році і тривав два роки. Однією з важливих баз став порт Мууга, зїєднаний із залізницею у 1986 році.

У 1963 році Естонська залізниця була об'єднана з залізницями Латвії та Литви, ставши Прибалтійською залізницею[2].

У 1991 році, після відновлення незалежності Естонської Республіки, раніше воєнізована організація набрала економічні функції транзитного каналу. Державне підприємство «Естонська залізниця» було створене 1 січня 1992 року. В цьому ж році було встановлено членство Естонської залізниці в Міжнародному союзі залізниць та Організації співробітництва залізниць.

У 1997 році підприємство було перетворено на акціонерне товариство «Eesti Raudtee». У 1998 році був оголошений міжнародний конкурс з метою заснування акціонерного товариства і інвестора для організації міжнародних пасажирських перевезень. За рішенням уряду 2000 року Естонське приватизаційне агентство (ЕПА) оголосило міжнародний конкурс на приватизацію 66 % акцій АТ «Eesti Raudtee», що проходив в два етапи.

У 2001 році генеральний директор Baltic Rail Services (BRS) уклав договір на приватизацію 66 % АТ «Eesti Raudtee».

У 2007 році Естонська Республіка викупила назад 66 % акцій за 2,35 мільярда крон. Причина — завищені тарифи на перевезення вантажів і лобіювання інтересів американських виробників залізничних машин, не пристосованих для роботи в країнах ЄС та СНД[3].

У 2009 році в комерційному регістрі зареєстровано поділ АТ «Eesti Raudtee», в ході якого створено два дочірніх підприємства: AS EVR Infra — підприємство з управління та обслуговування інфраструктури та AS EVR Cargo — підприємство в сфері вантажоперевезень.

Транзит ред.

Динаміка перевезених транзитних вантажів виглядає наступним чином[1]:

Рік 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005
Кількість транзитних вантажів (млн тон) 23,7 24,8 28,9 31,6 37,1 39,4 38,5 42,1 42,1 42,8 44,3

Залізничні гілки ред.

 
Відносна частота руху приміських поїздів, 2016 рік.

Станом на 2017 рік в Естонії функціонують вісім основних залізничних гілок.

Залізнична ділянка Рік відкриття Довжина (км)
Валга — Печори[pl] 1889 96,5
Кейла — Палдіскі[et] 1870 20,8
Кейла — Рійзіпере[et] 1905 24,6
Клоога — Клоогаранна[ru] 1960 3,4
Лелле — Пярну[de] 1928/1973 69,5
Таллін — Вільянді[de] 1901/1971 153,6
Таллін — Кейла 1870 26,8
Таллін — Нарва 1870 211
Тапа — Тарту[et] 1876 112,5
Тарту — Валга[de] 1887 82,5
Тарту — Печори[et] 1931 87,3

Електрифіковані лінії ред.

 
Схема електріфкації Естонських залізниць на 2016 рік.

Естонська залізниця електрифікована постійним струмом (3 кВ) протягом 132,2 км під приміський рух.

  • 'Таллінн — Аегвійду' — протяжністю 56,7 км.
    • Станції та пункти зупинки (14): Таллінн-Балти, Кітсекюла, з.п. Юлемісте, ст. Юлемісте, Вессей, Лагеді, Кулл, Арукюла, Раазіку, парила, Кехра, Лахінгувялья, Мустйие, Аегвійду.
  • 'Таллінн — Кейла — Рійзіпере' — протяжністю 51,3 км.
    • Станції та пункти зупинки (22): Таллінн-Балти, Таллінн-Коплі, Ліллекюла, Тондій, Ярве, Рахумяе, Нимме, Хійу, Ківімяе, Пяескюла, Лаагрі, Урда, Падула, Сауе, Валинга, Кейла, Кулна, Вазалемма, Кібуна, лайтс, Яаніка, Рійзіпере.
  • 'Кейла — Палдіскі' — протяжністю 20,8 км.
    • Станції та пункти зупинки (7): Кейла, Нійтвялья, Клоога, Клоога-Аедлінн, Пиллкюла, Лаокюла, Палдіскі.

А також невелике відгалуження 'Клоога — Клоогаранна' протяжністю 3,4 км.

Див. також ред.

Примітки ред.

Посилання ред.